03 липня 2018 року Справа № 808/1953/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1)
до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6),
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач ), в якому просить суд :
-визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку одноразової грошової допомоги позивачу, передбаченої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499;
-змінити пункт 10 протоколу №4 від 19.01.2018 зазначивши вірний розмір одноразової грошової допомоги - 166 807, 50 грн.;
-зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 у розмірі 166 807, 50 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2017 року у справі № 333/2180/17, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 задоволено його позов та зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення. Однак, на виконання вищевказаних рішень суду комісія Міністерства оборони України прийняла протокольно оформлене рішення № 4 від 19.01.2018 року, згідно якого призначено одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 1,67 грн. Із вказаним розміром позивач не погоджується. Посилаючись на Указ Президента України від 07.11.1992 №549/92 стверджує, що отримував грошове забезпечення в розмірі 5560,25 рублів, а не карбованців, а тому вірним розрахунком одноразової грошової допомоги є 5560,25 грн. х 30 міс. =166807,50 грн. Вважає, що відповідачем порушуються його права, просить адміністративний позов задовольнити.
Від відповідача відзиву, або будь-яких пояснень не надано.
Ухвалою суду від 04.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання без виклику сторін на 03.07.2018.
За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2017 року у справі № 333/2180/17, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.
Рішенням комісії Міністерства оборони України № 4 від 19.01.2018 року, на виконання вказаного вище рішення суду, призначено одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 1,67 коп.
Позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України за роз'ясненнями щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Листом від 21.03.2018 №248/3/6/749 повідомлено позивачу, що проведеною грошовою реформою в Україні українські карбованці перераховані в гривні за курсом 100000 карбованців до 1 гривні, згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року №762/96, таким чином розмір допомоги становить 556025 крб. х 30/100000 =1,67 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо вказаного розрахунку неправомірними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд, оцінюючи правомірність проведеного розрахунку одноразової грошової допомоги виходить з наступного.
ОСОБА_1 звільнений з військової служби 26 липня 1992 року на підставі наказу МО України №0394 від 01.06.1992 року, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_2 (а.с.10 та зворотній бік).
Як свідчить копія розрахункової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 13 зворотній бік) при звільненні позивачу сплачено грошове забезпечення у загальному розмірі (далі мовою оригіналу) 5560 рублей 25 коп.
Як свідчить Лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 21.03.2018 №248/3/6/749 відповідачем розрахунок одноразової грошової допомоги позивачу проведений виходячи з наступного:
На день звільнення ОСОБА_1 отримував таке грошове забезпечення: посадовий оклад: 457 000 крб.; оклад за військовим званням 265 000 крб., процентна надбавка за вислугу років 72 525 крб., всього: 556 025 крб.
Посилаючись на грошову реформу проведену в Україні на підставі Указу Президента України від 25.08.1996 №762/96, відповідачем зроблений розрахунок 556025 крб. х 30/100 000 = 1,67 грн.
Указом Президета України N 549/92 від 07.11.1992 "Про реформу грошової системи" (далі - Указ №549/92) починаючи з 23-ї години 12 листопада 1992 року припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України. Встановлено, що єдиним законним засобом платежу на території України стає український карбованець, представником якого в готівковому обігу виступає купон Національного банку України.
Пунктом 4 Указу №549/92 вказано Кабінету Міністрів України разом з Національним банком України встановити порядок та строки вилучення з обігу на території України рублевої готівки та переоцінки активів і пасивів юридичних та фізичних осіб, як резидентів, так і нерезидентів, і установ банків, що діють в Україні, у співвідношенні 1 до 1 без обмежень по сумах коштів.
Згідно із Указом Президента України №762/96 від 25 серпня 1996 року проведено, починаючи з 2 вересня, в Україні грошову реформу - введено в обіг визначену Конституцією та іншим законодавством України національну валюту України, якою є гривня та її сота частина копійка.
Пунктом 3 вказаного Указу, встановлено, що українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.
Отже сума заробітної плати, яка була нарахована в радянських рублях, буде переводитись у гривні наступним чином: у співвідношенні 1 радянський рубль до 1 українського карбованця та за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.
Таким чином, розрахунок одноразової грошової допомоги фактично був зроблений відповідачем навіть у бік збільшення, оскільки рублі переведені у карбованці не у співвідношенні 1:1 а 1:100. Так, у розрахунку відповідача зокрема зазначено, що у день звільнення позивач отримував забезпечення у загальному розмірі 556025 крб., в той час як згідно копії розрахункової книжки серії НОМЕР_3 позивач на день звільнення отримував щомісячно 5560 рублів 25 копійок. Отже факт зазначення відповідачем у розрахунку, про отримання позивачем при звільненні грошового забезпечення у «карбованцях» фактично не призвів в даному випадку до порушень прав позивача. З огляду на що суд не приймає до уваги відповідний довод позивача.
Натомість позивач у позові не наводить нормативного обгрунтування зробленого ним розрахунку одноразової грошової допомоги із застосуванням співвідношення 1 радянський рубль до 1 гривні.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку одноразової грошової допомоги, зміни пункту протоколу та зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у розмірі 166805,83 грн.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, позивачем судовий збір не сплачувався на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний номер 00034022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Повний текст рішення складений 03.07.2018.
Суддя Н.В.Стрельнікова