Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 серпня 2018 р. Справа№805/3503/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фонду соціального захисту населення (87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, 1а)
до Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 1)
про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 440120 грн. 47 коп.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту населення звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 433360 грн. 05 коп. та пеню у розмірі 6760 грн. 42 коп.
Ухвалою від 17 травня 2018 року суд залишив позовну заяву позивача без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання (надіслання) суду власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 6601 грн. 81 коп., належним чином засвідчені копії доказів. 30 травня 2018 року позивач виконав вимоги ухвали суду від 17 травня 2018 року, чим усунув її недоліки. Ухвалою від 4 червня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 805/3503/18-а та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому проваджені). 20 червня 2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на адміністративний позов, проте до наданого відзиву на позовну заяву не було надано жодного документу в обґрунтування обставин, викладених у ньому. Ухвалою від 25 червня 2018 року суд замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, призначив підготовче засідання на 19 липня 2018 року та зобов'язав відповідача надати суду до 19 липня 2018 року належним чином засвідчені копії наказів щодо бронювання робочих місць для працевлаштування інвалідів (при наявності), звітність - інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН, повідомлення щодо участі відповідача у ярмарках вакансій, листи, тощо про направлення відповідачем на адресу відповідного центру зайнятості з метою повідомлення, що відповідач має спеціально створені робочі місця для інвалідів та інші документи щодо інформування відповідних органів Центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Ухвалою від 19 липня 2018 року суд закрив підготовче провадження, призначив судовий розгляд адміністративної справи по суті на 14 серпня 2018 року, зобов'язав відповідача надати суду до 19 липня 2018 року належним чином засвідчені копії: наказів щодо бронювання робочих місць для працевлаштування інвалідів (при наявності), звітність - інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН, повідомлення щодо участі відповідача у ярмарках вакансій, листи, тощо про направлення відповідачем на адресу відповідного центру зайнятості з метою повідомлення, що відповідач має спеціально створені робочі місця для інвалідів та інші документи щодо інформування відповідних органів Центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Суд зазначає, що на день розгляди справи по суті відповідач так й не виконав вимоги ухвал.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у відповідача має бути працевлаштовані 215 осіб з інвалідністю, фактично у 2017 році працювало 210 інвалідів, що є порушенням статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідач проти позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем до відділення Фонду було надано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ затверджена наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. № 42 з доповненням від 12.11.2008р. № 527) згідно частини першої статті 19 Закону № 875-ХІІ з показниками середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу - 5387 осіб; середньооблікової кількості штатних працівників, якім відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 210 осіб та зазначенням кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 215 осіб. За період з 1 січня 2016 року по 1 січня 2018 року позивачем на підприємстві не проводились перевірки з питань виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та наявності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій. Зазначає, що в умовах, коли специфіка підприємства зумовлює пов'язаність переважної більшості посад на підприємстві з особливо шкідливими та небезпечними умовами праці, де заборонена праця інвалідів, праця інвалідів має використовуватися на такому підприємстві з урахуванням такої специфіки. На підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників за 2017 рік склала 5387 працівників, у тому числі 3169 працівників, праця котрих пов'язана із шкідливими умовами праці, що підтверджується довідкою о фактичній чисельності працівників ДП „Мирноградвугілля" на 2017 р № 4-59 від 13 червня 2016 року. З загальної кількості робочих місць при визначенні нормативу відповідачем не враховувались 3169 робочих місця, на яких робота інвалідів заборонена. Таким чином норматив для працевлаштування інвалідів для підприємства відповідача складає 4% від 2218 робочих місць, тобто 89. Сплата штрафних санкцій повинна проводитись підприємством у випадку невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів, втім, відповідачем такий норматив виконано, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Позивач надав заяву до суду про розгляд справи без його участі, відповідач у судове засіданні 14 серпня 2018 року не з'явився, жодних заяв, клопотань, тощо не надав, тому суд дійшов до висновку щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п.п.1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за № 528/19266, (далі - Положення № 129). Одним із основних завдань Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів, що передбачено підпунктом 1 пункту 4 Положення № 129.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення № 129 Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій. Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено пунктом 12 Положення № 129.
Згідно з нормами статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (надалі - Закон № 875-ХІІ) спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Позивач є територіальним органом Фонду, отже у спірних правовідносинах Відділення Фонду виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
Статтею 5 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI), який набрав чинності з 01 січня 2013 року, встановлені гарантії у сфері зайнятості населення. Зокрема відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону № 5067-VI держава гарантує у сфері зайнятості додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян. Категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначені статтею 14 Закону № 5067-VI. Так, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону № 5067-VI до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За правилами частини 2 статті 14 Закону № 5076-VI для працевлаштування зазначених у частині 1 цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні») підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.
Частиною 3 статті 14 Закону № 5076-VI визначено, що роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині 2 цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Таким чином, норматив працевлаштування на роботу інвалідів як окремої категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначається Законом № 875-ХІІ.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
За правилами частини 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно з частиною 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
За приписами частини 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ виконання нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Частиною 9 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом, що встановлено частиною 11 статті 19 Закону № 875-ХІІ. При цьому частиною 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз наведених вище правових норм зумовлює висновок, що відповідач зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
З огляду на середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2017 рік (5387 осіб) відповідач мав виділити (створити) 215 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості визначає Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Порядок № 70).
Відповідно до абзацу 1-2 пункту 2 Порядку № 70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.
На виконання цього обов'язку 23 лютого 2018 року відповідач надав Відділенню Фонду Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42. Суд зазначає, що вказана обставина не є спірною.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 70 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Підпункт 1 пункт 1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 (далі - наказ № 420), була затверджена форма звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Підпунктом 2 пункту 2 наказу № 420 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Форми та інструкції, затверджені пп.1 і 2 наказу № 420, введені в дію, починаючи з 4 січня 2006 року, що передбачено пунктом 3 цього наказу.
Загальні положення Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» передбачали, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільний робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підпору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підпору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичної особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою. Порядок заповнення форми звітності № 3-ПН, встановлений Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», визначав, що графи 13-15 заповнюються, якщо до претендента на вакантне робоче місце (посаду) висуваються додаткові (особливі) вимоги.
Так, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. Крім того, у разі працевлаштування інваліда, пенсіонера, студента у вільний від навчання час, слід зазначити потребу в працівниках за кожною категорією цих громадян за шифрами: 11- інваліди. Формою звітності № 3-ПН, затвердженою наказом № 420, визначений термін її подання, а саме: «при наявності вакансій».
Наказ № 420 втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі - наказ № 316), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520. Підпунктом 1 пунктом 1 наказу № 316 затверджена форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»; підпункт 1.2 пункту 1 цього наказу затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Відповідно до підпункту 2.2.6. пункту 2.2. Порядку подання форми звітності № 3-ПН у графі 5 розділу І форми проставляється «Так», якщо роботодавцем передбачається укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів, або «Ні» - у разі укомплектування вакансії роботодавцем самостійно. У разі згоди роботодавця на укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів (у графі 5 розділу І зазначено «Так») для кожного такого запису заповнюється розділ ІІ, у якому відображається порядковий номер відповідного запису у розділі І, а також характеристики такий вакансій, умови праці та вимоги до претендентів, що передбачено пунктом 3.1. Порядку заповнення форми звітності № 3-ПН. У пункті 3 розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані № 5076-VI), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян, (в тому числі «інваліди»), що визначено підпунктом 3.1.3 пунктом 3.1. Порядку заповнення форми звітності № 3-ПН. Формою звітності № 3-ПН, затвердженою наказом № 316, визначений термін її подання, а саме: «за наявності попиту на робочу силу (вакансії): не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й)».
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
За правилами частини 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відповідно до частини 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституції України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Згідно з пунктом 2.3. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819 (далі - Порядок № 223) адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону. Разом з тим відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частина 2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Суд зазначає, що відповідачем до позивача був наданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, в якому відповідачем самостійно було визначено 5387 - середньооблікова кількість штатних працівників, 215 інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях. Суд не приймає доводи відповідача щодо того, що на підприємстві відповідача працюють 3169 працівників, праця котрих пов'язана із шкідливими умовами праці, на яких робота інвалідів заборонена, тому, норматив для працевлаштування інвалідів для підприємства відповідача складає 4% від 2218 робочих місць, тобто 89, оскільки відповідач не має право самостійно змінювати коефіцієнт розрахунку відповідно до статті 19 Закону № 575. Крім того, суд не приймає як належний доказ довідку відповідача від 13 червня 2018 року № 4-59 про те, що на підприємстві працюють 3169 працівників, праця котрих пов'язана із шкідливими умовами праці, оскільки дана довідка видана самим відповідачем, без надання підтверджуючих первинних документів, на підставі яких така довідка була складена. Суд не приймає посилання відповідача на те, що за період з 1 січня 2016 року по 1 січня 2018 року позивачем на підприємстві не проводились перевірки з питань виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та наявності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки обов'язковість проведення такої перевірки діючим законодавством України не передбачено. Крім того, суд погоджується з тим що відповідно до статті 19 Закону № 875 підприємства самостійно працевлаштовують інвалідів тільки тих, хто був направлений центром зайнятості чи звернувся сам до роботодавця, проте відповідачем до суду не було надано жодного доказу про те, що орган центру зайнятості був повідомлений відповідачем про наявність створених вакантних місць для інвалідів.
Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Системне тлумачення положень Закону № 875-ХІІ дозволяє дійти висновку, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Крім того, аналізуючи норми Конституції та діючого законодавства України, суд відзначає, що основним органом працевлаштування громадян є центри зайнятості, людина самостійно обирає собі працю і не може бути примушена виконувати її, інваліди, реалізуючи своє право на працевлаштування, самостійно звертаються на підприємства або у центр зайнятості, вони є вільними у виборі професії та місця роботи.
З матеріалів справи не вбачається, що протягом 2017 року відповідач вживав заходи, спрямовані на створення робочого місця для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у даній сфері. Як зазначив суд вище, доказів щодо повідомлення відповідачем центру зайнятості про наявність створених вакантних місць для інвалідів, суду не надано, в тому числі на виконання ухвал суду від 25 червня та 19 липня 2018 року.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Як вже, суд зазначав, відповідач не виконав вимоги ухвал від 25 червня 2018 року, 19 липня 2018 року та не надав докази в обґрунтування відзиву, тому суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Фонду соціального захисту населення (87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, 1а) до Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 1) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 440120 грн. 47 коп. задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 433360 грн. 05 коп. та пеню у розмірі 6760 грн. 42 коп. на р/р 31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення Фонду 13492430.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 14 серпня 2018 року. Повне судове рішення складено 14 серпня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.