07 серпня 2018 року м.Житомир справа № 806/1070/18
категорія 3.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,
за участю: представника позивача Вовка С.О.,
представника відповідача Горбовського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Поліська дослідна станція ім.О.М.Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЖИ 24/06-12-013/1024 від 12.01.2018.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем проведено інспекційне відвідування. В ході перевірки, було встановлено порушення вимог КЗпП України, зокрема, до роботи були допущені працівники без укладення трудових договорів. За результатами проведеної перевірки, управлінням складено акт та постанову. Поліська дослідна станція ім.О.М.Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України вважає дії та рішення відповідача безпідставними, протиправними та такими, що порушують її права.
В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, наказом управління держпраці у Житомирській області від 18.12.2017 №2494 призначено проведення перевірки на підставі постанови КМУ від 26.04.2018 №295, що регулює Порядок проведення перевірок посадовими особами державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів. Вказаним наказом направлено на проведення перевірки інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю ОСОБА_3 з 19.12.2017 по 20.12.2017 (а.с.78-79).
Вказане підтверджується направленням на проведення інспекційного відвідування від 18.12.2017 №2278/04 (а.с.76-77).
Перевірку призначено на підставі листа Малинської районної державної адміністрації від 05.12.2017 (а.с.74).
За результатами проведеної перевірки складено акт №06-12-013/1024 від 28.12.2017. Вказаним актом зафіксовано порушення ч.3 ст.24 КЗпП України. Так ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які станом на 20.12.2017 працюють на розпиловці деревини на пилорамі в Поліській дослідній станції, фактично були допущені до роботи без укладення трудових договорів. Поліська дослідна станція надає послуги з розпиловки деревини. Між директором станції та вказаними особами були укладені цивільно-правові договори від 14.02.2017 на виконання ними робіт по розпиловці деревини. Дія вказаних договорів встановлена з 14.02.2017 по 31.12.2017. У договорах відсутні вичерпний перелік робіт (послуг), їх об'єми, строки виконання і вартість, вказані роботи не носять одноразового характеру. В ході перевірки також з'ясовано, що вказані цивільно-правові договори містять ознаки трудових договорів, а саме: вказані роботи не містять одноразового характеру та проводяться з лютого 2017 по грудень 2017; працівники виконують роботи по розпиловці деревини в робочий час, визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку станції (з 8 години ранку до 17 години вечора в будні дні); працівники виконують вказівки керівника станції щодо послідовності проведення робіт по розпиловці деревини, в залежності від асортименту продукції (брус, дошка необрізна, дошка обрізна), її розмірів та кількості; винагорода працівникам залежить не від обсягу виконаної роботи, а від кількості відпрацьованих ними днів; виконання робіт поставлено в залежність від наявності деревини, її розмірів, якості та попиту на виготовлену продукцію (у березні 2017 року було розпилено деревини в кількості 160 куб м, у липні 2017 року - 77 куб м, у вересні 2017 року - 81 куб м, у листопаді 2017 року - 97 куб м); відсутності у цивільно-правових договорах об'єму робіт на їх ціни (фактично за розпиловку деревини у березні 2017 року - 160 куб м, у липні 2017 року - 77 куб м, у вересні 2017 року - 81 куб м, у листопаді 2017 року - 97 куб м вказаним працівникам була нарахована винагорода в розмірі 3200 грн за відповідний місяць кожному, без врахування обсягу виконаної ним роботи) (а.с.147-165).
На підставі вказаного акту перевірки, за результатами розгляду матеріалів відповідачем винесено постанову № ЖИ 24/06-12-013/1024 від 12.01.2018 про накладення на позивача штрафу уповноваженими особами у розмірі 192000 грн (а.с.59-61).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.1. Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч.2 ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) передбачено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі-Порядок №509)
Так, пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Як встановлено з матеріалів справи, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та ін. нормативно-правових актів ОСОБА_3 в присутності директора Поліської дослідної станція ім.О.М.Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України ОСОБА_6 проведено позапланову перевірку додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.147-165).
По змісту припису від 20.12.2017 №06-12-013/1024-0583 на підприємстві встановлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України. Приписано укласти трудовий договір з найманим працівником шляхом оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого органу у строк до 20.01.2018 (а.с.56-57).
12 січня 2018 року за результатами розгляду матеріалів управлінням винесено постанову про накладення штрафу №ЖИ24/06-12-013/1024 (а.с.59-61).
У зв'язку з неявкою позивача на розгляд справи про накладення штрафу, вказану постанову направлено на його адресу разом з листом від 16.01.2018 №202 (а.с.58).
Суд не приймає до уваги доводи позивача про протиправність винесеної постанови з посиланням на порушення порядку повідомлення про розгляд такої справи з огляду на наступне.
Пунктом 6 Порядку №509 визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Як встановлено з поданих матеріалів, управлінням 29.12.2017 направлено на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, яке відбудеться о 11 год. 30 хв. 12 січня 2018 (а.с.144).
Згідно з витягом відстеження пересилання поштового зв'язку Укрпошта повідомлення отримано позивачем 10.01.2018, що не заперечується його представником (а.с.146).
Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що Управлінням відповідно до п.6 Порядку №509 завчасно направлено на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, у зв'язку з чим дослідна станція вважається повідомленою належним чином та вчасно.
Пунктом 7 Порядку №509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
У разі неможливості прибути на розгляд 12.01.2018 позивач мав можливість скористатись правом на клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно висновків Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року у справі №809/1198/17, фактичне неотримання рішень адресатом не залежать від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.
Як вже зазначалось судом, вказаною постановою на Поліську дослідну станцію ім. О.М. Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України накладено штраф у розмірі 192 000 грн за порушення норм чинного законодавства (а.с.59-61).
Так, між Поліською дослідною станцією ім.О.М.Засухіна Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України та товариством з обмеженою відповідальністю "Донекоресурс" був укладений договір № 06/17 від 01 березня 2017 року про надання послуг по розпилюванню лісопродукції (а.с.20-22).
На виконання умов зазначеного договору між директором ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено цивільно-правові договори від 14.02.2017 № 06/17 та № 07/17 (а.с.14-15, 17-18).
Згідно умов вказаних договорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли на себе обов'язки надати послуги, виконати роботу: розпиловка деревини та дотримання правил технічної безпеки. Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає: місячна заробітна плата згідно законодавства 3200 грн. при виході усіх робочих днів у місяці.
Згідно додаткових угод про зміну цивільно-правового договору № 06/17 та № 07/17 від 01.03.2017, 01.04.2017, 01.10.2017 вказані договори доповнені пунктами про здійснення робіт з матеріалів та на обладнанні замовника та про умови оплати по факту виконання робіт (а.с.16,19, 44-45, 50-51).
Акти виконаних робіт до цивільно-правових договорів від 09.02.2018 підтверджують факт прийняття виконаної роботи та оплату (а.с.46-47, 52).
Як встановлено судом дані додаткові угоди під час перевірки та розгляду справи про накладення штрафу суб'єктом господарювання не надавались, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
В матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відібрані уповноваженими особами управління під час проведення перевірки.
ОСОБА_4 вказав, що працює на вказаній роботі з березня 2017 року на умовах цивільно-правового договору з понеділка по п'ятницю з 8:00 до 17:00. Роботу виконує один раз на місяць, вказівки по виконанню робіт отримує від директора (а.с.82). Аналогічну інформацію містять пояснення ОСОБА_5 (а.с. 85).
З метою встановлення обставин справи, в ході судового розгляду вказаних осіб було допитано судом в якості свідків.
Так, зі слів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які підтвердили інформацію зазначену в поясненнях (а.с.82,85), судом встановлено, що на момент проведення перевірки вони працювали на підприємстві за попередньою домовленістю з керівником без пред'явлення трудових книжок, роботу виконували самостійно та у зручний для себе час, завдання щодо виконання певних робіт вони отримували від керівника станції, оплату за свою роботу отримували щомісяно згідно складених актів.
Суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вони щомісячно в кінці місяця отримували заробітну плату згідно актів виконаних робіт, оскільки судом встановлено, що акти виконаних робіт до цивільно-правових договорів складені лише один раз - 09.02.2018 (а.с.46-47, 52).
В якості свідка судом також було допитано інспектора, що проводив перевірку Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України ОСОБА_3. Він повідомив, що на підприємстві було виявлено трьох працівників, двоє з яких відразу повідомили, що працюють на підставі цивільно-правових договорів та виконують роботи по обробці деревини. На підтвердження вказаних обставин, керівництвом надано договори та акти виконаних робіт.
Долучені до матеріалів справи акти виконаних робіт до цивільно-правових договорів вказують на обсяги виконаної роботи зазначеними працівниками. Інформація щодо ціни виконаних робіт у вказаних документах відсутня.
Таким чином, відносини між дослідною станцією та вказаними особами містять ознаки трудових правовідносини як між роботодавцем та найманими працівниками. Дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю та права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці.
З аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що цивільно-правові відносини відрізняються від трудових, тим, що трудове законодавство регулює процес організації трудової діяльності, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності не регулюється, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Судом встановлено, що роботи, які виконували ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не носили одноразового характеру; робота виконувалась протягом 8-годинного робочого дня, що підтверджується нарядами на відрядну роботу (а.с.86-105); працівники виконували вказівки керівництва станції щодо порядку та послідовності виконання роботи, винагорода працівників залежала не від обсягу виконаних робіт, а була щомісячною.
Суд не погоджується з твердженнями позивача, щодо наявності права вибору форми оформлення трудових відносин. Існує чітке розмежування між відносинами, що регулюються трудовими та цивільно-правовими договорами.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.04.2018 по справі №824/756/16-а, від 20.06.2018 по справі №809/1198/17, щодо встановлення обставин виконання робіт працівниками та характеру трудових відносин між роботодавцем та працівником.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правового характеру у відносинах між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_4.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, постанова про накладення штрафу винесена на підставі та в межах норм чинного законодавства у зв'язку з чим, у задоволенні позову Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
У задоволенні позову Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (Федорівка, Малинський район, Житомирська область, 11699, ЄДРПОУ 32883166) відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Панкеєва
Повне судове рішення складене 13 серпня 2018 року