15 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1469/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - військова частина НОМЕР_1 , третя особа) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2018 року, зобов'язання вчинити дії шляхом відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду № 736/2017 від 14.11.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем передчасно винесено 27.06.2018 року постанову про закінчення виконавчого провадження № 55167570, оскільки боржником у вказаному виконавчому провадженні було лише частково виконано рішення суду від 18.09.2017 року у справі № 803/1135/17, тому просив зазначену постанову скасувати та вчинити необхідні дії щодо відновлення виконавчого провадження.
В судовому засіданні 14.08.2018 року позивач та його представник вимоги позову підтримали та пояснили, що на виконання рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України до УДВС ГТУЮ у Волинській області було видано довідку №3 від 10.11.2017 року про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 на суму 69 454,26 грн. Відтак, просять визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати вчинити дії шляхом відновлення виконавчого провадження, оскільки кошти стягнуто лише на суму 35 527,84 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні 14.08.2018 року позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що боржником - військовою частиною НОМЕР_1 у виконавчому провадженні № 55167570 було проведено розрахунок та виплачено стягувачу ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за новими довідками, тому державним виконавцем на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 27.06.2018 року винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження. Також пояснила, що після відкриття виконавчого провадження на адресу УДВС ГТУЮ у Волинській області від стягувача було надано довідку №3 про вартість речового майна від 10.11.2017 року що належить для видачі ОСОБА_1 на суму 69 454,26 грн., а від військової частини НОМЕР_1 були надані дві довідки про вартість речового майна що належить видачі позивачу (без числа і дати), так №3 на суму 12 318,22 грн. та друга №3/3 на суму 23 209,62 грн. по яких ДВС і було перераховано на банківську картку стягувача вказані суми та закінчено виконавче провадження. Просила у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Туревич А.О. в судовому засіданні 14.08.2018 року позов не визнав та суду пояснив, що в листопаді 2017 року на виконання рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 був проведений розрахунок вартості речового майна по ОСОБА_1 та видана довідка №3 від 10.11.2018 року на суму 69 454,96 грн. Крім того зазначив, що в 2018 році було усне розпорядження начальника про врахування вимог Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року №1459-III при визначені вартості речового майна позивача а видано нові довідки які направили на адресу УДВС ГТУЮ у Волинській області №3 на суму 12 318,22 грн. та №3/3 на суму 23 209,69 грн.
В судове засідання 15.08.2018 року сторони не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З оглянутих судом матеріалів виконавчого провадження № 55167570 встановлено, що 14.11.2017 року на виконання постанови суду від 18.09.2017 року Волинським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 736/2017 у справі № 803/1135/17 про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести розрахунок неотриманого речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
10.11.2017 року військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на виконання постанови суду від 18.09.2017 року видано позивачу довідку № 3 про вартість речового майна, що належить до видачі, відповідно до якої вартість речового майна ОСОБА_1 становить у загальному розмірі 69 454,26 грн.
16.11.2017 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Новосадом О. Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55167570 з примусового виконання виконавчого листа № 736/2017, виданого 14.11.2017 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести розрахунок неотриманого речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно ОСОБА_1 , відповідно до якої зобов'язано боржника - військову частину НОМЕР_1 виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
06.12.2017 року за вих. № 50/41/34-1447 третя особа направила відповідачу лист щодо зупинення виконавчих дій, в якому повідомлено про те, що на рахунках військової частини НОМЕР_1 відсутні кошти по Коду економічної класифікації видатків державного бюджету 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» саме для погашення заборгованості за неотримане речове майно перед ОСОБА_1 , у зв'язку із тим, що бюджетні асигнування насамперед використовуються в межах кошторисних призначень для виконання завдань та функцій Національної гвардії України, що унеможливлює виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2017 року у встановлений строк. Також повідомлено, що командуванням військової частини вживаються всі вичерпні заходи з метою отримання бюджетних коштів від вищого розпорядника бюджетних коштів Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. На підтвердження вказаної обставини надано лист від 06.12.2017 року за вих. № 50/41/34-1446, адресованого Західному територіальному управлінню Національної гвардії України, відповідно до якого третя особа просить клопотати перед вищим розпорядником бюджетних коштів - Головним управлінням Національної гвардії України щодо виділення бюджетних асигнувань по коду економічної класифікації видатків державного бюджету 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» у сумі 69 454,26 грн. з метою погашення заборгованості за неотримане речове майно перед ОСОБА_1 .
На адвокатський запит Головне управління Національної гвардії України листом від 24.01.2018 року №27/28/3-Х-8-А3 повідомило представника позивача про те, що з клопотанням щодо виділення коштів для виплати грошової компенсації ОСОБА_1 ні начальник Західного територіального управління Національної гвардії України, ні командир військової частини НОМЕР_1 до Головного управління не зверталися. Кошти для виплати грошової компенсації ОСОБА_1 будуть виділені після надходження до Головного управління Національної гвардії України в установленому порядку клопотання командира військової частини НОМЕР_1 .
Як слідує з матеріалів виконавчого провадження №55167570, 27.04.2018 року військовою частиною НОМЕР_1 згідно платіжних доручень від № 26.04.2018 року № 436 та № 437 перераховано позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у загальному розмірі 35 527,84 грн., призначення платежу виплата вартості речового майна згідно довідок № 3 та № 3/3.
27.06.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Новосадом О. Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 55167570, відповідно до якої встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 проведено розрахунок неотриманого речового майна та виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно ОСОБА_1 згідно платіжних доручень від 26.04.2018 року № 436 та № 437, а тому на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 736/2017, виданого 14.11.2017 року Волинським окружним адміністративним судом.
Як вбачається, підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало те, що військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду було видано довідку від 10.11.2017 року № 3 про вартість речового майна на загальну суму 69 454,26 грн., водночас позивач отримав компенсацію вартості за вказане речове майно лише у розмірі 35 527,84 грн., тобто рішення суду боржником виконано частково, відтак у державного виконавця не було правових підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 55167570.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною пергою статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частинам п'ятою, шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Матеріалами справи підтверджено, що 27.06.2018 року виконавче провадження ВП № 55167570 було закінчено саме на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Водночас, з пояснень представника третьої особи Туревича А.О., наданих у судовому засіданні, слідує, що на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 року у справі № 803/1135/17 військовою частиною НОМЕР_1 , 10.11.2017 року було видано позивачу довідку № 3 про вартість речового майна, що належить до видачі, відповідно до якої вартість речового майна ОСОБА_1 становить у загальному розмірі 69 454,26 грн. Проте, у січні 2018 року військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено розрахунок вартості вказаного речового майна та видано нові довідки №3 про вартість речового майна, що належить до видачі згідно наказу МВС від 15.02.2002 року №148, на суму 12 318,22 грн. та №3/3 про вартість речового майна, що належить до видачі згідно постанови Кабінету Міністрів України №1444, на суму 23 209,62 грн., тобто в загальному розмірі 35 527,84 грн. Представник третьої особи зазначив, що станом на день розгляду даної справи довідка від 10.11.2017 року № 3 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , на суму 69 454,26 грн. згідно довідки №3 та №3/3 на загальну суму 35 527,84 грн. не скасовані та є чинними.
Отже, в ході розгляду справи встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 було видано три довідки про вартість речового майна ОСОБА_1 , а саме: від 10.11.2017 року № 3 на загальну суму 69 454,26 грн., та № 3, №3/3 на загальну суму 35 527,84 грн., які в установленому порядку не скасовані та є чинними, проте вказані довідки містять розбіжності щодо вартості речового майна, що належить до видачі позивачу, яка становить 33 926,42 грн.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах виконавчого провадження ВП № 55167570, оглянутих судом, наявні три довідки з військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2017 року № 3 на загальну суму 69 454,26 грн., та № 3, №3/3 на загальну суму 35 527,84 грн., тобто державному виконавцю було достовірно відомо про наявність вказаних довідок та розбіжностей у них щодо вартості речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 .
Частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до приписів частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
З оглянутих у судом матеріалів виконавчого провадження № 55167570 слідує, що державний виконавець не вчинив належних дій для з'ясування причин непроведення виплати в повному розмірі грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження позивачем військової служби саме на підставі довідки від 10.11.2017 року № 3 (вартість речового майна, яка зазначена у вказаній довідці, перевищує вартість речового майна, зазначених у довідках № 3, №3/3), яка в установленому порядку не скасована та є чинною. При цьому, 27.06.2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 55167570 у зв'язку з фактичним виконанням боржником у повному обсязі рішення суду.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 27.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 55167570 винесена державним виконавцем передчасно, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вказаної постанови підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії шляхом відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду № 736/2017 від 14.11.2017 року, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Отже, скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження є безумовною підставою для відновлення виконавчого провадження шляхом винесення державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення суду яке набрало законної сили.
Враховуючи те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії шляхом відновлення виконавчого провадження може бути задоволена виключно у разі порушення відповідачем вимог частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки право позивача на даний час не порушене, відтак позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови від 27.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 55167570, з огляду на що остання підлягає скасуванню, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Новосада О. Ю. від 27.06.2018 року ВП № 55167570 про закінчення виконавчого провадження.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
Відповідач Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 34827061)
Третя особа Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14323416)
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич