ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2018Справа № 910/6341/18
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Гранд"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Спец Металл Маш"
про стягнення 135 193,48 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Гранд" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Спец Металл Маш" про стягнення 135 193,48 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним замовлено у відповідача вироби металеві.
05.02.2018 року відповідачем надіслано засобами електронної пошти рахунок на оплату №356 від 05.02.2018 року.
08.02.2018 року позивач здійснив передоплату товару в сумі 130 528,50 грн., що становить 100% вартості замовленого товару.
12.02.2018 року відповідач поставив вироби металеві, проте даний товар прийнятий не був у зв'язку з його невідповідністю.
У зв'язку з чим, звернувся в суд з вимогами про стягнення грошових коштів: 130 528,50 грн. заборгованості за невідвантажену продукцію згідно договору, 976,28 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, 3 688,70 грн. інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Вищезазначена ухвала отримана відповідачем 05.06.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 47120849.
15.06.2018 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
02.07.2018 року до канцелярії суду від позивача надійшли довідка, письмові пояснення та відповідь на відзив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Як зазначено позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Гранд" замовлено в товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Спец Металл Маш" вироби металеві, а саме: труба 40х20х1,5 - 3,25т., труба 60х20х1,5 - 1,38т., труба 25х20х1,5 - 0,4т.
05.02.2018 року відповідач надіслав засобами електронної пошти рахунок на оплату №356 від 05 лютого 2018 року.
08.02.2018 року позивачем оплачено товар на загальну суму 130 528,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13 від 08.02.2018 року з призначенням платежу: «оплата за товари згідно рахунку №356 від 05.02.2018».
Позивачем зазначено, що 12 лютого 2018 року відповідач поставив за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Богдана Хмельницького, 65 вироби металеві, надавши при цьому копію видаткової накладної №54 від 12.02.2018р. Згідно даної накладної відповідач мав би передати товар в згаданих вище кількості та асортименті, про що, фактично, і зазначено у копії видаткової накладної.
Однак, повноважним представником позивача даний товар прийнятий не був у зв'язку з його невідповідністю щодо якості та асортименту, а саме: товар містив ознаки явної корозії та замість труби товщиною 1,5 надана труба товщиною 2,0. Про цю обставину було повідомлено водія перевізника, однак останній повідомив, що він здійснює перевезення товару виключно на договірних засадах та не уповноважений приймати претензії. Також про факт невідповідності товару вимогам щодо якості та асортименту було повідомлено представника Відповідача за номером телефону НОМЕР_1 (даний номер телефону зазначено в рахунку на оплату №356 від 05 лютого 2018 року, надісланого відповідачем позивачу).
Листами від 14.02.2018р. №23 та від 22.02.2018р. №24 позивач письмово повідомив відповідача про невідповідність поставленого товару та просив його замінити на товар належної якості та асортименту, або повернути кошти позивачу.
Позивачем зазначено, що відповідач не виконав вимоги позивача, не поставив товар, який замовляв позивач та не повернув кошти у зв'язку з чим на підставі статті 672 ЦК України звернувся в суд з вимогами про стягнення заборгованості за невідвантажену продукцію згідно договору в розмірі 130 528,50 грн., 3% річних в розмірі 975,28 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 688,70 грн.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Заперечуючи проти позову відповідачем зазначено, що позивачем не складено акт про фактичну кількість отриманої продукції та не наведено доказів достовірності своїх тверджень щодо невідповідності якості поставленої відповідачем продукції, а також доказів належного виконання приймання продукції за фактичною якістю.
Так, приймання продукції за фактичною якістю здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості № 7, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. (далі - Інструкція).
Відповідно до п.16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні й супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 справжньої Інструкції), одержувач припиняє подальше приймання продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції й характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості й змішання з іншої однорідною продукцією.
Одержувач також зобов'язано викликати для участі в продовженні приймання продукції й складання двостороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачене в основних і особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.
Пунктом 17 Інструкції передбачено, що у повідомленні про виклик, яке направляється виготовлювачеві (відправникові), повинне бути зазначене:
а) найменування продукції, дата й номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий;
б) основні недоліки, виявлені в продукції;
в) час, на який призначене приймання продукції по якості або комплектності (у межах установленого для приймання строку);
г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.
Повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинне бути направлено (передане) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 година, а відносно швидкопсувної продукції негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або впакування встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені основними й особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором (п.18 Інструкції).
Згідно з п.19 Інструкції представник одноміського виробника (відправника) зобов'язано з'явитися за викликом одержувача не пізніше чому наступного дня, а по швидкопсувній продукції - не пізніше 4 год. після одержання виклику, якщо в ньому не зазначений інший строк явки.
Іногородній виготовлювач (відправник) зобов'язаний не пізніше чим на наступний день після одержання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде спрямований представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик у зазначений строк надає право одержувачеві здійснити приймання продукції до закінчення встановленого строку явки представника виготовлювача (відправника).
Представник іногороднього виготовлювача (відправника) зобов'язано з'явитися не пізніше чим в триденний строк після одержання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший строк не передбачений в основних і особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.
Представник виготовлювача (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у визначенні якості й комплектності, що зробила до одержувача продукції.
Відповідно до п.29 Інструкції за результатами приймання продукції по якості й комплектності за участю представників, зазначених у пп. 19 і 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектності отриманої продукції.
В матеріалах справі відсутній вищезазначений акт та повідомлення відповідача щодо необхідності складання даного акту.
Також, в матеріалах справи наявна підписана та скріплена печатками сторін видаткова накладна №54 від 12.02.2018 року на суму 130 528,50 грн. З якої вбачається, що відповідачем позивачу поставлено товар, а саме: труба 40х20х1,5 - 3,25т., труба 60х40х1,5 - 1,38т., труба 25х25х1,5 - 0,4т.
Вищезазначена видаткова накладна підписана зі сторони відповідача генеральним директором Гавриленком Сергієм Миколайовичем на підставі довіреності від 08.02.2018 року без зауважень.
До матеріалів справи відповідачем також надано копію довіреності № 2 від 08.02.2018 року (дійсна до 17.02.2018 року) на ім'я Гавриленка Сергія Миколайовича на отримання від ТОВ ВК СПЕЦ СЕТАЛ МАШ цінностей за рахунком №356 від 05.02.2018 (метаолопрокат). Дана довіреність видано ТзОВ «Фабрика дверей «Гранд» та на ній міститься печатка останнього.
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
З наявної видаткової накладної вбачається, що зі сторони позивача товар був отриманий, що підтверджується підписаною накладною, завіреною печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Гранд».
При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 09 квітня 2013 року у справі №5023/5085/12.
Також, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Гранд», її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі позивача.
Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті продукції).
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем прийнято продукцію без зауважень та відсутній акт про фактичну якість отриманої продукції, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за непоставлений товар в розмірі 130 528,50 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 976,28 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 688,70 грн. то вони також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основного зобов'язання.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 1 статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий