ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2018Справа № 910/6330/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
справу № 910/6330/18
за позовом за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес», м. Макіївка,
до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», м. Київ,
про визнання частково недійсним генерального договору від 01.04.2013 №13.03-479/ЮР про відкриття акредитивів (зі змінами і доповненнями),
за участю представників:
позивача - Куприянського Б.О. (адвокат; довіреність від 15.05.2018 № б/н);
відповідача - Мельника Б.О. (довіреність від 16.01.2018 № б/н).
21.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес» (далі - Товариство) до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - Банк) про визнання частково недійсним генерального договору від 01.04.2013 №13.03-479/ЮР про відкриття акредитивів (зі змінами і доповненнями; далі - Генеральний договір) в частин положень пункту 6 Розділу Визначення термінів "Несприятливі події" "... або настання будь-яких інших подій та обставин, які можуть мати наслідком неможливість належного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Генеральним договором та/або Акредитивом" та положень пункту 7 Розділу Визначення термінів "Несприятливі події" "... або наявність інших обставин, які явно свідчать про те, що задоволення вимог Банка за рахунок поручителя/майнового поручителя буде ускладнене".
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- 01.04.2013 Товариством і Банком укладено Генеральний договір, за умовами якого предметом Генерального договору є порядок визначення сторонами умов акредитив, встановлення порядку відкриття акредитива та здійснення операцій за відкритим акредитивом, визначення прав та обов'язків сторін у зв'язку з відкриттям акредитива та під час здійснення операцій за відкритим акредитивом, визначення комісій та процентів, які клієнт (Товариство) зобов'язаний сплатити на користь Банка (підтверджуючого банка/рамбурсуючого банка/авізуючого банка/виконуючого банка/фінансової компанії/фінансуючого банка) за відкриття акредитива та здійснення операцій за відкритим акредитивом, їх розміру та порядку сплати або порядку їх визначення в майбутньому, згідно з погодженими Банком заявами про відкриття акредитива; встановлення порядку відшкодування клієнтом Банку всіх сум, які будуть ним сплачені/відшкодовані підтверджуючому банку/рамбурсуючому банку/авізуючому банку/виконуючому банку/фінансовій компанії/фінансуючому банку за свій рахунок у зв'язку з відкриттям акредитива та здійснення операцій за відкритим акредитивом тощо (пункт 1.1 Генерального договору);
- відповідно до пунктів 1.2 і 1.3 Генерального договору в порядку та на умовах, передбачених Генеральним договором та погодженими Банком заявами про відкриття акредитива, Банк здійснює відкриття будь-якого акредитива, який не суперечить чинному законодавству України; загальна сума акредитива складає 1 795 000 євро; обов'язок Банка перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку відкрито акредитив;
- на виконання умов Генерального договору Банком було відкрито позивачу акредитив на суму 1 795 000 євро;
- в період з 01.10.2013 по 16.04.2015 Банком та Товариством було укладено чотири додаткових угоди до Генерального договору; у додатковій угоді від 16.04.2015 №4 вказано, що кінцевий строк погашення Товариством заборгованості перед Банком - 06.09.2018;
- позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання згідно з умовами Генерального договору (зі змінами та доповненнями), своєчасно та в повному обсязі сплачував на користь відповідача платежі відповідно до встановленого графіку, жодних претензій щодо недотримання (невиконання) позивачем яких-небудь положень Генерального договору (зі змінами та доповненнями) від відповідача не надходило;
- однак, незважаючи на відсутність будь-яких порушень, з боку позивача, умов Генерального договору (зі змінами та доповненнями), 11.11.2015 позивач отримав від відповідача повідомлення від 06.11.2015 про дострокове повернення кредиту;
- 13.11.2015 у відповідь на повідомлення позивач звернувся до Банка із листом, в якому наголосив на протиправності вимог останнього щодо дострокового повернення кредиту;
- позивач вважає, що Генеральний договір підлягає визнанню недійсним в частині положень пункту 6 Розділу Визначення термінів "Несприятливі події" "... або настання будь-яких інших подій та обставин, які можуть мати наслідком неможливість належного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Генеральним договором та/або Акредитивом" та положень пункту 7 Розділу Визначення термінів "Несприятливі події" "... або наявність інших обставин, які явно свідчать про те, що задоволення вимог Банка за рахунок поручителя/майнового поручителя буде ускладнене", оскільки вказаний розділ встановлює перелік подій, який складається з 14 (чотирнадцять) пунктів; причому, 12 (дванадцять) пунктів із зазначеного розділу є або конкретизованими, або такими, що дають Товариству можливість (в тій, чи іншій мірі) ідентифікувати їх (чи хоча б розуміти сутність) та, відповідно, коригувати свою поведінку у взаємовідносинах із Банком, у разі настання відповідних «несприятливих подій»;
- вказані положення пунктів 6 та 7 розділу «Визначення термінів. Несприятливі події» Генерального договору вважає нечіткими, абстрактними та взагалі непередбачуваними; такі положення створили для Банка можливість їхнього свавільною тлумачення та застосування, що фактично і було зроблено Банком, коли останній безпідставно надіслав на адресу Товариства повідомлення від 06.11.2015 про дострокове повернення кредиту; склалася ситуація, за якої Банк на свій власний розсуд може назвати «несприятливою» будь-яку подію та/чи обставину, що, за його думкою, «може мати наслідком неможливість належного виконання Клієнтом своїх зобов'язань» чи що «явно свідчать про те, що задоволення вимог Банку за рахунок поручителя буде ускладнене»; крім того, положення пунктів 6 та 7 розділу «Визначення термінів.Несприятливі події» Генерального договору не є справедливими та добросовісними; ці положення фактично сприяли Банку вчиненню ним дій, спрямованих на порушення законних майнових прав та інтересів Товариства, зокрема, в частині непорушності його права власності, а також на завдання Товариству шкоди шляхом протиправного покладення на нього додаткового майнового тягаря, що, безумовно, є неприпустимим.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
31.05.2018 до суду надійшла заява Товариства про виправлення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 було відкрито провадження у справі № 910/6330/18 та призначено підготовче засідання на 26.06.2018.
22.06.2018 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для визнання правочину недійсним в частині. Також зазначав, що господарськими судами досліджувались спірні положення при розгляді справи №910/1443/16 за позовом Товариства до Банку про визнання незаконними дії відповідача щодо договірного списання грошових коштів у сумі 5 526 042,24 грн. з рахунку № 26003962493746 Товариства, відкритого у ПАТ "ПУМБ", та про стягнення з Банку на користь Товариства грошових коштів у сумі 5 526 042,24 грн., пені у розмірі 118 090,76 грн.
26.06.2018 позивач подав суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.07.2018.
05.07.2018 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів Банку.
12.07.2018 відповідач подав суду заяву про застосування строку позовної давності, в якому вказував на те, що строк закінчився 02.04.2016.
13.07.2018 Банк подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав на необґрунтованість тверджень Товариства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 було закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2018.
Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2018 оголосив вступне слово та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог, вказав, що по справі 910/1443/16 спірним положенням надана правова оцінка.
Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представник позивача після вказаних стадій судового розгляду по суті просив суд відкласти розгляд справи для надання часу для подання письмового клопотання про витребування доказів, після роз'яснення судом про неможливість розгляду такого клопотання на даному етапі судового розгляду - просив суд надати час на заявлення відводу.
Разом з тим, частиною першою статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій (позивачем разом з позовною заявою) та третій статті (відповідачем разом з відзивом) 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку (протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання) заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Так, представник Товариства не пояснив ні причин пропуску для подання клопотання про витребування доказів, ані не вказав які обставини мають доводити чи спростовувати такі документи.
Що ж до наміру подати заяву про відвід, то представником позивача не було зазначено жодної обставини, яка б надавала підстави для висновку про обґрунтування відводу у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин та з урахуванням строків, встановлених статтею 38 Господарського процесуального кодексу України для заявлення відводу судді, господарський суд не оголошував перерву за клопотанням представника позивача, а роз'яснив право включити такі доводи в апеляційну скаргу.
Крім того, представник позивача після визначення головуючим тривалості та черговості виступів учасників справи вказував на відсутність обмеженість у часі для виступів у судових дебатах. Суд роз'яснив представнику Товариства зміст частини третьої статті 218 Господарського процесуального кодексу України.
Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.04.2013 Банком і Товариством (клієнт) було укладено Генеральний договір зі змінами та доповненнями, викладеними у додаткових угодах від 01.10.2013 № 1, від 25.11.2013 № 2, від 05.12.2014 № 3, від 16.04.2015 № 4, за умовами якого:
- предметом Генерального договору є порядок визначення сторонами умов акредитива, встановлення порядку відкриття акредитива та здійснення операцій за відкритим акредитивом, визначення прав та обов'язків сторін у зв'язку з відкриттям акредитива та під час здійснення операцій за відкритим акредитивом, визначення комісій та процентів, які клієнт зобов'язаний сплатити на користь Банка (підтверджуючого банка/ рамбурсуючого банка/ авізуючого банка/ виконуючого банка/фінансової компанії/фінансуючого банка) за відкриття акредитива та за здійснення операцій за відкритим акредитивом, їх розміру та порядку сплати або порядку їх визначення в майбутньому, згідно погоджених банком заяв про відкриття акредитива; встановлення порядку відшкодування клієнтом Банку всіх сум, які будуть ним сплачені/відшкодовані підтверджуючому банку/ рамбурсуючому банку/авізуючому банку/ виконуючому банку/ фінансовій компанії/фінансуючому банку за свій рахунок у зв'язку з відкриттям акредитива та здійснення операцій за відкритим акредитивом тощо (пункт 1.1 Генерального договору);
- умовами п. 7.2.6. Генерального договору визначено, що у випадку виникнення будь-якої несприятливої події відповідно до цього генерального договору, Банк набуває право вимагати від Клієнта дострокового погашення заборгованості (її частини), що виникла після здійснення платежів за акредитивом, а Клієнт зобов'язаний виконати таку вимогу Банку і погасити всі суми, які сплачені/відшкодовані Банком за свій рахунок у зв'язку з відкриттям акредитива та здійсненням операцій за відкритим акредитивом, комісій та процентів за відкриття акредитива та за здійснення операцій за відкритим акредитивом та штрафних санкцій (якщо такі будуть мати місце), незалежно від настання строків сплати цих платежів за цим генеральним договором/погодженими Банком заявами про відкриття акредитивів, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.;
Банком було направлено Товариству повідомлення про дострокове повернення кредиту (лист № КНО-61-05-1338 від 06.11.2015) посилаючись на наявність несприятливих подій. Так, відповідач зазначає, що провівши огляд заставного майна встановив, що виробнича діяльність Клієнтом не ведеться, обладнання не експлуатується, місцезнаходженням Клієнта є Донецька область, м. Макіївка, тобто зона АТО. Дані обставини викликають у Банка сумніви щодо подальшого своєчасного та належного виконання зобов'язань за генеральним договором. Зазначає про наявність обставин, які свідчать про те, що задоволення вимог Банка за рахунок поручителя буде ускладнене;
- відповідно пункту 6 розділу «Визначення термінів. Несприятливі події» Генерального договору сторони погодили терміни що застосовуються до правовідносин, зокрема, це порушення судом справи про банкрутство клієнта, прийняття рішення про його ліквідацію або реорганізацію або настання будь-яких інших подій та обставин, які можуть мати наслідком неможливість належного виконання клієнтом своїх зобов'язань за генеральним договором та/або акредитивом;
- відповідно пункту 7 розділу «Визначення термінів. Несприятливі події» Генерального договору сторони погодили терміни що застосовуються до правовідносин, зокрема, порушення судом справи про банкрутство поручителя/майнового поручителя, прийняття рішення про його ліквідацію або реорганізацію або наявність інших обставин, які явно свідчать про те, що задоволення вимог Банка за рахунок поручителя / майнового поручителя буде ускладнене;
- товариство листом № 73 від 13.11.2015 заперечило про наявність несприятливих подій зазначивши, що складений за наслідками перевірки акт підтверджує факт наявності заставленого майна яке знаходиться в цілісності та належному стані та не встановлюють відсутність виробничої діяльності товариства. Зазначив, що незважаючи на кризу та ситуацію на сході країни товариство виконує зобов'язання перед Банком.
На думку позивача, пункти 6 та 7 розділу «Визначення термінів. Несприятливі події» Генерального договору мають бути визнані недійсними в частині положень пункту 6 Розділу Визначення термінів "Несприятливі події" "... або настання будь-яких інших подій та обставин, які можуть мати наслідком неможливість належного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Генеральним договором та/або Акредитивом" та положень пункту 7 Розділу Визначення термінів "Несприятливі події" "... або наявність інших обставин, які явно свідчать про те, що задоволення вимог Банка за рахунок поручителя/майнового поручителя буде ускладнене", оскільки їх зміст суперечить чинному законодавству України.
У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на відсутність підстав для визнання правочину в частині недійсним і наголосив на неодноразове дослідження його умов при судовому розгляді в межах інших господарських спорів.
Банком було подано суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яка мотивована тим, що Генеральний договір було укладено 01.04.2013, позивач належним чином був ознайомлений із його змістом, а тому перебіг строку розпочався з 02.04.2013, а закінчився 02.04.2016, тобто на дату подання позову (21.05.2018) позовна давність сплинула, що є підставою для відмови у позові.
Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).
В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.
Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.
Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Позивач, мотивує визнання недійсним умов Генерального договору, посилаючись на відсутність правової визначеності.
Так, на думку позивача, Банк, застосував спірні положення на власний розсуд, протиправно вимагав від Товариства дострокового повернення кредиту.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання вказаних пунктів недійсними, виходячи з такого.
За змістом положень частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.
Відповідно до пункту 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягнули згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Сторони підтвердили факт укладення правочину, досягнення згоди з усіх його істотних умов та його виконання.
Даний господарський спір виник лише в частині положень двох пунктів Генерального договору, які крім іншого Банк поклав в основу мотивів та обґрунтування застосування положень пункту 7.2.6. Договору та дострокового повернення кредиту (лист від 06.11.2015).
Зі змісту розділу «Визначення термінів. Несприятливі події» вбачається, що сторони визначили і змістовно описали 15 подій, які на їх думку, мають визначати несприятливий характер щодо виконання Договору.
"Несприятливі події" - Будь-яка з перелічених нижче подій, при настанні якої Банк звільняється від обов'язку відкрити Акредитив за Погодженою Банком Заявою про відкриття Акредитива:
(1) Несплата Клієнтом будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно цього Генерального договору та/або будь-якого іншого договору між Сторонами, у передбачений такими договорами строк (термін), та/або невиконання або неналежне виконання Клієнтом будь-яких інших обов'язків за цим Генеральним договором та/або обов'язків за угодами про забезпечення та/або за іншими угодами, укладеними між Сторонами; недотримання Умов відкриття Акредитива;
(2) Невиконання або неналежне виконання Клієнтом, поручителями/майновими поручителями/банками- гарантами/особами за гарантіями або резервними акредитивами будь-яких обов'язків за укладеними з Банком угодами (поруки, застави, іпотеки тощо), в забезпечення виконання зобов'язань Клієнта за цим Генеральним договором.
(3) Будь-яка гарантія або запевнення, надані Клієнтом (поручителями/майновими поручителями) Банку за цим Генеральним договором та/або будь-яким іншим договором (в тому числі й за відповідними угодами забезпечення) буде порушена або виявиться недійсною;
(4) Фінансова звітність та інша інформація, що була надана Клієнтом поручителями/майновими поручителями/банками-гарантами/особами за гарантіями або резервними акредитивами) Банку, виявилась недійсною та/або не може бути перевірена внаслідок порушень Клієнтом (поручителями/майновими поручителями) правил ведення такої звітності згідно з чинним (4) Фінансова звітність та інша інформація, що була надана Клієнтом поручителями/майновими поручителями/банками-гарантами/особами за гарантіями або резервними акредитивами) Банку, виявилась недійсною та/або не може бути перевірена внаслідок порушень Клієнтом (поручителями/майновими поручителями) правил ведення такої звітності згідно з чинним законодавством України;
законодавством України;(5) Фінансовий клас Клієнта, визначений Банком відповідно до вимог Національного банку України, погіршиться порівняно з фінансовим класом Клієнта, який :існував на момент укладення цього Генерального договору;
(6) Порушення судом справи про банкрутство Клієнта, прийняття рішення про його ліквідацію або реорганізацію або настання будь-яких інших подій та обставин, які можуть мати наслідком неможливість належного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Генеральним договором та/або Акредитивом;
(7) Порушення судом справи про банкрутство поручителя/майнового поручителя, прийняття рішення про його ліквідацію або реорганізацію або наявність інших обставин, які явно свідчать про те, що задоволення вимог Банка за рахунок поручителя/майнового поручителя буде ускладнене;
(8) Прийняття Національним банком України, іншими органами державної влади та управління чи місцевого самоврядування України рішень, які впливають на стан кредитного ринку України або вводять мораторій, перешкоджають, забороняють, обмежують чи іншим чином роблять неможливим виконання Банком зобов'язань за Погодженою Банком Заявою про відкриття Акредитива;
(9) Настання форс-мажорних обставин, які будуть мати наслідком призупинення діяльності Банку;
(10) Забезпечення зобов'язань за цим Генеральним договором втрачене та/або його стан та умови погіршились, та/або воно не відповідає умовам відкриття Акредитива за цим Генеральним договором та/або умовам Угод про забезпечення та/або відбулося зменшення його вартості, в тому числі у разі збільшення показника співвідношення загальної суми всіх чинних Акредитивів (строк дії яких не скінчився), які будуть відкриті Банком на підставі цього Генерального договору, та невідшкодована Клієнтом Банку сума заборгованості за сплаченими/відшкодованими Фінансуючому банку Банком за свій рахунок Акредитивом до вартості предмета застави/іпотеки за цим Договором не менш ніж на 15 (п'ятнадцять) процентних пунктів по відношенню до вартості, раніше встановленої у відповідній Угоді про забезпечення (відповідно до висновків наданих/зроблених суб'єктом оціночної діяльності, акредитованим Банком), за обставин, за які Банк не відповідає, зокрема, але не виключно, внаслідок загибелі,'пошкодження предмета застави/іпотеки, змін на ринку відповідного майна; у випадку наявності будь-якого порушення судового провадження щодо майна, що є предметом застави/іпотеки за цим Генеральним договором, та/або порушення судового провадження про визнання будь-якої Угоди про забезпечення, передбаченої цим Генеральним договором, недійсною та в інших випадках, передбачених відповідною Угодою про забезпечення;
(11) Невиконання або неналежне виконання будь-якою із зазначених осіб, а саме: Клієнтом та/або будь-якою іншою Пов'язаною особою Клієнта будь-яких обов'язків за кредитними договорами (або іншими договорами, що передбачають здійснення будь-якої кредитної операції) укладеними/що будуть укладені будь-якою з зазначених осіб з Банком та/або іншими фінансовими установами; невиконання або неналежне виконання будь-яких обов'язків за договорами, укладеними з метою забезпечення виконання зобов'язань за такими кредитними договорами (або іншими договорами, що передбачають здійснення будь-якої кредитної операції-);
(12) в редакцї додаткової угоди від 26.11.2013 року
Недотримання Клієнтом будь-якого з наступних базових економічних показників:
- відношення Власного капіталу (на звітну дату) до Валюти балансу (на звітну дату) не повинно бути нижче ніж 20,0 %;
- відношення Фінансових витрат (розраховується за останні 4 звітні квартали) до ЕВІТDА (розраховується за останні 4 звітні квартали) не повинно перевищувати 60,0 %;
- відношення Кредитного портфеля і позабалансових зобов'язань (на звітну дату) до ЕВІТDА (розраховується за останні 4 звітні квартали) не повинно перевищувати значення 3,5 ;
Розрахункові показники:
- ЕВІТDОА - сума ст. 2250, 2290, 2295, 2515 Звіту' про фінансові результати (для підприємств, які ведуть звітність по формі звітності № 2-м сума ст. 120, 170. 190 та фінансових видатки за звітний період складання фінансової звітності чи чотири останні звітні періоди складання фінансової звітності);
- Валюта балансу - ст. 1900 Балансу на звітну дату складання фінансової звітності;
- Власний капітал - ст. 1495 Балансу на звітну дату складання фінансової звітності;
- Власний оборотний капітал - різниця між ст. 1495 Балансу на звітну дату складання фінансової звітності і сумою статей 1095 і 1200 Балансу на звітну дату складання фінансової звітності:
- Готова продукція - ст. 1103 Балансу на звітну дату складання фінансової звітності:
- Кредитний портфель та позабалансові зобов'язання - сума ст. і 510, 1600, Балансу, позабалансові зобов'язання перед фінансово-кредитними установами на звітну дату складання фінансової звітності, а також зобов'язання з лізингу, якщо вони не відображені в складі вищезазначених статей Балансу або не включені в склад позабалансових зобов'язань;
- Кредитний портфель номінований у іноземних: валютах - еквівалент за курсом НБУ на звітну дату заборгованості за кредитами, що номіновані в валюті, відмінній від гривні та відображаються в складі ст. 1510, 1600, Балансу на звітну дату складання фінансової звітності, позабалансові зобов'язання перед фінансово-кредитними установами на звітну дату складання фінансової звітності, номіновані в іноземній валюті, а також зобов'язання з лізингу, номіновані в іноземних валютах, якщо вони не відображені в складі вищезазначених статей Балансу або не включені в склад позабалансових зобов'язань:
Фінансові витрати - ст. 2250 Звіту про фінансові результати (для підприємств, які ведуть звітність по формі звітності № 2-м сума фінансових витрат за звітний період складання фінансової звітності.
(13) Будь-які зміни у складі учасників Клієнта або будь-які події/дії, що передують таким змінам та/або фактично здійснюють зміну учасників, а також перерозподіл часток між учасниками Клієнта, у випадку якщо вищевказані події/дії призведуть до зміни учасників та/або перерозподілу розміру часток в статутному капіталі Клієнта в обсязі, що дорівнює або перевищує 10%
(14) Наявні або потенційні зміни на грошово-кредитному ринку України, зумовлені змінами у грошово-кредитній політиці України, змінами банківського законодавства України, змінами всієї економічної ситуації в Україні в цілому (економічна криза), а також міжнародної економічної ситуації, в тому числі, але не виключно: зміни процентної політики, в тому числі на ринку України або на міжнародних ринках процентних ставок на залучені Банком кошти, в тому числі, внаслідок прийняття Національним банком України, іншими органами державної влади та управління рішень, які впливають на стан кредитного ринку України, несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів, курсів іноземних валют, тощо;
(14) Відмова Клієнта на вимогу Банка надавати інформацію, необхідну для супроводження Акредитива, в тому числі але не виключно: інформацію про склад власників (засновників/учасників/акціонерів) Клієнта та Пов'язаних осіб, інформацію комерційного та фінансового характеру стосовно провадження діяльності Клієнта та Пов'язаних осіб, інформацію щодо майна, яке передане та/або буде передане Банку в забезпечення виконання зобов'язань за цим Генеральним договором відповідно до умов цього Генерального договору, в порядку, встановленому цим Генеральним договором, та/або відмова посадових осіб Клієнта (майнового поручителя чи поручителя) від участі у переговорах з представниками Банку.
Слід зазначити, що кожний пункт Розділу «Визначення термінів. Несприятливі події» детально описує кожну із подій, надаючи їм широке і вичерпне тлумачення, внаслідок настання яких Банк звільняється від обов'язку відкрити Акредитив за Погодженою Банком Заявою про відкриття Акредитива.
Крім того, відповідно до пункту 7.2.6. Генерального договору наслідком настання названих подій є набуття Банком права дострокового погашення заборгованості (її частини) і обов'язок Товариства в строк не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги погасити всі суми, які виникли у зв'язку з відкриттям Акредитива незалежно від настання строків сплати платежів .
Між сторонами виникли правовідносини кредиту.
Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору. Слід зазначити, що Цивільний кодекс України не містить переліку істотних умов кредитного договору. Певний перелік умов наведений у ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, однак щодо цього переліку також немає єдиного підходу та розуміння.
У другому реченні частини другої статті 345 Господарського кодексу України зазначається, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Така норма викликала на практиці двозначне тлумачення. Іноді вважають, що в даному випадку йдеться про істотні умови кредитного договору. Інші вважають, що в даному випадку не йдеться про істотні умови кредитного договору.
Одночасно, відповідно до положень частини першої статті 638 Цивільного кодексу України та частини другої статті 180 Господарського кодексу України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.
У інших випадках, зокрема щодо умов, що наведені в частині другій статті 345 Господарського кодексу України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), то відсутні підстави вважати їх істотними умовами кредитного договору виходячи із наступного.
Структурно-системний аналіз положень Господарського кодексу України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, зокрема, частина третя стаття 272, частина перша статті 284, частини друга і третя статт 297, частина п'ята статті 318 Господарського кодексу України. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях Цивільного кодексу України, зокрема, перелік істотних умов договорів прямо визначається і у статтях. 695, 982, 1035 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, можна вважати, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Що ж до спірних положень пунктів, то їх слід читати, розуміти і застосовувати в системному зв'язку кожного з речень в цілому.
- «Порушення судом справи про банкрутство Клієнта, прийняття рішення про його ліквідацію або реорганізацію або настання будь-яких інших подій та обставин, які можуть мати наслідком неможливість належного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Генеральним договором та / або Акредетивом»(п.6) і неможливо використати їх положення лише в частині, що стосується кінця речення «або настання будь-яких інших подій та обставин, які можуть мати наслідком неможливість належного виконання клієнтом своїх зобов'язань за генеральним договором та/або акредитивом»;
- «Порушення судом справи про банкрутство поручителя/майнового поручителя , прийняття рішення про його ліквідацію або реорганізацію або настання будь-яких інших обставин, які явно свідчать про те, що задоволення вимог Банка за рахунок поручителя / майнового поручителя буде ускладнене»(п.7) неможливо використати їх положення лише в частині, що стосується кінця речення «або наявність інших обставин, які явно свідчать про те, що задоволення вимог Банка за рахунок поручителя / майнового поручителя буде ускладнене» .
Спірні пункти описують події, які є наслідками Порушення судом справи про банкрутство чи прийняття рішень про ліквідацію або реорганізацію Клієнта, його поручителя/майнового поручителя, а тому настання «будь-яких інших подій» нерозривно пов'язані і випливають саме із обставин про які сторони визначились що процедур банкрутства або ж ліквідації чи реорганізації боржника чи поручителя.
Оскільки, правомірність і добросовісність застосування положень Генерального договору не є ні предметом даного спору та доказування у ньому, тому господарський суд не дає їм оцінку. Водночас їх застосування сторонами договору на власний розсуд не є підставою для визнання їх недійсними.
Водночас, як вбачається з представлених відповідачем матеріалів на догляд Господарського суду міста Києва було передано позов Товариства до Банку про визнання незаконними дії відповідача щодо договірного списання грошових коштів у сумі 5 526 042,24 грн. з рахунку № 26003962493746 Товариства, відкритого у ПАТ "ПУМБ", та про стягнення з Банку на користь Товариства грошових коштів у сумі 5 526 042,24 грн., пені у розмірі 118 090,76 грн.
З результатами вирішення спору Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі № 910/1443/16, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 про відмову в позові.
Суд приймає до уваги і враховує на підставі частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України висновки суду при вирішенні вказаного спору про те, що Банком доведено настання несприятливих подій, що відповідно до умов договору дає право вимагати дострокового погашення заборгованості за акредитивом.
Разом з тим при розгляді згаданої справи №910/1443/16 суд не досліджував обставин і підстав, які є предметом спору у цій справі №910/6330/18.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем не доведено підстав для висновку , що спірні положення Генерального договору суперечать приписам статті203 ЦК України та не подано доказів та в підтвердження задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов задоволенню не підлягає.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити у позові товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес», м. Макіївка, до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», м. Київ, про визнання частково недійсним генерального договору про відкриття акредитивів від 01.04.2013 №13.03-479/ЮР (зі змінами і доповненнями) в частині положень пункту 6 Розділу Визначення термінів "Несприятливі події" "... або настання будь-яких інших подій та обставин, які можуть мати наслідком неможливість належного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Генеральним договором та/або Акредитивом" та положень пункту 7 Розділу Визначення термінів "Несприятливі події" "... або наявність інших обставин, які явно свідчать про те, що задоволення вимог Банка за рахунок поручителя/майнового поручителя буде ускладнене" , повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено14.08.2018.
Суддя І.Д. Курдельчук