пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
01 серпня 2018 р. Справа № 903/398/18
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна-Вест", Львівська обл., м.Червоноград
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" в особі Маріупольської філії, м.Маріуполь
про стягнення 251 818 грн. 74 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Касьянова К.М.
За участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: Антонюк Р.В., дов. №б/н від 07.06.2018 року.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюна-Вест" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" в особі Маріупольської філії 251 818 грн. 74 коп., в тому числі 213 091 грн. 77 коп. заборгованості по оплаті отриманого згідно договору поставки №104ПМ15 від 19.10.2015 року товару, 26 931 грн. 30 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 28.12.2017 року по 18.05.2018 року та 9 308 грн. 63 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2017 року по травень 2018 року нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору поставки №104ПМ15 від 19.10.2015 року в частині проведення своєчасних розрахунків по оплаті отриманого товару.
Ухвалою суду від 08.06.2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна-Вест" №232/01 від 05.06.2018 року до товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" в особі Маріупольської філії про стягнення 251 818 грн. 74 коп. залишено без руху, зобов'язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду опис вкладення у цінний лист, як доказ відправлення відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї додатків.
Ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 15.06.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036160335 від 19.06.2018 року. 18.06.2018 року подав описи вкладень у цінні листи про відправлення позовної заяви з додатками відповідачу.
Ухвалою суду від 19.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 17.07.2018 року на 16 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій.
Ухвалу суду від 19.06.2018 року відповідач отримав 22.06.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301036273792 від 09.06.2018 року.
06.07.2018 року (у встановлений судом строк) на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення на адресу позивача, в якому відповідач позовні вимоги в частині стягнення пені заперечив, мотивуючи таким:
Відповідно до п.2.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до договору.
Згідно п. 13.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами зобов'язань.
Відповідно до п. 13.2. строк дії договору вважається автоматично продовженим на 1 рік, якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійшла вимога про його припинення.
Таким чином, договір поставки №104ПМ15 від 19 жовтня 2015 року припинив свою дію 31.12.2016 року.
У відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України: строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і мати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Позивач в позові зазначає, що неоплаченим залишається товар по видаткових накладних №000420 від 27.02.2017 року, № 20856 від 23.03.2017 року, № 22640 від 13.05.2017 року, № 26591 від 21.07.2017 року, № 26592 від 21.07.2017 року.
За таких обставин відповідач стверджує, що поставка товару здійснювалась не в рамках договору поставки №104ПМ15 від 19.10.2015 року, а по видаткових накладних № 1000420 від 27.02.2017 року, № 20856 від 23.03.2017 року, № 22640 від 13.05.2017 року, № 26591 від 21.07.2017 року, № 26592 від 21.07.2017 року на загальну суму -186 536 грн. 39 коп.
Щодо стягнення пені у розмірі - 26 931,30 грн. відповідач зазначає, що для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором. В даному випадку відповідальність у вигляді стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати відповідачем товару, сторонами або чинним законодавством не визначена. Відповідно нарахування та пред'явлення вимоги про стягнення пені (неустойки) є безпідставним.
Позивач у відповіді на відзив №287/01 від 13.07.2018 року зазначає, що товар поставлений на підставі п'яти видаткових накладних, в кожній з яких є посилання на договір поставки №104ПМ15 від 19.10.2015 року. Жодна із сторін жодного разу не надсилала вимогу про припинення дії спірного договору. Крім того, у відповіді на претензію відповідач неодноразово посилався на умови дії договору поставки від 19.10.2015 року.
Господарський суд протокольною ухвалою від 17.07.2018 року закрив підготовче засідання, розгляд справи по суті призначив 01.08.2018 року об 11 год. 00 хв.
Позивач у заяві №299/01 від 30.07.2018 року (вх. № 01-55/8057/18 від 31.07.2018 року) просив розгляд справи проводити за відсутності його представника.
Відповідач подав клопотання від 01.08.2018 року про долучення до матеріалів справи копій накладних на повернення товарів № 1149 від 15.06.2018 року, № 1150 від 15.06.2018 року, № 1267 від 15.06.2018 року.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
встановив:
19.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюна-Веста" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" в особі Маріупольської філії (покупець) було укладено договір поставки №104ПМ15 з протоколом узгодження розбіжностей, додатковими угодами від 19.10.2015 року (а.с. 11-17). Згідно умов договору ТОВ Дюна-Веста" взяло зобов'язання щодо поставки (передачі у власність) відповідачу товару, а ТОВ "Континіум-Трейд", зобов'язання щодо прийняття товарів та здійснення їх оплати відповідно до умов договору.
Пунктом 8.2.1 договору поставки №104ПМ15 від 19.10.2015 року. (з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей) було визначено обов'язок покупця здійснити оплату отриманих товарів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника впродовж тридцяти календарних/банківських днів з моменту поставки товару.
Згідно п.13.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно п. 13.2 договору, строк дії договору вважається автоматично продовженим на один рік, якщо від жодної із сторін за місяць до закінчення договору не надійшла вимога про його припинення.
Позивач у період з 27.02.2017 року по 21.07.2017 року поставив, а ТОВ "Континіум-Трейд" прийняв товарно-матеріальні цінності згідно видаткових накладних №ДВ -00019274 від 27.02.2017 року на суму 83 916 грн. 48 коп., № ДВ00020856 від 23.03.2017 року на суму 3 406 грн. 61 коп., № ДВ-00022640 від 13.05.2017 року на суму 24 840 грн. 00 коп., № 00026591 від 21.07.2017 року на суму 23 256 грн. 36 коп., № ДВ-00026592 від 21.07.2017 року на суму 51 116 грн. 94 коп. (а.с. 22-33). Всього на загальну суму 186 536 грн. 10 коп.
ТОВ "Континіум-Трейд" оплату провів частково на суму 37 400,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3098 від 13.02.2017 року на суму 10 000 грн., №4695 від 27.02.2017 року на суму 5 000 грн., №5158 від 06.03.2017 року на суму 2 000 грн., №7055 від 27.03.2017 року, №8721 від 20.04.2017 року на суму 10 000грн., №373 від 29.09.2017 року на суму 6 000грн., №412 від 02.10.2017 року на суму 800грн., №441 від 01.11.2017 року на суму 800грн., №2725 від 31.12.2017 року.
Залишок боргу з врахуванням сальдо на 01.01.2017 року - 63 955 грн. 67 коп., на день звернення до суду складав 213 091 грн. 77 коп.
В період розгляду справи відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 25 141 грн. 11 коп. відповідно до накладних №1149 від 15.06.2018 року на суму 1 822 грн. 67 коп., №1150 від 15.06.2018 року на суму 20 605 грн. 42 коп., № 1267 від 15.06.2018 року на суму 2 713 грн. 02 коп.
Борг складає 187 950 грн. 66 коп.
Провадження у справі на суму 25 141 грн. 11 коп. підлягає закриттю.
Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно п. 13.2 договору строк дії договору вважається автоматично продовженим на один рік, якщо від жодної із сторін за місяць до закінчення договору не надійшла вимога про його припинення.
Оскільки, жодна із сторін із відповідною заявою про припинення дії договору за один місяць не звернулась, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір автоматично продовжив свою дію лише на один рік, з огляду на те, що у договорі вказано, що він продовжується на один рік (а не на наступні роки або кожного разу після закінчення строку його дії).
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами додаткові угоди до договору про його продовження не укладались.
Посилання у накладних та у відповіді на претензію на договір не прийняті судом до уваги, оскільки у період поставки за спірними накладними умови договору вже не діяли.
Згідно з положеннями ст.638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання видаткових накладних.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1-2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.
Згідно з положеннями ст.193 ГК України, ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Таким вимогам відповідають видаткові накладні, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №3-77гс15 від 29.04.2015 року.
Заборгованість відповідача складає 187 950 грн. 66 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не заперечується, підставна та підлягає до стягнення з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 26 931 грн. 30 коп. пені.
Згідно ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України)
Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
В даному випадку відповідальність у вигляді стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати відповідачем товару, сторонами або чинним законодавством не визначена.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 26 931 грн. 30 коп. задоволенню не підлягають.
Позивач також просить стягнути з відповідача 9 308 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 2 487 грн. 04 коп. 3% річних.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши правильність та методику нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за заявлені позивачем періоди, дійшов висновку, що нараховані позивачем 9 308 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 2 487 грн. 04 коп. 3% річних підставні та підлягають до стягнення з відповідача.
При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 3 373 грн. 31 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 74, 76 - 80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" (43000, пр-т Соборності, будинок 43, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна-Веста" (80100, вул. Богдана Хмельницького, 67, м. Червоноград, Львівська область, код ЄДРПОУ 32285581)
- 187 950 грн. 66 коп. - основної заборгованості, 9 308 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 2 487 грн. 04 коп. річних, 3 373 грн. 31 коп. витрат по оплаті судового збору, а всього 203 119 грн. 64 коп. (двісті три тисячі сто дев'ятнадцять грн. 64 коп.).
3. В стягненні 26 931 грн. 30 коп. пені відмовити.
4. Провадження у справі на суму 25 141 грн. 11 коп. закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено
13.08.2018
Суддя А. М. Кравчук