проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"06" серпня 2018 р. Справа № 18/667/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Шевель О. В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (вх.№799 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.03.2018 (постановлену суддею Ореховською О.О. у приміщенні господарського суду Полтавської області, повний текст ухвали складено 10.04.2018) у справі №18/667/11
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРФ Конструкціон", м. Полтава,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод залізобетонних конструкцій", м. Полтава,
про визнання банкрутом,
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.03.2018 у справі №18/667/11 відкладено засідання суду з приводу заслуховування підсумкового звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу на 10.05.2018; явку ліквідатора в судове засідання визнано обов'язковою; відкладено розгляд заяви ТОВ "Полтава-Бетон СМ" від 16.12.2014, б/н (вх. № 16859 від 17.12.2014р.) про виключення майна зі складу ліквідаційної маси ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" на 10.05.2018; відмовлено у задоволенні позовної заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; код ЄДРПОУ 25869118) визнання договору купівлі-продажу № А-1/28/2 від 06.07.2010 недійсним у повному обсязі.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу № А-1/28/2 від 06.07.2010 недійсним, дійшов висновку, що ПАТ АБ "Укргазбанк" не доведено наявність його порушеного права, а обраний ним спосіб захисту не є ефективним, а тому відмовив у задоволенні позову.
ПАТ АБ "Укргазбанк" з вказаною ухвалою в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № А-1/28/2 від 06.07.2010 не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати частково ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.03.2018 у справі №18/667/11 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010 недійсним задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані положення ст. 203, 215, 586 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» та не застосовані положення ч. 4 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.03.2018 у справі №18/667/11 залишено без руху. Встановлено ПАТ АБ "Укргазбанк" десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів надсилання копії апеляційної скарги з описом вкладення кредиторам у даній справі та сплати судового збору у встановленому законом розмірі (необхідно було доплатити 638 грн.).
15.05.2018 від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшли платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 638,00 грн., чеки "Укрпошта" та опис вкладення у цінний лист, як доказ направлення копії апеляційної скарги кредиторам (вх. №3578).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.03.2018 у справі №18/667/11. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" відбудеться 12.07.2018 о 10 год. 00 хв. у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі судового засідання №104. Витребувано у господарського суду Полтавської області усі матеріали справи №18/667/11.
04.06.2018 до Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №18/667/11.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2018 у зв'язку з відрядженням судді Шевель О.В. та судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.
Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
12.07.2018 у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду оголошено перерву до 06.08.2018, про що відповідною ухвалою повідомлено учасників справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2018 у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В.
У судовому засіданні представник ПАТ АБ «Укргазбанк» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені судом про час та місце судового засідання належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ПАТ АБ «Укргазбанк», перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.03.2011 порушено провадження у справі; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.07.2011, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.08.2011 введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Рибаченка М.П.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.01.2012 визнано грошові вимоги: ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Полтавської філії АБ "Укргазбанк", Державної податкової інспекції у м. Полтаві, ПАТ "Полтава-Банк", ТОВ "Сімож", ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ"АРФ Конструкціон".
Постановою господарського суду Полтавської області від 15.03.2012 визнано банкрутом ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Коломійця А.О.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.05.2014 призначено ліквідатором ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" арбітражного керуючого Несвіта В.І.
22.03.2017 до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання недійсним договору купівлі - продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010, в якій банк просив визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі - продажу автомобіля «КРАЗ 65101», 2005 року, укладеного між ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" та ТОВ "Агроенергобудсервіс". В обґрунтування заяви банк зазначав, що договір купівлі - продажу від 06.07.2010 №А-1/28/2 було укладено ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" з порушенням норм Закону України «Про заставу» - без згоди заставодержателя, що є підставою для визнання його недійсним.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.03.2017 прийнято заяву до розгляду в межах справи про банкрутство №18/667/11 ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій".
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.05.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6
Розгляд заяви неодноразово відкладався та 28.03.2018 прийнято оскаржувану ухвалу, якою, зокрема, відмовлено у задоволенні позовної заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання договору купівлі-продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010 недійсним.
Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно положень ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі також - Закон про банкрутство) в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом (окрім положень, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство та ліквідаційну процедуру, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури).
Враховуючи, що провадження у даній справі порушено 14.03.2011, постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 15.03.2012 та, як зазначає банк, продаж майна відбувся ще до порушення справи про банкрутство, посилання заявника апеляційної скарги на незастосування до спірних правовідносин положень ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо продажу майна та включення коштів до складу ліквідаційної маси, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а згідно із частиною 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2007 між ВАТ АБ "Укргазбанк" в особі директора Полтавської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" (надалі - банк) та ЗАТ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" (надалі - позичальник) укладено кредитний договір № 30-КЛ-Ю, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 280000,00грн. строком на 36 місяців починаючи з 16.06.2007.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 30-КЛ-Ю від 16.06.2007, між ВАТ АБ "Укргазбанк" (надалі - заставодержатель) та ЗАТ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" (надалі - заставодавець) укладено договір застави (автотранспортного засобу) № 30-кл-ю від 16.06.2007, предметом якого є автомобіль - марки КРАЗ 65101-0000200, 2005 року випуску, тип - вантажний бетонорозмішувач, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_1, видане Полтавським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України 25.04.2006, реєстраційний НОМЕР_2, об'єм двигуна V = 14860 куб.см., шасі № НОМЕР_4, колір червоний, який належить заставодавцю на праві власності.
Відомості про обтяження (заставу) рухомого майна - автомобіля марки КРАЗ 65101-0000200, 2005 року випуску, вантажний бетонозмішувач, номер державної реєстрації НОМЕР_2, номер об'єкта НОМЕР_4, колір - червоний внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а в подальшому продовжено його дію.
ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначає, що в процесі ліквідації боржника встановлено, що заставне майно ТОВ «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» автомобіль марки КРАЗ 65101-00002, 2005 року випуску незаконно відчужено згідно договору купівлі - продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.03.2017 зобов'язано заявника надати суду, зокрема, договір купівлі - продажу автомобіля.
Згідно пояснень ПАТ АБ "Укргазбанк" від 03.04.2017, копія договору купівлі - продажу автомобіля ним не може бути надана у зв'язку з її відсутністю. При цьому банк зазначив, що копія вказаного договору була надана ліквідатором до матеріалів справи.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не свідчать, що суду першої інстанції надавався оригінал договору для огляду або його належним чином засвідчена копія. З клопотанням про витребування вказаного договору учасники справи не зверталися.
Разом з цим суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та зазначив, що факт укладання спірного договору купівлі-продажу між ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" та ТОВ "Агроенергобудсервіс" встановлений ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.09.2016 при розгляді цивільної справи №552/4128/15-ц (т. 13 ас. 175-177), при цьому цей факт не може ставитися судом під сумнів.
Проте, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів справи у липні 2015 ліквідатор ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" Несвіт В.І. звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі - продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010, за яким автомобіль КРАЗ 65101, 2005 року випуску, шасі НОМЕР_4, колір червоний придбаний ТОВ "Агроенергобудсервіс"; визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі - продажу від 09.11.2012, за яким автомобіль КРАЗ 65101, 2005 року випуску, шасі НОМЕР_4, колір червоний придбаний ОСОБА_6; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_6 автомобіль КРАЗ 65101, 2005 року випуску, шасі НОМЕР_4, колір червоний.
У жовтні 2015 року ТОВ "Полтавський завод ЗБК" також звернулося до Київського районного суду м. Полтави із позовом, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві арбітражного керуючого товариства та просило суд визнати недійсними договори купівлі-продажу автомобіля від 06.07.2010 та 09.11.2012, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 вищевказаний автомобіль.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05.11.2015 у справі №522/4128/15-ц за позовом ТОВ «Полтавський завод ЗБК» до ТОВ "Агроенергобудсервіс", ОСОБА_6 про визнання договору купівлі - продажу № А-1/28/2 від 06.07.2010 недійсним в задоволені позову ТОВ «Полтавський завод ЗБК» відмовлено за безпідставністю (т.13 ас. 49-53).
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12.01.2016 у справі №552/4128/15-ц апеляційну скаргу ТОВ «Полтавський завод ЗБК» відхилено; рішення Київського районного суду м. Полтави від 05.11.2015 залишено без змін (т. 13 ас. 86, 87).
Разом з цим, судові рішення, якими встановлено факт укладання спірного договору були скасовані судом касаційної інстанції.
Так, ухвалою судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.09.2016 у справі №552/4128/15-ц касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Полтави від 05.11.2015 та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12.01.2016 в частині вирішення позовних вимог ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" до ТОВ "Агроенергобудсервіс" скасовано, провадження у справі в цій частині закрито; рішення Київського районного суду м. Полтави від 05.11.2015 та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12.01.2016 у частині вирішення позовних вимог ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" до ОСОБА_6 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 13 ас. 175-177).
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25.04.2017 провадження по вищевказаній справі зупинено до розгляду господарським судом Полтавської області справи № 18/667/11 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Агроенергобудсервіс» та ТОВ «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» про визнання договору купівлі-продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010 року недійсним. Тобто, на даний час рішення по суті у справі № 552/4128/15-ц не прийняте та відповідно не набрало законної сили.
Згідно положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 335 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) та ст. 400 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Враховуючи вказані обставини та положення цивільного і господарського процесуального законодавства суд апеляційної інстанції вважає невірним посилання господарського суду Полтавської області на обставини встановлення факту укладання спірного договору купівлі-продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010 між ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" та ТОВ "Агроенергобудсервіс" ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.09.2016 при розгляді цивільної справи № 552/4128/15-ц, оскільки останній не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
А тому ці обставини підлягають доказуванню в загальному порядку.
Так, відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 1, 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010, укладеного між ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" та ТОВ "Агроенергобудсервіс".
За загальним правилом, розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. В даному випадку, обов'язок (тягар) доказування обставин, покладених в основу вимог, покладається на заявника. При цьому доказування полягає не лише в поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Як було зазначено, в матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу №А-1/28/2 від 06.07.2010. При цьому, представник ПАТ АБ "Укргазбанк" вказав про відсутність у нього копії договору, який є предметом спору та який він просить визнати недійсним. Разом з цим представник банку зазначав, що ліквідатором у 2013 надавалась копія спірного договору до матеріалів справи.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що 19.02.2013 ліквідатор Коломієць А.О. звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи (т. 9 ас. 69), в якому, зокрема, повідомив, що ним було встановлено, що 06.02.2010 згідно договору купівлі - продажу А-1/4812, що зареєстрований на Українській універсальній біржі 06.02.2010 посадовими особами ТОВ «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» було відчужено ТОВ «Агроенергобудсервіс» предмет застави ПАТ "Укргазбанк", а саме автомобіль марки КРАЗ 65101-0000200, 2005 року випуску; вантажний бетонозмішувач.
Окрім того, 19.02.2013 судом першої інстанції долучено до справи незасвідчену копію договору купівлі - продажу А-1/4812 (біржовий контракт) від 06.02.2010, за яким ТОВ «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» продав ТОВ «Агроенергобудсервіс» автомобіль КРАЗ 65101-0000200, 2005 року випуску; шасі № НОМЕР_4; колір червоний; тип - вантажний бетонозмішувач; документ, що підтверджує право власності: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.
Колегія суддів зазначає, що вказана незасвідчена копія договору за вимогами ст. 73, 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України не може бути належним та допустимим доказом обставин укладання договору. Окрім того, вказана копія договору містить інший номер та дату. У зазначеному клопотанні ліквідатора також йдеться про договір купівлі-продажу, який має інші номер та дату, ніж той, що відноситься до предмету спору.
Таким чином, вказані матеріали не можуть вважатися доказами існування (укладення) договору, який позивач просить визнати недійсним, що само по собі виключає можливість задоволення його позовних вимог.
Доводи представника банку про те, що факт укладання спірного договору підтверджується обліковими картками державного ТЗ також є необґрунтованими. Оскільки за даними облікової картки державного ТЗ, 03.04.2010 транспортний засіб КРАЗ 65101-0000200, 2005 року випуску; шасі № НОМЕР_4; колір червоний; тип - вантажний бетонозмішувач (придбаний на аукціоні, товарній біржі) зареєстровано за ТОВ «Агроенергобудсервіс». З облікової картки від 09.11.2012 вбачається зняття з обліку транспортного засобу для реалізації та зазначено дату первинної реєстрації 03.04.2010. Зазначені облікові картки (див. т. 12 ас. 54-57, 90-95) не містять посилань на спірний договір купівлі - продажу (який, до речі, має іншу дату), а тому також не можуть бути доказом його укладення.
Посилання банку на те, що обставини укладання договору фактично визнаються ТОВ «Агроенергобудсервіс» та ОСОБА_6, оскільки не заперечуються ними не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи, що у відзиві ОСОБА_6 на позовну заяву не міститься інформації про визнання нею факту укладення між ТОВ «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» та ТОВ «Агроенергобудсервіс» договору № А-1/28/2 від 06.07.2010. Окрім того, ОСОБА_6 не є стороною спірного договору. В свою чергу, ТОВ «Агроенергобудсервіс» взагалі жодних пояснень стосовно заявлених позовних вимог не надавав.
Враховуючи вказані обставини колегія суддів дійшла висновку, що ПАТ АБ "Укргазбанк" не доведено факту укладання між ТОВ «Полтавський завод залізобетонних конструкцій» та ТОВ «Агроенергобудсервіс» договору № А-1/28/2 від 06.07.2010, а тому вимога про визнання його недійсним є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність його порушеного права, а обраний ним спосіб захисту не є ефективним.
Так, реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб захисту.
Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями , державні органи, органи місцевого самоврядування мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
У силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Частиною 2 ст. 586 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Згідно положень ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, а тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст. 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".(відповідної правової позиції дотримується Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 03.04.2013 6-713).
У даній справі позивач на підставі ст.ст. 16, 203, 215, 586 ЦК України, ст. 1, 3-5,11-13,17 Закону України "Про заставу" звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу у зв'язку з тим, що його предметом було майно, яке перебуває у заставі, без згоди заставодержателя.
Суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не обґрунтовано, яке його право порушено та яким чином буде відновлено з огляду на те, що за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна (див. витяг від 04.05.2017р. №52166760; т. 16 а.с. 12-14) обтяження не припинено і позивач не позбавлений права звернути на нього стягнення.
При цьому, судом прийнято до уваги позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.11.2014 у справі № 21-405а14, що спосіб захисту порушених прав повинен забезпечувати їх реальний захист, тобто бути не тільки законним, а й ефективним.
Також, суд зауважує, що відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" від 30.03.2012 №5 у випадку коли для розпорядження предметом застави була необхідною згода заставодержателя (частина друга статті 586 ЦК), правочин заставодавця щодо розпорядження предметом застави, вчинений без згоди заставодержателя після укладення договору застави, не може бути визнаний недійсним за позовом заставодержателя, оскільки в пункті 2 частини другої статті 592 ЦК установлено інший наслідок порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави, а саме - пред'явлення вимоги про дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також тому, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").
Таким чином, навіть за умов встановлення судом факту укладення спірного договору купівлі-продажу та з урахуванням відчуження заставленого майна всупереч вимогам законодавства без згоди заставодавця, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не може забезпечити їх реальний захист, а відповідно не може вважатися ефективним.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За положеннями статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" без задоволення та залишення без змін ухвали господарського суду Полтавської області від 28.03.2018 (в частині щодо відмови у задоволенні позовної заяви ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання договору купівлі-продажу № А-1/28/2 від 06.07.2010 недійсним) у справі №18/667/11, як такої, що прийнята в цілому з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.03.2018 у справі №18/667/11 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.08.18
Головуючий суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Здоровко Л.М.
Суддя Шевель О. В.