м.Чернівці
09 серпня 2018 року Справа № 926/1289/18
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. та секретаря судового засідання Попової К.Г. розглядає справу №926/1289/18
За позовом Керівника Чернівецької місцевої прокуратури (58002, м.Чернівці, вул. 28 Червня, 69) в інтересах держави в особі Департаменту економіки Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул. О. Кобилянської, 3)
До відповідача Фізичної особи - підприємця Павленка Володимира Мирославовича (58000, АДРЕСА_1)
Про стягнення заборгованості по орендній платі за приміщення в сумі 14081,25 грн., пені в сумі 2040,29 грн. та неустойки в сумі 13474,92 грн.
За участю представників:
Від прокурора - Козлова Ю.Г.
Від позивача - Гаврилюк В.П. - нач. відділу оренди (дов. №02/01 - 17/864 від 04.06.18р.)
Від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки Чернівецької міської ради 06.07.2018 року звернувся з позовом до Фізичної особи - підприємця Павленка Володимира Мирославовича про стягнення заборгованості по орендній платі за приміщення в сумі 29596,46 грн., з яких 14081,25 грн. - заборгованість по орендній платі за приміщення, 2040,29 грн. - пеня та 13474,92 грн. - неустойка.
В обґрунтування своїх вимог, прокурор посилається на те, що 23.09.2013 року між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та Фізичною особою - підприємцем Павленком Володимиром Мирославовичем був укладений договір оренди нерухомого майна №298 (далі - договір), за яким відповідач прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 69,8 кв.м., розташоване за адресою: м.Чернівці вул. М. Емінеску, 1, з метою використання під комп'ютерний клуб та інтернет-кафе, проте в порушення умов договору ФОП Павленко В.М. орендну плату за користування приміщенням не вносив, що призвело до судового розгляду.
Так, 26.02.2018 року рішенням господарського суду Чернівецької області по справі №926/3750/17 задоволено позовні вимоги керівника Чернівецької місцевої прокурату в інтересах держави в особі Департаменту економіки Чернівецької міської ради до ФОП Павленка В.М. - розірвано договір оренди нерухомого майна №298 від 23.09.2013 року, зобов'язано повернути протягом 3 робочих днів нежиле приміщення загальною площею 69,8 кв.м., розташоване за адресою: м.Чернівці вул. М. Емінеску, 1, в підвалі будівлі та стягнуто заборгованість з орендної плати за період з липня по жовтень 2017 року у сумі 11716,45 грн. та пеню в сумі 421,93 грн. за аналогічний період, вказане рішення суду набрало чинності 23.03.2018 року. Згідно акту державного виконавця вказане нежитлове приміщення повернуто у власність територіальної громади міста Чернівці 29.05.2018 року.
В порушення вимог чинного законодавства та умов договору, відповідачем не сплачено оренду плату за приміщення починаючи з 01.11.2017 року по 23.03.2018 року (дата набрання рішення суду у справі №926/3750/17 законної сили) в сумі 14081,25 грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 2040,29 грн. за аналогічний період, а також у зв'язку з несвоєчасним повернення приміщення позивачем за період з 23.03.2018 року (дата набрання рішення суду у справі №926/3750/17 про повернення приміщення законної сили) по 29.05.2018 року (дата повернення приміщення по акту) нараховано неустойку в сумі 13474,92 грн.
Враховуючи, що відповідач самостійно не виконує рішення суду про стягнення заборгованості та пені за попередні періоди, а також самостійно не вживав заходів на повернення приміщення, прокурор посилається на те, що Департаментом економіки Чернівецької міської ради жодних заходів, направлених на стягнення заборгованості по орендній платі за приміщення не вживалося, що, у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора з даним позовом в порядку представництва інтересів держави.
Протоколом автоматичного розподілу справи між суддями справу №926/1289/18 передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 06.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 25.07.2018 року.
Ухвалою суду від 25.07.2018 року відкладено розгляд справи на 09.08.2018 року у зв'язку із неявкою відповідача - ФОП Павленка В.М. в судове засіданні, причини нез'явлення суду не відомі, хоча останній про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні, 09.08.2018 року, наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у даному спорі прокурор обґрунтував необхідністю задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого питання про збільшення заборгованості до бюджету, що завдає збитки місцевому та державному бюджету та створює економічні перешкоди у реалізації завдань та функцій, які покладені на державу та органи місцевого самоврядування.
Відповідач, ФОП Павленко В.М. своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, призначеного на 09.08.2018 року не скористався, причини нез'явлення суду не відомі, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позов відповідач не надав, тим самим не скористався своїм правом на захист.
При цьому, до матеріалів справи залучені належні докази виконання прокурором вимог статті 172 ГПК України - надсилання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.
Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені засідання суду - відповідні ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 5800, м.Чернівці, вул. Шепетівська 3/2, іншої адреси ФОП Павленка В.М. не зазначено. Вказані ухвали надсилались рекомендованим листом з поміткою «судова повістка», проте конверти із вкладенням (примірники ухвал суду) повернуті органом поштового зв'язку із відмітками «повернуто за терміном зберігання».
Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на наведене, відповідач - ФОП Павленко В.М. вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Щодо неявки відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, яка визначає особливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання будь - якої із сторін про розгляд даної справи з викликом сторін суду не надходило. Судом з власної ініціативи розгляд справи проводився в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Тому, враховуючи те, що прокурором та позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні, 09.08.2018 року підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши пояснення прокурора та позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом.
Частинами 3 і 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.
За приписами ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
В даному випадку, як зазначає прокурор, необхідність захисту інтересів держави обумовлено необхідністю задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого питання про збільшення заборгованості до бюджету, що завдає збитки місцевому та державному бюджету та створює економічні перешкоди у реалізації завдань та функцій, які покладені на державу та органи місцевого самоврядування
З огляду на викладене вище, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом до суду.
23.09.2013 року між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та Фізичною особою - підприємцем Павленком Володимиром Мирославовичем було укладено договір оренди нерухомого майна №298 (далі - договір).
Згідно із пунктом 1.1. договору орендодавець на підставі рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26.10.2004 року №916/20, від 28.02.2006 року №126,3 і 27.12.2011 року №814/22 та заяви від 10.09.2013 року №П - 821/0 - 02/01 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 69, 8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. М. Емінеску,1, в підвалі будівлі, з метою використання його під комп'ютерний клуб та інтернет - кафе (надалі - об'єкт оренди або майно).
Відповідно до пункту 2.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує оренду плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, та на дату укладання цього договору, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору на дату його укладання з урахуванням ПДВ становить - 1526, 94 грн.
26.09.2016 року сторонами вказаного договору було підписано додатковий договір № 1, згідно з яким строк дії договору був продовжений до 23.08.2019 року та пунктом 3 встановлено, що починаючи з 26.09.2018 року орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату розраховану згідно додатку №1/1, що в місяць з урахуванням ПДВ складає - 2604,94 грн.
Нарахування орендної плати починається з дня підписання договору (пункт 2.2. договору).
Згідно із пунктами 2.4 та 2.5 договору №298 від 23.09.2013 року розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередні місяць на індекс інфляції попереднього місяця. Орендар щомісячно самостійно нараховує орендну плату з урахуванням ПДВ та сплачує її впродовж поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності. При цьому в платіжному документі вказується загальна сума та сума податку на додану вартість.
Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. В разі зміни ставки податку з 20% на іншу орендар самостійно проводить нарахування ПДВ на орендну плату по новій ставці з моменту набрання чинності змін законодавства (п.п.2.6 договору).
Пунктом 2.12 передбачено, що починаючи з першого числа наступного місяця на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 2.15 договору у разі припинення або розірвання договору орендар сплачує орендну плату по день передачі орендодавцеві об'єкта оренди за актом приймання - передавання.
Відповідно до пункту 4.1.3. договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі щомісячно сплачувати орендну плату.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно пункту 5.4. договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2018 року у справі № 926/3750/17, яке набрало законної сили, розірвано договір оренди нерухомого майна №298 від 23.09.2013 року загальною площею 69, 8 кв.м., розташоване за адресою: м.Чернівці, вул. М. Емінеску,1, в підвалі будівлі, з метою використання його під комп'ютерний клуб та інтернет - кафе (надалі - об'єкт оренди або майно) укладений між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та ФОП Павленком В.М. та стягнуто з відповідача на користь позивача 11716,45 грн. заборгованості з орендної плати, яка виникла за період з липня 2017 року по жовтень 2017 року та пеню в сумі 421,93 грн. за цей самий період. вказане рішення суду набрало законної сили 23.03.2018 року.
Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідачем, ФОП Павленком В.М. всупереч вимог чинного законодавства та умов договору не сплачено орендну плату з 01.11.2017 року по 23.03.2018 року (дата набрання чинності рішення суду) в сумі 14081,25 грн., що стало підставою для нарахування за цей період пені в сумі 2040,29 грн.
Згідно акту державного виконавця вказане нежитлове приміщення повернуто у власність територіальної громади міста Чернівці - 29.05.2018 року, відтак відповідачу нараховано неустойку за фактичне використання приміщення за період з 23.03.2018 року (дата набрання чинності рішення суду у справі № 926/3750/17) по 29.05.2018 року (дата повернення приміщення за актом державного виконавця) в сумі 13474,92 грн.
Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Тотожні норми права закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.
При укладенні договору №298 від 23.09.2013 року орендодавець діяв на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Положення про департамент економіки, Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернівці, та інших нормативних актів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до пункту 4.1.3 договору орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору в частині своєчасного не виконання зобов'язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів.
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення даної суми заборгованості по орендній платі за приміщення в сумі 14081,25 грн. за період з 01.11.2017 року по 22.03.2018 року за договором оренди № 298 від 23.09.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом, пунктом 5.4 договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Перевіривши розрахунок позивача та враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 01.11.2017 року по 23.03.2018 року (період дії договору) в сумі 2040,29 грн., відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Згідно зі статтею 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 291 ГК України після припинення договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.
Однак, як встановлено судом, відповідач після винесення рішення суду про зобов'язання звільнити приміщення (яке набрало чинності 23.03.2018 року), виконав його лише 29.05.2018 року, тобто відповідач (ФОП Павленко В.М.) продовжував користуватися комунальним нерухомим майном без належних на те підстав, що стало підставою для нарахування йому неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном, яка з розрахунку позивача склала 13474,92 грн. за період з 23.03.2018 року по 29.05.2018 року.
Перевіривши рахунок позивача, суд дійшов висновку, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном в сумі 13474,92 грн. нарахована правомірно, тому їх необхідно стягнути з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна заява керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Депертаменту економіки Чернівецької міської ради є повністю обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову покладається на відповідача.
Керуючись статями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги керівника Чернівецької місцевої прокуратури (58002, м.Чернівці, вул. 28 Червня, 69) в інтересах держави в особі Департаменту економіки Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул. О. Кобилянської, 3, код 37978173) до Фізичної особи - підприємця Павленка Володимира Мирославовича (58000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) про стягнення заборгованості по орендній платі за приміщення в сумі 14081,25 грн., пені в сумі 2040,29 грн. та неустойки в сумі 13474,92 грн. задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Павленка Володимира Мирославовича (58000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Департаменту економіки Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул. О. Кобилянської, 3, код 37978173 на р/р 34228999700002 в ГУДКС Чернівецької області МФО 856135) заборгованість по сплаті орендної плати за приміщення в сумі 14081,25 грн., пеню в сумі 2040,29 грн. та неустойку в сумі 13474,92 грн.
3.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Павленка Володимира Мирославовича (58000, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь прокуратури Чернівецької області (58000, м.Чернівці, вул. Кордуби, 21 на р/р 35219056004946 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 02910120) - 1762,00 грн. сплаченого судового збору.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст рішення складено 13.08.2018 року
Суддя Гушилик С.М.