Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1673/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного АТ "Укртелеком" в о. ХФ ПАТ "Укртелеком" м. Харків
до Управління соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, смт. Великий Бурлук, 3-і особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1. Великобурлуцька районна державна адміністрація, смт. Великий Бурлук, 2. Управління державної казначейської служби України у Великобурлуцькому районі Харківської області, смт. Великий Бурлук
про стягнення 71753,02 грн.
за участю представників:
позивача - Самойленко Н.П., довіреність № 2548 від 12.12.17р.;
відповідача - Кайдалов А.А., довіреність № 01-48/2749 від 14.12.17р.;
третя особа (Великобурлуцька РДА, голова) - Слиш В.М., посвідчення № С-273 видане 12.03.2015 року;
3-ї особи - 2 - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 71753,02 грн., з яких: 63927,29 грн. - невідшкодована заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення; 6111,76 грн. - втрати від впливу інфляційних процесів; 1713,97 грн. - 3% річних. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1762,00 грн. судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення вимог Бюджетного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та від 29.01.2003 № 117, відповідач не відшкодував позивачу вартість наданих послуг зв'язку з пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на 01.01.2018 заборгованість відповідача склала 63927,29 грн.
Ухвалою суду від 25.06.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Залучено Великобурлуцьку районну державну адміністрацію до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Залучено Управління державної казначейської служби України у Великобурлуцькому районі Харківської області до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "11" липня 2018 р. о(об) 12:00.
11.07.18р. ухвалою-повідомленням повідомлено сторін, що наступне: судове засідання у справі відбудеться 25 липня 2018 року о(б) 11:30 год.
10.07.18р. від відповідача надійшов електронною поштою відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
11.07.18р. від відповідача надійшов поштою відзив на позовну заяву з додатками, відзив з документами долучено до матеріалів справи.
24.07.18р. від позивача надійшла відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи.
25.07.18р. на підставі розпорядження керівника апарату суду та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (заяви) між суддями, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Буракової А.М. справу передано судді Шарко Л.В.
Ухвалою суду від 25.07.18р. відкладено розгляд справи на 08.08.18р.
03.08.18р. від позивача надійшли письмові пояснення з додатками, які долучено до матеріалів справи.
08.08.18р. від відповідача надійшло клопотання про долучення документів. Дане клопотання задоволено судом та долучено документи до матеріалів справи.
08.08.18р. від третьої особи (Великобурлуцька РДА, голова) надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні 08.08.18р. оголошено протокольну перерву до 15:00 год. 09.08.18р.
09.08.18р. представник позивача надав письмові пояснення по справі з документами, які долучено судом до матеріалів справи.
09.08.18р. представник відповідача надав заяву про долучення документів до матеріалів справи. Дану заяву задоволено судом та долучено документи до матеріалів справи.
Представник позивач в судовому засіданні 09.0.818р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.08.18р. проти позову заперечував в повному обсязі.
Представник третьої особи (Великобурлуцька РДА, голова) в судовому засіданні 09.08.18р. підтримав клопотання про залишення позву без розгляду та просив суд його задовольнити.
Представник 3-ї особи - 2 в судове засідання 09.08.18р. не з'явився.
Суд, розглянувши клопотання третьої особи (Великобурлуцька РДА, голова) про залишення позву без розгляд, не вбачає підстав для його задоволення у зв'язку з наступним.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;
5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду;
6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду;
7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;
8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Таким чином, частиною 1 ст. 226 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду та не містить підстави для залишення позову без розгляду як - подання позову до неналежного відповідача.
Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., інших законодавчих актів України.
У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
За змістом ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
В пункті 2 зазначеної Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
За змістом Закону України від 20 грудня 2016 року № 1789-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" було внесено зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу та доповнено її пунктом 20-4, згідно з яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення смт. Великий Бурлук та Великобурлуцького району Харківської області є Управління соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації, а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню смт. Великий Бурлук та Великобурлуцького району Харківської області послуг зв'язку на пільгових умовах повинен здійснювати відповідач.
Як свідчать матеріали справи, за період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року (включно) Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" надавались послуги зв'язку на пільгових умовах населенню смт. Великий Бурлук та Великобурлуцького району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 63927,29 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за січень-грудень 2017 року (форма № 2-пільга).
Як зазначає позивач, на виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (надалі - Положення № 117), останній подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.
Матеріалами справи підтверджено, що поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" (витяги додаються) щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача.
Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, відповідач зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Проте, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з уточненим списком кількості пільговиків, які мають право отримання пільг з послуг зв'язку.
Відповідач, всупереч вимог зазначених вище положень Закону, не здійснив на користь позивача відшкодування вартості наданих ним послуг пільговим категоріям населення, що і стало підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Разом з тим, як зазначає відповідач, у зв'язку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" не було передбачено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг із послуг зв'язку окремим категоріям громадян, договір про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку між сторонами у справі не укладався, відповідач не звіряв інформацію, надану позивачем по формі " 2-пільга" з інформацією, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (відповідно до п.п. 1 п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).
Крім того, відповідач зазначає, що Управління є структурним підрозділом Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, неприбутковою організацією, яка фінансується з Державного бюджету, не має своїх власних надходжень та не в змозі здійснити оплату заборгованості позивачу та сплатити інфляційні витрати і судовий збір за незалежних від нього обставин.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Факт надання позивачем послуг пільговим категоріям населення в 2017 році та вартість таких послуг підтверджується матеріалами справи.
Також, відповідачем до матеріалів справи надано листи, якими відповідач звертався до позивача про знання з нарахування пільг та здійснення перерахунку, а саме:
- лист від 13.02.18р. за вих. №06-06/309 про знання з нарахування пільг та здійснення перерахунку з жовтня по грудень 2017р.
- лист від 13.03.18р. за вих. №06-06/433 про знання з нарахування пільг та здійснення перерахунку з січня по 30 вересня 2018 року.
Посилання відповідача на те, що позивач при здійснення розрахунку не врахував вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 389 від 04.06.2015 р. та фактичної кількості пільговиків, які мали право на отримання відповідних пільг в 2016 році суд вважає безпідставними, та всупереч вимогам ст. ст. 73-74, 79 ГПК України, жодним чином не доведеними.
Зокрема, як вже було зазначено вище, відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі пільгових категорій населення з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, проте відповідних дій не вчиняв.
Суд зазначає, що саме відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у смт. Великий Бурлук та Великобурлуцькому районі, зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах.
При цьому неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян з боку органів державної влади, зокрема, Великобурлуцької районної ради, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) пільговим категоріям населення смт. Великий Бурлук та Великобурлуцькому районі, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12, постановах Вищого господарського суду України від 25.07.2017 у справі № 922/4081/16, від 08.08.2017 р. у справі № 910/599/17 та від 22.11.2017 р. у справі № 922/1512/17.
Також, Великою Палатою Верховного суду в постанові від 17.04.18р. по справі №906/621/17 у п. 8.1. зазначено, що у відносинах щодо розрахунків з постачальниками телекомунікаційних послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах.
Питання погашення існуючої заборгованості за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах, відповідачем не вирішено до теперішнього часу, чим порушено законні права та інтереси позивача.
Враховуючи викладене, а також те, що саме відповідач відповідає за зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, суд вважає заперечення відповідача щодо відсутності договорів на відшкодування витрат та відсутності фінансування з боку місцевого та державного та місцевого бюджету заходів соціального захисту окремих категорій громадян безпідставними та такими, що не можуть звільняти відповідача від обов'язку відшкодувати на користь позивача вартість послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення в 2017 році.
Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 63927,29 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, з урахуванням здійсненого судом перерахунку згідно з вимогами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус війни ветеранів військової служби, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства".
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних та річних, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У той час, ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, між відповідачем та позивачем договори про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2017 рік не укладались, строки відшкодування заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення будь-яким іншим чином також не узгоджувалися.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогами про відшкодування вартості наданих пільг в порядку, визначеному п. 2 ст. 530 ЦК України.
Посилання позивача на те, що він щомісячно надсилав на адресу відповідача списки за формою "2-пільга" суд вважає безпідставними, оскільки зазначені списки в розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України не можуть вважатися вимогами про сплату заборгованості, як про це помилково зазначає позивач.
За змістом наказу Міністерства праці та соціальної політики від 04.10.2007 р. № 535 списки за формою "2-пільга" є форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, затвердженою даним наказом з метою забезпечення надання підприємствами - надавачами послуг на електронних носіях інформації щодо наданих пільг окремим категоріям громадян.
Доводи позивача в обґрунтування наявності прострочення відповідачем зобов'язання про те, що постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 № 295 визначено, що пільги відшкодовуються щомісячно суд вважає безпідставними, оскільки зазначеною постановою не визначено конкретної дати або строку до якої має бути відшкодовано той чи інший платіж.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 р. по справі № 922/2240/17.
Крім того, за змістом п. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. При цьому зазначена постанова, на яку посилається позивач, ставить в залежність відшкодування головними розпорядниками бюджетних коштів на користь постачальників послуг з отриманнями останніми субвенцій передбаченим у державному бюджеті для бюджету місцевих рівнів.
Однак, як вже було зазначено вище, в 2017 році субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету на надання пільг із послуг зв'язку окремим категоріям громадян не надходило.
При цьому, за змістом п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З урахуванням зазначених вище положень закону, та в зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, відповідач не може вважатися таких, що прострочив виконання своїх зобов'язань.
Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6111,76 грн. - втрати від впливу інфляційних процесів; 1713,97 грн. - 3% річних, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1551,19 грн. , тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, смт. Великий Бурлук на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків невідшкодовану заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення в сумі 63927,29 грн.; 1551,19 грн. витрат по сплаті судового збору.
В частині стягнення 6111,76 грн. - втрат від впливу інфляційних процесів та 1713,97 грн. - 3% річних - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 10.08.18р.
Суддя Л.В. Шарко