ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
07 серпня 2018 року Справа № 923/345/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. за участю секретаря судових засідань Головльової Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (місто Київ),
до Приватного підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н" (місто Херсон),
про стягнення 873 грн. 86 коп.,
за участю представників:
позивача - Гусєв П.В., представник, довіреність від 15.12.17;
відповідача - Яковенко О.В., представник, довіреність від 20.12.17.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" 08.05.18 звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з Приватного підприємства "ПВКФ "Євротранс-Н" страхове відшкодування за завдані збитки в розмірі 873,86грн., відповідно до вимог ст. 932, 993, 1166 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.18, справа розподілена судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою суду від 10.05.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження призначено на 12.00 годину 31.05.18 р.
Судове засідання відкладалось з 31.05.18 до 03.07.18, відповідна ухвала суду занесена до протоколу судового засідання 31.05.18.
Судове засідання перенесено з 03.07.18 на 14.00 годину 12.07.18 ухвалою у справі від 15.06.18, у зв'язку з відрядженням судді.
Судове засідання відкладалось з 12.07.18 до 07.08.18, у зв'язку з виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідна ухвала суду занесена до протоколу судового засідання 12.07.18.
У судовому засіданні 07.08.18 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позивач у позовній заяві посилається на наступні обставини:
18.02.2016 року між Приватним підприємством «ПВКФ «ЄВРОТРАНС-Н» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (клієнт) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів № 1802-16, відповідно до умов якого експедитор від свого імені та за рахунок клієнта зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги по організації та забезпеченню перевезень вантажів клієнта, а клієнт зобов'язується приймати та сплачувати надані послуги;
03.10.2017 р. між AT «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (Страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування вантажу 1793г7зг, відповідно до умов якого страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування;
в день доставки вантажу вантажоодержувачем 06.11.2017 р. було складено акт рекламацію № 150, відповідно до вказаного акту продукція, за виключенням перших трьох шарів, в кількості 681 кг. повинна бути зарекламована, пошкодження продукції відбулось внаслідок намокання продукції під час перевезення, у зв'язку з невиконанням обов'язків по договору Страхувальнику було нанесено збитки у розмірі 5 972 грн. 56 коп.;
у результаті пошкодження продукції застрахованої у AT «СК «АХА Страхування, згідно з умовами Договору страхування, на підставі Страхового акту № АХА2357581 від 05.02.2018 p., зібраних документів, було розраховано та виплачено Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 873,86 грн., що підтверджується страховим актом та платіжним дорученням;
відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки;
на підставі вищезазначеного, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 873,86 грн.
Представник позивача під час судового розгляду справи по суті (у вступному слові) підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на наступні обставини:
ПП «ПВКФ «Євротранс-Н» не згодне з тим, що позивач вважає саме відповідача винним у пошкодженні продукції (папір в рулонах), також, на думку відповідача, не встановлений той факт, що продукцію було пошкоджено саме під час перевезення;
відповідач визнає, що перевезення вантажу (папір в рулонах) по маршруту Батьово (Україна) - Олешки (Україна) з 03 по 06 листопада 2017 року було здійснено в інтересах ТОВ «Дунапак Таврія» на виконання договору про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 18.02.2016р. №1802-16, укладеного між ПП «ПВКФ «Євротранс-Н» та ТОВ «Дунапак Таврія»;
вивантаження та прийомна паперу в рулонах відбулись 06 листопада 2017 року на території ТОВ «Дунапак Таврія» у м. Олешки Херсонської області;
в товарно-транспортній накладній відсутні відмітки про те, що товар приймався без проведення огляду в товарно-транспортній накладній відсутні відмітки про те, що товар приймався без проведення огляду;
ТОВ «Дунапак Таврія» прийом вантажу не зупинило та не довело до відома ПП «ПВКФ «Євротранс-Н» про виявлені пошкодження вантажу;
до позовної заяви додано Акт огляду пошкодженого вантажу від 06.11.2017р., складений представником ПрАТ СК «АХА Страхування» Табула Д.В. в присутності Страхувальника Мирзе A.A., в даному акті зазначено, що огляд вантажу проводився на рампі складу;
огляд вантажу проводився без участі водія автомобілю, що здійснював перевезення, та представника ПП «ПВКФ «Євротранс-Н»;
пошкодження паперу встановлено у ніжній торцевій частині рулону, у акті вказано, що причину розривів торців рулонів встановити не вдалось, а намокання відбулось «вследствие протекания пола полуприцепа», але позивачем не надано доказів на підтвердження такого висновку та документів, що представник страхової компанії є спеціалістом з якості;
претензій щодо якості вантажу, що був доставлений 06.11.2017р., ТОВ «Дунапак Таврія» на адресу ПП «ПВКФ «Євротранс-Н» не направляло, Акт надання послуг №451 від 30 листопада 2017 року був підписаний ТОВ «Дунапак Таврія» без зауважень, рахунок на оплату послуг від 20.11.2017р. № 201108 був сплачений 20.12.2017р. в повному обсязі;
відповідач вважає, що позивачем не надані належні та достовірні докази, що підтверджують факт пошкодження спірного вантажу (папір в рулонах) саме під час його перевезення, та вину ПП «ПВКФ «Євротранс-Н» у спричиненні збитків власнику спірного вантажу в результаті його пошкодженнящо позивачем не надані належні та достовірні докази, що підтверджують факт пошкодження спірного вантажу (папір в рулонах) саме під час його перевезення, та вину ПП «ПВКФ «Євротранс-Н» у спричиненні збитків власнику спірного вантажу в результаті його пошкодження.
Представник відповідача під час судового розгляду справи по суті (у вступному слові) заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву.
Позивачем подані наступні заяви та клопотання:
16.05.18, 22.05.18 та 29.05.18 клопотання про проведення судового 31.05.18 в режимі відеоконференції, яке залишене судом без задоволення ухвалою від 23.05.18 у зв'язку з резервуванням залу судових засідань, обладнаного системою відеоконференцзв'язку, для проведення судових засідань іншим судом, усі подальші судові засідання проведено для позивача в режимі відеоконференції.
Відповідачем подані наступні заяви та клопотання:
21.05.18 заява про ознайомлення з матеріалами справи, яку судом задоволено 23.05.18 (дата ознайомлення з матеріалами справи).
Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Докази, на підставі яких встановлені зазначені вище обставини.
18.02.2016 року між Приватним підприємством "ПВКФ «Євротранс-Н» (надалі за текстом рішення - Відповідач, Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (Клієнт) було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів № 1802-16 (надалі за текстом рішення Договір про транспортно-експедиційне обслуговування), відповідно до пункту 1.1. якого, клієнт доручає, а експедитор, від свого імені, за плату, за дорученням клієнта організовує транспортно-експедиційне обслуговування, експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта і порожнього транспорту при їх перевезенні по Україні та іншим країнам.
Відповідно до пункту 5.3. Договору про транспортно-експедиційне обслуговування при виникненні збитків внаслідок неналежного виконання договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки, підтверджені необхідними документами.
03.10.2017 між Акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АХА СТРАХУВАННЯ» (надалі за текстом рішення - Позивач, Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (Страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажу №1793г7з (надалі за текстом рішення - Договір страхування), відповідно до умов якого страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
Пунктом 4.2. Договору страхування визначені страхові випадки, якими є, зокрема, пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу, внаслідок будь-яких подій, за винятком зазначених в пункті 5 Договору страхування.
Відповідно до пунктів 12.2.2., 12.2.3., 12.2.4., 12.2.5., 12.2.6. Договору страхування при настанні події, що може бути визнана страховим випадком чи виникненні загрози настання такої події, Страхувальник зобов'язаний при автоперевезенні зробити в усіх екземплярах авто накладної відмітку про незбереження перевезення; вимагати складання та видачі комерційного акту, складеного відповідно до законів і звичаїв держави, з відображенням в комерційному акті відомостей про вантаж, транспортний засіб, маршрут прямування і очікуваний розмір збитків; комерційний акт повинен бути складений відразу ж після настання збитків; комерційний акт, крім Страхувальника або його представника, повинен підписати представник перевізника; у випадку, якщо представник перевізника відмовився підписати комерційний акт, необхідно зафіксувати його відмову в транспортних документах.
З 03.11.2017 року по 06.11.2017 року, на виконання умов договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 18.02.2016 року № 1802-16, Приватним підприємством «ПВКФ «Євротранс-Н» було здійснено перевезення вантажу (папір в рулонах) по маршруту Батьово (Україна) - Олешки (Україна).
Позивач зазначає, що 06.11.2017 року, в день доставки вантажу, при прийомні вантажу було встановлено його пошкодження, по факту якого заявлено рекламацію від 06.11.2017р. № 150 (аркуш справи 31), у позовній заві помилково вкзано № 138 та 139, на суму 5972,56грн., у якій зазначено тип пошкодження: рулони № № 5606946, 5606944 - пошкодження торцю рулону; рулон № 5606971- замокання рулону.
У товарно-транспортній накладній № 01-031117 від 03.11.17 (аркуш справи 33) відсутні відмітки про те, що товар приймався без проведення огляду. При цьому, ТОВ «Дунапак Таврія» прийом вантажу не зупинило та не довело до відома ПП «ПВКФ «Євротранс-Н» про виявлені пошкодження вантажу. Крім того, матеріали справи містять акт надання послуг, складений та підписаний без зауважень та застережень представниками Приватного підприємства «ПВКФ «Євротранс-Н» та ТОВ «Дунапак Таврія», від 30.11.2017 року № 451 (аркуш справи 70). Крім того, ТОВ «Дунапак Таврія» оплачено зазначені послуги «ПВКФ «Євротранс-Н», що підтверджується рахунком № 201108 від 20.11.17 та випискою по рахунку (аркуші справи 71, 72).
До позовної заяви також додано Акт огляду пошкодженого вантажу від 06.11.2017р. (аркуш справи 30), складений представником ПрАТ СК «АХА Страхування» Табула Д.В. в присутності Страхувальника Мирзе A.A., в даному акті зазначено, що огляд вантажу проводився на рампі складу, огляд вантажу проводився без участі водія автомобілю, що здійснював перевезення, та представника ПП «ПВКФ «Євротранс-Н». Пошкодження паперу встановлено у нижній торцевій частині рулону, у акті огляду вказано, що причину розривів торців рулонів встановити не вдалось, а намокання відбулось «вследствие протекания пола полуприцепа».
06.02.2018 року Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АХА СТРАХУВАННЯ» було складено страховий акт № АХА2357813 (аркуш справи 49), на підставі якого позивач виплатив Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 873 грн. 86 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 07.02.2018 року № 419 646 (аркуш справи 51).
Норми права, які регулюють спірні правовідносини
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до частин 4 і 18 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи права кредитора набуває страховик.
На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
Відповідно до статті 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справи № 3-72гс12).
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
У відповідності з пунктом 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, у разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74 ГПК України:
«Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.»
Відповідно до положень ст. 76 ГПК України:
«Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.»
Відповідно до положень ст. 77 ГПК України:
«Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.»
Відповідно до положень ст. 78 ГПК України:
«Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.»
Відповідно до положень ст. 79 ГПК України:
«Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.»
Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
Судом відхиляється, як доказ наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача (відповідача) та збитками потерпілої сторони (позивача), наданий позивачем Акт огляду пошкодженого вантажу від 06.11.2017 р. (аркуш справи 30), складений представником ПрАТ СК «АХА Страхування» Табула Д.В. в присутності Страхувальника Мирзе A.A., оскільки його було складено та підписано без присутності водія та представника експедитора - відповідача по справі, в ньому зазначені 6 номерів рулонів, тоді як за товарно-транспортною накладною № 01-031117 від 03.11.17 (аркуш справи 33) та пакувальному листі № 4-26102017 від 03.11.17 (аркуш справи 34) значаться 7 рулонів.
Протиправна поведінка відповідача, як зазначає позивач, полягає у діях останнього по пошкодженню вантажу при його перевезенні. Однак жодним, належним та допустимим доказом у справі такі твердження позивача не підтверджуються. В той же час відповідач довів відсутність його провини у пошкодженні вищезазначеного вантажу, оскільки цей факт не підтверджено належними доказами по справі.
Судом встановлено, що при прийманні вантажу 06.11.2017 року ні Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія", ні Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АХА СТРАХУВАННЯ", в порушення вимог пункту 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, не повідомило відповідача про пошкодження поставленого вантажу, не зупинило прийомку вантажу та не склало відповідних документів.
За вказаних обставин, аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Натомість, аргументи, наведені відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду не були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Дата складання повного рішення 13 серпня 2018 р.
Суддя Ю.В. Гридасов