ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.08.2018Справа № 910/5944/18
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрібьюшн»
доДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство «Укрекоресурси»)
пророзірвання договору та стягнення 18 844,28 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Письменна О.М.
Представники сторін:
від позивача:Баулін А.О.
від відповідача:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрібьюшн» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство «Укрекоресурси») (надалі - «Підприємство») про розірвання договору та стягнення 18 844,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для розірвання договору №11/6531/1-1М від 14.07.2010, укладеного між Товариством та Підприємством, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а також стягнення з відповідача передоплати у розмірі 18 849,28 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2018.
Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2018.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи по суті повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103047314333.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням викладеного, неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.
У судовому засіданні 08.08.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.07.2010 між Київським міським управлінням Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України, правонаступником якого є Підприємство, (виконавець) та Товариством (замовник) був укладений договір №11/6531/1-1М (надалі - «Договір»), предметом якого є послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів (послуги) імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим договором згідно з постанови КМУ від 26.07.2001 №915 зі змінами та доповненнями.
Згідно з п. 2.1.1 Договору виконавець зобов'язується надати послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, визначених п. 1 договору, а за змістом п. 2.3.3 замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця, визначені у п. 1 договору, до закінчення митного оформлення у відповідності з обсягом, зазначеним замовником у відомості, згідно з тарифами, наведеними нижче та затвердженими п. 2 постанови КМУ від 26.07.2001 №915 зі змінами та доповненнями, здійснивши оплату у порядку та строки, передбачені п. 5 цього договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору замовник зобов'язується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний казначейський рахунок. В платіжному документі замовник зобов'язаний вказати номер та дату договору, а також номер та дату відомості, за якими здійснюється оплата.
Розділом 11 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом трьох календарних років з дати його підписання. У разі відсутності письмових заяв сторін про розірвання договору за два місяця до закінчення терміну дії зазначеного договору, договір пролонгується на той же термін і на тих же умовах.
На виконання умов Договору відповідачем надавались, а позивачем оплачувались послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про надання послуг, платіжним дорученнями та банківськими виписками з рахунку позивача.
Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2015 підтверджується факт існування переплати позивача на суму 18 849,28 грн., на яку відповідачем протягом дії Договору послуги не були надані.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для розірвання Договору та повернення суми невикористаної передоплати.
Позивач в обґрунтування позовних вимог про розірвання Договору посилається на те, що правочин укладений на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 26.07.2001 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», проте у зв'язку з втратою чинності вказаної постанови, відповідно до якої також були визначені тарифи та оплату послуг виконавця замовником, істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору та зміну яких сторони не могли передбачити при укладенні договору.
Судом встановлено, що Договір був укладений саме з метою створення умов для організації збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини, а також зменшення негативного впливу відходів на довкілля, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини» із змінами та доповненнями.
Постановою Кабінету Міністрів України № 128 від 18.03.2015 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» визнаною такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини».
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору.
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 652 Цивільного кодексу України врегульовано зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. За приписами даної норми зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, умови чинного законодавства України пов'язують можливість розірвання договору безпосередньо з наявністю всіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
З системного аналізу вказаної норми випливає, що право на подання позову про розірвання договору на підставі ст. 188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.
Позивач вказує, що на даний час у зв'язку із втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», якою був затверджений перелік продукції імпортованої Товариством, організацією щодо збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів якої займався позивач, а також встановлено тарифи за вказані послуги, подальше виконання Договору для нього є недоцільним, економічно необґрунтованим та суттєво порушує майнові інтереси виконавця.
08.02.2018 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу по оплаті боргу та повідомленням про необхідність розірвання Договору у зв'язку з втратою чинності постанови КМ України № 915 від 26.07.2001.
Факт надсилання відповідачу вказаного повідомлення підтверджується наданими суду копіями поштової квитанції №1295 від 08.02.2018, а також повідомленням про вручення поштового відправлення №0411921266782 від 08.02.2018. Докази надіслання відповідачем відповіді на вказану вимогу в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем належним чином доведено існування істотної зміни обставин, що є підставою для розірвання Договору, при укладенні Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, так як сторони не могли передбачити відповідні законодавчі зміни та можливість виконання договірних відносин без існування їх мети здійснення.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Суд, дослідивши матеріали наявні у справі, заслухавши доводи представника позивача, дійшов висновку, що вимоги про розірвання Договору у зв'язку із істотною зміною обставин є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми невикористаного авансу у розмірі 18 842,28 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, 31.03.2015 уповноваженими представниками сторін був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого за Товариством рахується сума переплати на користь Підприємства у розмірі 18 849,28 грн.
При цьому, станом на момент розгляду даної справи по суті, докази надання відповідачем послуг на вказану суду в матеріалах справи відсутні, а позивач вказує, що послуги не були надані.
За правилами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.
Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/10931/17.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що Підприємство зобов'язане повернути Товариству отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 18 849,28 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства про розірвання Договору, а також про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 18 849,28 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрібьюшн» задовольнити повністю.
2. Розірвати договір №11/6531/1-1М від 14.07.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрібьюшн» та Київським міським управлінням Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України.
3. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство «Укрекоресурси») (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23В; ідентифікаційний код 20077743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрібьюшн» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, поверх 6; ідентифікаційний код 35625082) заборгованість у розмірі 18 844,28 грн. та судовий збір у розмірі 3 524,00 грн. Видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.08.2018.
Суддя В.П. Босий