ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2018Справа № 910/10844/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В. розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 100 000,00 грн.
за участю представників:
від позивача: Ліповуз Д.І.
від відповідача: не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 100 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно пошкодження транспортному засобу, який застрахований позивачем та відшкодовано останнім шкоду на користь страхувальника. Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо сплати страхового відшкодування, яке було виплачено страхувальникові за договором добровільного страхування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 в позові Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" 49500,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27.04.2018 касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 910/10844/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
05.06.2018 матеріали справи №910/10844/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 суддею Гулевець О.В. прийнято справу №910/10844/17 до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 25.06.2018.
25.06.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідачем було сплачено на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 по справі №910/10844/17 страхове відшкодування у розмірі 49500,00 грн. та 1700,00 грн. судового збору, а тому відповідачем виконано свої зобов'язання в повному обсязі в межах встановленого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7744265 ліміту відповідальності. При укладенні полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7744265 сторонами не було допущено порушень чинного законодавства щодо визначених лімітів відповідальності. Також відповідач в заперечення позовних вимог посилається на те, що у нього відсутній обов'язок здійснювати відшкодування за пошкодження, що вникли у квітні 2016 року до настання дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні 25.06.2018 на підставі ст. 183, 233 ГПК України відкладено підготовче засідання на 17.07.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено ухвалу відповідачу про виклик в судове засідання 17.07.2018.
06.07.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив наведені відповідачем у відзиві доводи та заявив про зменшення позовних вимог до розміру франшизи, у зв'язку із чим просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 49500,00 грн. за відсутності предмета спору та стягнути з відповідача 49500,00 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Визначена у відповіді на відзив заява про зменшення позовних вимог у відповідності до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.
В судовому засіданні 17.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10844/17 до розгляду по суті на 31.07.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
Представник позивача у судовому засіданні 31.07.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні 31.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2016 по вул. Нагірна, 22 у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю (ДТП) за участю транспортних засобів: автомобіля DAEWOO державний номерний знак НОМЕР_4 та автомобіля АUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_5.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2017 у справі №761/34194/16-п (провадження № 3/761/3039/2017) встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилось внаслідок порушень Правил подорожнього руху України водієм автомобіля DAEWOO державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_2 у зв'язку з чим, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26.10.2017 постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 30.11.2017 залишена в силі.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2017 виправлено описку в постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 06.06.2017 та зазначено, що правильним державним номерним знаком автомобіля DAEWOO є НОМЕР_4.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, на підставі договору № 06-NR/01-005-00979 добровільного страхування наземного транспорту від 12.07.2016, укладеного з гр. ОСОБА_3 (страхувальник) (страхувальник) майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобіля АUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_5 були застраховані в позивача.
У відповідності до Звіту № 39-D/24/5 від 27.09.2016 матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу АUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_5 внаслідок пошкодження становить 185573,56 грн.
Згідно із рахунком-фактурою № 2016017485 від 29.09.2016 вартість відновлювального ремонту становить 189 787,86 грн.
На підставі заяви страхувальника, рахунку-фактури № 2016017485 від 29.09.2016, звіту № 39-D/24/5 від 27.09.2016 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 189 787,86 грн. (шляхом перерахування на рахунок ремонтної організації), що підтверджується платіжним дорученням від 06.10.2016 № ID-85415.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом DAEWOO державний номерний знак НОМЕР_4, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7744265.
24.01.2017 позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою про виплату страхового відшкодування у розмірі 100000,00 грн., що отримана відповідачем 26.01.2017.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом DAEWOO державний номерний знак НОМЕР_4 була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 100000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 в позові відмовлено. Рішення обґрунтовано недоведеністю позовних вимог, оскільки виходячи з постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2017 у справі № 761/34194/16-п (провадження № 3/761/3039/2017) у ДТП, яка мала місце 16.09.2016 о 11:40 по вул. Нагірна, 22 у місті Києві, винною особою визнано гр. ОСОБА_2, який керував транспортним засобом "DAEWOO" д.н. НОМЕР_4, тобто зовсім іншим, на думку суду, транспортним засобом ніж той, який застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 7744265.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 49 500, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постанова апеляційної інстанції мотивована наявністю підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача сплаченого страхового відшкодування у сумі 49 500,00 грн. в межах ліміту його відповідальності, визначеного у страховому полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 7744265.
Постановою Верховного Суду від 27.04.2018 касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 910/10844/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги на підстави визначення позивачем суми відшкодування та не оцінили правовідносини сторін з урахуванням положень Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 566 від 09.07.2010 та положень саме поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 7744265 в контексті зазначеного розпорядження, а також наявного в матеріалах справи додатку до відповіді МТСБУ відповідно до якого за полісом АЕ7744265 ліміт відповідальності по майну складає 100 000,00 грн та франшиза 1000,00 грн.
Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачно, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 27.04.2018 суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач на підставі заяви страхувальника, рахунку-фактури № 2016017485 від 29.09.2016, звіту № 39-D/24/5 від 27.09.2016, згідно із платіжним дорученням від 06.10.2016 № ID-85415 здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 189 787,86 грн. (шляхом перерахування на рахунок ремонтної організації).
Відповідно до ч. 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2017 у справі №761/34194/16-п (провадження № 3/761/3039/2017), залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 26.10.2017 встановлено вину водія автомобіля DAEWOO державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 17.04.2016.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до Звіту № 39-D/24/5 від 27.09.2016 матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу АUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_5 внаслідок пошкодження становить 185573,56 грн.
Фактична вартість відновлювального ремонту АUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_5 згідно із актами виконаних робіт та рахунком-фактурою № 2016017485 становить 189 787,86 грн.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля АUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_5, внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача.
Розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля АUDI Q5 державний номерний знак НОМЕР_5 та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у сумі 185573,56 грн. також підтверджений матеріалами справи.
Відповідач в заперечення позовних вимог посилається на те, що у нього відсутній обов'язок здійснювати відшкодування за пошкодження, що вникли у квітні 2016 року до настання дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається наявний в матеріалах справи протокол огляду транспортного засобу, що був поданий позивачем до суду 07.08.2016 разом з клопотанням від 04.08.2016.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що 16.04.2016 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля AUDI державний номерний знак НОМЕР_6 та внаслідок якої вказаний автомобіль отримав пошкодження, перелік яких наведений у протоколі огляду від 23.09.2016, калькуляції, рахунку СТО та актах виконаних робіт. Особливості почерку експерта, який здійснював заповнення протоколу від 23.09.2016 не може ставити під сумнів визначений у вказаному протоколі перелік пошкоджень.
Наявні в матеріалах справи копії матеріалів адміністративного правопорушення, калькуляція, рахунок СТО та акти виконаних робіт, звіт № 39-D/24/5 від 23.09.2016 підтверджують те, що пошкодження автомобіля AUDI державний номерний знак НОМЕР_6 визначені у протоколі від 23.09.2016 були наслідком дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 16.09.2016.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що заперечення відповідача не підтверджені жодними належними та достатніми доказами, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача з приводу наявності пошкоджень автомобіля AUDI державний номерний знак НОМЕР_6, що вникли, як стверджує відповідач, у квітні 2016 року.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом DAEWOO державний номерний знак НОМЕР_4 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу №АЕ/7744265 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Згідно із наявною в матеріалах справи копією полісу №АЕ/7744265 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль DAEWOO державний номерний знак НОМЕР_4 застрахований у ПАТ "Українська транспортна страхова компанія".
Строк дії полісу №АЕ/7744265 з 06.04.2016 до 05.04.2017.
Згідно із полісу №АЕ/7744265 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн. франшиза - 500,00 грн.
У відповідності до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Пунктом 9.5. статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін, яким у відповідності до п. 1.10. ст. 1 цього Закону є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг № 3470 від 29.12.2015, внесено зміни до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 566 від 09.07.2010 "Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме установити розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням:
за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000,00 гривень на одного потерпілого;
за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 200000,00 гривень на одного потерпілого.
Отже, починаючи з 19.02.2016 розмір страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну, згідно із внесеними змінами до розпорядження Держфінпослуг №566- від 09 липня 2010 року, повинен становити 100000,00 грн.
Відповідно до витягу МТСБУ поліс №АЕ/7744265 ліміт відповідальності заподіяну майну складає 100000,00 грн. та франшиза 1000,00 грн.
Згідно із п. 1.2. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням.
В пункті 3.4. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що страховиками - членами МТСБУ надають до бази даних МТСБУ інформацію, зокрема про укладені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлені на бланках полісів та відомості про зміни в укладених договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, відомості щодо полісу №АЕ/7744265 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі щодо ліміту відповідальності заподіяну майну у розмірі 100000,00 грн. та франшизи у розмірі 1000,00 грн. були внесені безпосередньо позивачем.
За таких обставин, враховуючи зміни внесені Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 566 від 09.07.2010 "Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з огляду на відомості, що містяться у витязі МТСБУ суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у нього права на страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності заподіяну майну, яка встановлена у полісі №АЕ/7744265 в розмірі 100000,00 грн.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
У відповідності до заявлених позивачем вимог (в останній редакції) позивачем визначено, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування становить за вирахування франшизи у розмірі 99000,00 грн.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем згідно із платіжними дорученнями №14349 від 17.01.2018, №14367 від 18.01.2018 у межах виконавчого провадження №5554794 з примусового виконання наказу виданого на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у даній справі сплачено на рахунок приватного виконавця суму страхового відшкодування у розмірі 49500,00 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування у розмірі 49500,00 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/10884/17 в частині позовних вимог про стягнення 49500,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 49500,00 грн. Доказів відшкодування зазначеної суми страхового відшкодування матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи встановлені вище обставини до відшкодування підлягає сума у розмірі 49500,00 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище обставини, провадження у справі №910/10844/17 в частині позовних вимог про стягнення 49500,00 грн. суд зариває на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України та задовольняє позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" страхового відшкодування у розмірі 49500,00 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд зазначає, що відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору в частині позовних вимог щодо яких закрито провадження у справі повертається особі, яка його сплатила за її клопотанням.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки судовий збір за подання апеляційної скарги відповідачем згідно із платіжним дорученням 314368 від 18.01.2018 сплачено у межах виконавчого провадження №5554794 з примусового виконання наказу виданого на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017, то вирішення питання про розподіл між сторонами судового збору за подання апеляційної скарги судом не вирішується.
Понесені відповідачем витрати по оплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3200,00 грн. відповідно до вимог ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Закрити провадження у справі №910/10844/17 в частині позовних вимог про стягнення 49500,00 грн.
В іншій частині позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вулиця САКСАГАНСЬКОГО, будинок 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) страхове відшкодування у розмірі 49500,00 грн., судовий збір у розмірі 800,00 грн., судовий забір за подання касаційної скарги у розмірі 3200,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повний текст рішення складено та підписано: 10.08.2018.
Суддя О.В. Гулевець