ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.08.2018Справа № 910/5947/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/5947/18
за позовом приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА», м. Запоріжжя,
до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Луцьк,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Луцьк,
про стягнення 48 665 грн.,
без виклику учасників справи.
14.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» (далі - Компанія) до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - Товариство) про стягнення 48 665 грн. страхового відшкодування.
Компанія обґрунтовує позовні вимоги таким:
- 13.04.2017 позивачем (страховик) і товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальне агентство «ПРО-ФАРМА» (страхувальник; далі - Агентство) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3390442 (далі - Договір), за умовами якого Компанія взяла на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_1, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП);
- 05.10.2017 о 09 год. 20 хв. у місті Луцьк на вулиці Гордіюк, 33, сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «RENAULT LOGAN», автомобіля марки «Mercedes Benz» (реєстраційний номер НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_2 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження;
- учасниками ДТП було оформлено європротокол (повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду) від 05.10.2017;
- страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування;
- позивачем 27.12.2017 було складено страховий акт №4916/10 і розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 48 665 грн.;
- Компанія, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатила страхове відшкодування у сумі 48 665 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 26.01.2018 № 7062 у сумі 18 665 грн.; від 29.01.2018 № 7049 - 15 000 грн.; від 30.01.2018 № 7044 - 15 000 грн.;
- цивільно-правова відповідальність власника «Mercedes Benz» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством за полісом № АК/5248823, за яким: франшиза складає 0 грн.; ліміт за шкоду майну - 100 000 грн.;
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
29.05.2018 Товариство подало суду документи на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2.
13.06.2018 Компанія подала суду клопотання на виконання вимог ухвали суду.
Товариство 18.06.2018 подало суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд розподілити судові витрати з урахуванням приписів статті 130 Господарського процесуального кодексу України між сторонами таким чином: 50% сплаченого позивачем судового збору повернути йому з державного бюджету України, інші 50% - стягнути на користь позивача з відповідача. Крім того, відповідач просив суд розглядати справу без участі його представника.
Ухвалу Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали.
Позивач, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 копію ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 отримали 08.06.2018, 11.06.2018, 08.06.2018 та 12.06.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
Згідно із частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, до матеріалів справи долучено конверт з ухвалою суду, який повернуто з адреси третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 з відміткою пошти «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача».
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, Господарський суд міста Києва
13.04.2017 позивачем (страховик) і Агентством (страхувальник) було укладено Договір, за умовами якого Компанія взяла на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «RENAULT LOGAN», державний номер НОМЕР_3, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
05.10.2017 о 09 год. 20 хв. у місті Луцьк на вулиці Гордіюк, 33, сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «RENAULT LOGAN», автомобіля марки «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Учасниками ДТП було оформлено європротокол (повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду) від 05.10.2017.
Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Позивачем 27.12.2017 було складено страховий акт №4916/10 і розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 48 665 грн.
На виконання умов Договору, на підставі страхового акта від 27.12.2017 №4916/10 Компанія здійснила страхове відшкодування у сумі 48 665 грн., на користь Агентства, що підтверджується платіжними дорученнями: від 26.01.2018 № 7062 у сумі 18 665 грн.; від 29.01.2018 № 7049 - 15 000 грн.; від 30.01.2018 № 7044 - 15 000 грн.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_2, як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством за полісом № АК/5248823, за яким: франшиза складає 0 грн.; ліміт за шкоду майну - 100 000 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є відповідач.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.
Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.
За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.
Слід зазначити, що учасники ДТП оформили вказану подію самостійно без виклику правоохоронних органів, а тому матеріали про ДТП в суд не передавалися.
Вказана ДТП трапилася внаслідок допущеного порушення Правил дорожнього руху, водієм ОСОБА_2, в зв'язку з яким третя особа-2 не уникнула зіткнення; в європротоколі від 05.10.2017 ОСОБА_2 визнав свою вину у ДТП і пошкодженні автомобіля застрахованого позивачем; доказів протилежного суду не подано.
Наданими позивачем доказами доведено вину водія забезпеченого транспортного засобу у скоєнні ДТП, наявність правових підстав для задоволення позову страхової компанії щодо стягнення з відповідача - особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суми виплаченого страхового відшкодування, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також зважаючи на визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме стягненню з відповідача підлягає 48 665 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Крім того, відповідачем у порядку статті 191 Господарського процесуального кодексу України було заявлено про визнання позову повністю та клопотання про розподіл судових витрат на підставі статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Частинами четвертою та п'ятою статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
Що ж до розподілу судових витрат, то слід зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, судовий збір враховуючи положення статті 129 та 130 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача у сумі 881 грн., а решта у сумі 881 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.
Керуючись статтями 86, 129, 130, 178, 191, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А; поштова адреса: 03186, м. Київ, вул. А. Антонова, 5; ідентифікаційний код 13490997) 48 665 (сорок вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. страхового відшкодування і 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. судового збору.
3. Повернути приватному акціонерному товариству «Українська страхова компанія «АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А; поштова адреса: 03186, м. Київ, вул. А. Антонова, 5; ідентифікаційний код 13490997) з державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у сумі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн., сплаченого платіжним дорученням від 26.04.2018 № 9007.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.08.2018.
Суддя І.Д. Курдельчук