ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2018 р. Справа № 910/3181/18
За позовом Селянсько - фермерського господарства " Аграрник "
До Товариства з обмеженою відповідальністю " Шакур "
Про визнання недійсним договору поставки від 16.02.2015 р. № 2/ФОР
Суддя Пінчук В.І.
Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.
Представники сторін:
Від позивача Густіліна О.С. - адвокат
Від відповідача Боднар М.М. - предст.
Рішення прийняте 02.08.2018 р., оскільки у підготовчому засіданні 03.05.2018 р. оголошувалась перерва, а у судовому засіданні 07.06.2018 р. підготовче провадження закрите та справа призначена до розгляду по суті на 02.08.2018 р.
Обставини справи:
Позивач - селянсько - фермерське господарство " Аграрник " звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поставки від 16.02.2015 р. № 2/ФОР, що укладений між Селянсько - фермерським господарством " Аграрник " та товариством з обмеженою відповідальністю " Шакур "
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2018 р. відкрите провадження у справі № 910/3181/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 03.05.2018 р.
27.04.2018 р. представник позивача подав клопотання про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю " Шакур " оригіналів документів, а саме: договір поставки від 16.02.2015 р. № 2/ФОР, додаткову угоду № 1 від 01.10.2015 р. та додаткову угоду № 2 від 30.10.2015 р. до вказаного договору поставки
27.04.2018 р. через канцелярію суду представником позивача подане клопотання про призначення незалежної судової почеркознавчої експертизи.
Суд у задоволенні зазначеного клопотання відмовляє, оскільки суд не знаходить підстав для проведення зазначеної експертизи.
У судовому засіданні 03.05.2018 р. оголошувалась перерва до 07.06.2018 р.
Ухвалою від 07.06.2018 р. підготовче провадження закрите та справа призначена до розгляду по суті на 02.08.2018 р., а також витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю " Шакур " оригінали документів, а саме: договір поставки від 16.02.2015 р. № 2/ФОР, додаткова угода № 1 від 01.10.2015 р. та додаткова угода № 2 від 30.10.2015 р. до вказаного договору поставки.
У судовому засіданні 03.05.2018 р. представник відповідача подав клопотання про виклик у судове засідання керівника позивача - Кухарука Івана Івановича.
Суд у задовлені зазначеного клопотання відмовляє, оскільки не знаходить підстав для виклику останнього.
Суд такод не знаходить підстав для виклику у судове засідання експерта, згідно клопотання представника позивача від 07.06.2018 р.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а також просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вказаних позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
16.02.2015 р. між позивачем ( постачальником ) та відповідачем ( покупцем ) був укладений договір поставки № 2/ФОР.
Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити сою, що відповідає якості ДСТУ, ТУ.
Відповідно до п. п. 1.1.1, п. 1.1 договору № 2/ФОР від 16.02.2015 р. товар повинен бути поставлений постачальником на умовах даного договору в кількості всього врожаю вирощеного постачальником у 2015 р., але в будь - якому випадку загальна кількість товару не повинна бути меншою 150,00 тон.
Згідно п. 7.2 вказаного договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що спірний договір поставки з боку селянсько - фермерського господарства " Аграрник " був підписаний не керівником зазначеного господарства, а іншою невідомою особою.
Дані обставини, як зазначає позивач у позовній заяві підтверджуються висновком експертного дослідження № 19/8-4/25-ЕД/17 від 13.11.2017 р.
Крім того, порушено кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР за № 42017061340000070 від 31.07.2017 р. за ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України і з цих підстав просить суд визнати недійсним договір поставки № 2/ФОР від 16.02.2015 р.
Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме:
- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.
- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;
- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;
- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Пунктом 3.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №11 " Про деякі питання визнання правочинів ( господарських договорів ) недійсними " передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України ). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Як встановлено судом відповідачем на виконання умов спірного договору ( п. 3.2.1 договору ) була здійснена попередня оплата товару на загальну суму 1020540,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 30.03.2015 р. № 379 на суму 6000,00 грн., від 01.04.2015 р. № 395 на суму 42000,00 грн., від 06.04.2015 р. № 406 на суму 5000,00 грн., від 08.04.2015 р. № 423 на суму 97000,00 грн., від 09.04.2015 р. № 439 на суму 240000,00 грн., від 16.06.2015 р. № 614 на суму 940,00 грн., від 30.06.2015 р. № 627 на суму 7600,00 грн., від 18.08.2015 р. № 739 на суму 9000,00 грн., від 20.08.2015 р. № 749 на суму 30000,00 грн., від 26.08.2015 р. № 763 на суму 13000,00 грн., від 28.08.2015 р. № 772 на суму 24000,00 грн., від 09.09.2015 р. № 810 на суму 5500,00 грн., від 30.09.2015 р. № 686 на суму 28000,00 грн., від 09.10.2015 р. № 890 на суму 317000,00 грн., від 15.10.2015 р. № 902 на суму 190500,00 грн., від 20.10.2015 р. № 906 на суму 5000,00 грн.
Після здійснення відповідачем попередньої оплати позивачем була здійснена поставка товару на суму 219000,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 2 від 30.12.2015 р.
В подальшому вказаний товар був повернутий позивачу у зв'язку з невідповідністю стандартам ДСТУ, ТУ, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною на повернення товару від 24.03.2016 р. № ВП 0000005 на суму 219000,00 грн.
Тобто, як вбачається із матеріалів справи позивач здійснив схвалення спірного договору шляхом безготівкового отримання від відповідача попередньої оплати за поставлений товар, шляхом часткової поставки товару відповідачу, шляхом отримання від відповідача повернутого товару, а також шляхом відображення в своєму бухгалтерському обліку усіх безготівкових розрахунків з відповідачем, поставок та повернення товару.
Крім того, як встановлено судом у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за спірним договором поставки, відповідач з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою про стягнення з позивача заборгованості за вказаним спірним договором.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.07.2017 р. у справі № 906/484/17 позов задоволено частково та стягнуто з позивача на користь відповідача 801540,00 грн. основного боргу та 160308,00 грн. штрафу, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 р.
Вказаним рішенням встановлений юридичний факт, що 16.02.2015 р. між СФГ " Аграрник " та ТОВ " Шакур " був укладений договір поставки № 2/ФОР.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2017 р. у справі № 906/484/17 має приюдиційне значення і не потребує додаткового доказування обставин встановленних у ньому.
Суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним договору договору поставки від 16.02.2015 р. № 2/ФОР
Крім того, позивач пропустив строк позовної давності передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України і на застосуванні якого наполягає відповідач у заяви про застосування строку позовної давності. ( ч.4 ст. 267 ЦК України ).
Як свідчать матеріали справи спірний договір поставки № 2/ФОР був підписаний між сторонами 16.02.2015 р., натомість позивач звернувся до суду з даним позовом лише 20.03.2018 р., тобто після закінчення трирічного строку для звернення до суду.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанці у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
дата підписання повного тексту рішення 10.08.2018 р.
СуддяВ.І.Пінчук