ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2018Справа № 910/5346/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 1; код ЄДРПОУ 37243279)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" (01014, м. Київ, вул. Сергія Струтинськго, будинок 13-15, офіс 509/2; код ЄДРПОУ 39201974)
про стягнення 1 196 320,14 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Половінкін О.В. - за довіреністю №67 від 20.02.2018 року;
від відповідача: Бєдячкова О.В. - за довіреністю №10105-18 від 10.05.2018 року.
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія"про стягнення 1 196 320,14 грн. передньої оплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1-17ГК/016 на постачання природного газу від 05.06.2017 року в частині своєчасної поставки оплаченого природного газу, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з повернення здійсненої позивачем переплати у наведеному вище розмірі.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 1 196 320,14 грн. - попередньої оплати за договором на постачання природного газу №1-17ГК/016 від 05.06.2017, 17 944,80 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 12.06.2018 року.
08.06.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав заяву про відкладення підготовчого засідання.
12.06.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав клопотання про долучення документів (№01-37/57267/18), згідно якого підтвердив, що станом на 11.06.2018 заборгованість відповідач перед позивачем становить 696 320,14 грн., що підтверджується банківською випискою за 26.04.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 року підготовче засідання відкладено на 18.07.2018 року.
12.06.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав клопотання про долучення документів (№01-37/44715/18).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 року підготовче провадження у справі 910/5346/18 закрито, розгляд справи по суті призначено на 31.07.2018 року.
31.07.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав письмові пояснення (№01-37/48390/18).
В судовому засіданні 31.07.2018 року оголошено перерву до 01.08.2018 року, за наслідками чого винесено ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 року.
В судовому засіданні 01.08.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 01.08.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
05.06.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі по тексту - споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» (далі по тексту - відповідач, постачальник) укладено Договір № 1-17ГК/016 на постачання природного газу (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість природного газу, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Відповідно до п.4.3. Договору
Згідно п. 4.3 Договору приймання-передача Газу, переїханого Постачальником Споживачу в відповідальному місяці, оформлюються щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Обсяг Газу, вказаний в акті приймання-передачі Газу, є остаточним обов'язковим для Сторін, і є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. Акт приймання-передачі Газу є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 6.2 Договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного Акту та Рахунку-фактури до 8 числа місяця, наступного за місяця поставки, наступного за місяцем поставки.
Під час дії Договору до нього вносилися зміни, які оформлені додатковими угодами №1 від 30.06.2017р., №2 віл 31.07.2017р., №3 від 28.08.2017р., №4 від 29.09.2017р., №5 від 26.10.2017р., №06 від 26.10.2017р., №07 від 29.11.2017р. Вказані зміни стосувалися ціни газу та порядку розрахунків.
На виконання умов Договору та на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактури, позивач перерахував відповідачу грошові кошти (попередню оплату) за природний газ вартістю 4 310 698,36 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.
Однак, відповідачем поставлено позивачу природний газ вартістю 2 514 378,22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі вартісних показників природного газу (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).
Відповідно до акту-звіряння взаємних розрахунків за період 2017 року (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи) відповідач визнав перед позивачем заборгованість на суму 1 796 320,14 грн.
Згідно з п. 6.4. Договору надлишкові грошові кошти, які надійшли від Споживача, Постачальник зараховує як попередню оплату за умови відсутності у Споживача заборгованості за даним Договором.
Відповідно до п. 9.10 Договору Постачальник зобов'язаний при проведені кінцевого розрахунку за цим Договором за наявності письмової вимоги Споживача повернути кошти, що сплачені Споживачем в продовж дії цього Договору та рахуються як переплата.
Листами №17/1 від 22.01.2018р., №130-12-21/1131 від 21.02.2018р. позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення 1 796 320,14 грн., вказані листи отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справ описами вкладення в лист та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідачем повернуто позивачу 1 100 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в порушення умов Договору (п.6.4. та 9.10.) відповідач не повернув попередню оплату у сумі 1 196 320,14 грн., в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану суму.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України ,,Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, №22330/05, від 05.02.2009).
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Суду у справах Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, №5231/04, від 07.10.2010).
Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).
Суд звертає увагу на визначені у ст. 205, ст. 207 ЦК України приписи, за якими правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі і сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах телеграмах, якими обмінялися сторони. Також, суд звертає увага на п.2.1 договору, у якому визначено, що кожен додаток є окремим правочином, укладеним у рамках договору, який не скасовує і не припиняє дію попередніх додатків ні в цілому, ні в частині, якщо тільки в ньому не зазначено інше.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що підписуючи акт звірки взаєморозрахунків, між відповідачем та позивачем фактично вчинено правочин щодо визнання та зобов'язання відповідача повернути попередню оплату з в сумі 1 796 320,14 грн., що дає підстави позивачу для повернення такої суми на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Однак, при розрахунку суми стягнення попередньої оплати позивачем не враховано 500 000,00 грн. які були повернуті відповідачем 26.04.2018 року, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача, платіжним дорученням №1053 від 26.04.2018 року та довідкою позивача №185 від 11.06.2018 року, якою позивач підтвердив що станом на 11.06.20018 року заборгованість відповідача становить 696 320,14 грн. з врахуванням повернення 500 000,00 грн.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, та те що відповідачем повернуто позивачу 500 000,00 грн. до відкриття провадження у справі, тому позовні вимоги в частині стягнення 1 196 320,14 грн. (попередньої оплати за договором на постачання природного газу №1-17ГК/016 від 05.06.2017) підлягають частковому задоволенню та за мінусом повернутих 500 000,00 грн. становлять 696 320,14 грн. (1 196 320,14 грн. - 500 000,00 грн. = 696 320,14 грн.).
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» (01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ СЕРГІЯ СТРУТИНСЬКОГО, будинок 13-15, офіс 509/2; код ЄДРПОУ 39201974) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 1; код ЄДРПОУ 37243279) 696 320 (шістсот дев'яносто шість тисяч триста двадцять) грн. 14 коп. - попередньої плати за Договором на постачання природного газу №1-17ГК/016 від 05.06.2017, 10 444 (десять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 80 коп. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 13.08.2018 року.