ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
08.08.2018Справа № 910/1997/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи №910/1997/18
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс"
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр", Приватне акціонерне товариство "Експерт-капітал"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", Публічне акціонерне товариство "Норд"
про визнання недійсним Генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 року, Договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 року
представники учасників сторін:
від позивача: Штогрин С.В. (Ордер Серія КС №421855 від 08.06.18)
від відповідача: Світлицький А В. (довіреність № б/н від 23.04.18)
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: не з'явився
Позивач - ОСОБА_1, 21 лютого 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" про визнання недійсним Генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 року, Договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 року.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вважає, що Генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 року та Договір купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 року є недійсними в частині умов (пунктів), що визначають ціну та загальну вартість цінних паперів, оскільки умови, що зазначені у відповідних договорах, суперечать актам цивільного законодавства.
Одночасно, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.
Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" є Російська Федерація, Ростовська обл., м.Кам'янськ-Шахтинський, вул.Ворошилова, 152, 347800.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 було відкрито провадження у справі №910/1997/18 за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 16.05.2018, зобов'язано позивача, у зв'язку із тим, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України, надати суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади копій ухвали Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 про відкриття провадження у справі №910/1997/18 та позовної заяви з додатками в трьох примірниках на мову відповідача, та зупинено провадження у справі.
07.03.2018 Господарським судом міста Києва було направлено судове доручення про вручення документів на адресу Арбітражного суду Ростовської області.
08.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також просить суд залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр", Приватне акціонерного товариства "Експерт-капітал", Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", Публічне акціонерне товариство "Норд".
14.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Арбітражного суду Ростовської області надійшло підтвердження про вручення відповідачу судових документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 провадження у справі було поновлено.
Одночасно, 08.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" надійшов зустрічний позов до відповідача-1, ОСОБА_1, відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр", відповідача-3, Приватного акціонерного товариства "Експерт-капітал" про визнання права, відновлення становища, що існувало до порушення права, визнання зобов'язання укладеним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" про визнання права, відновлення становища, що існувало до порушення права, визнання зобов'язання укладеним повернуто заявнику.
16.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про повернення зустрічного позову.
У підготовче засідання, призначене на 16.05.2018, з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні надав додаткові документи по справі та підтримав клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр", Приватне акціонерного товариства "Експерт-капітал", Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", Публічне акціонерне товариство "Норд".
Суд вирішив відкласти розгляд зазначеного клопотання до наступного судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 відкладено підготовче засідання на 13.06.2018.
01.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр", Приватного акціонерного товариства "Експерт-капітал" про визнання права, відновлення становища, що існувало до порушення права, визнання зобов'язання укладеним.
Враховуючи те, що суддя Блажівська О.Є. у період з 04.06.2018 по 08.06.2018 перебувала на лікарняному, а 11.06.2018 суддя Блажівська О.Є., відповідно до Наказу Господарського суду міста Києва "Про направлення судів" №68-А від 07.06.2018 проходила комп'ютерне тестування, питання про розгляд зустрічного позову вирішувалось 12.06.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" про визнання права, відновлення становища, що існувало до порушення права, визнання зобов'язання укладеним повернуто заявнику.
11.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення.
11.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заява про повернення зустрічного позову та відповідь на відзив.
13.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на залучення третіх осіб.
У підготовче засідання 13.06.2018 представники сторін з'явилися, надали пояснення по суті наданих заяв та заперечень.
Також у підготовчому засіданні 13.06.2018 присутніми представниками учасників справи було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр", Приватне акціонерне товариство "Експерт-капітал", Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", Публічне акціонерне товариство "Норд", підготовче засідання відкладено до 11.07.2018.
03.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази направлення копій позовної заяви разом із додатками на адресу третіх осіб.
06.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Норд" надійшли письмові пояснення.
У зв'язку з викликом судді Блажівської О.Є. для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання, розгляд даної справи, призначений на 11.07.2018 не відбудеться.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 повідомлено сторін про те, що наступне підготовче засідання відбудеться 08.08.2018.
У підготовче засідання 08.08.2018 з'явилися представники позивача та відповідача.
Треті особи у підготовче засідання не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
4) вирішення відводів;
5) визначення порядку розгляду справи;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Так, у підготовчому засіданні, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про закриття провадження в даній справі з огляду на наступне.
Відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним судом України та судами загальної юрисдикції.
Відповідно до ст.125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Згідно зі ч.1 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус судів" місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.
За змістом ч.3 цієї норми місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У той же час, частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Під час визначення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 3 статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
З огляду на наведені положення статті 167, 55 Господарського кодексу України корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №925/1321/16.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову у даній справі є визнання недійсними Генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та Договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2016 №БВ/13 укладених між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс", а підставою позову є невідповідність істотних умов договорів актам цивільного законодавства.
За змістом ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалося вище, між Позивачем та Відповідачем укладений Генеральний договір, умовами якого врегульовані аспекти взаємодії сторін у процесі та протягом терміну продажу (переходу права власності і повної оплати) майна - простих іменних акцій ПАТ «НОРД» - у кількості та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
З аналізу змісту положень Генерального договору вбачається, що він є змішаним, оскільки включає як елементи договору купівлі-продажу майна (цінних паперів), так і елементи непоіменованих договорів у частині положень, що регулюють порядок взаємодії Сторін щодо забезпечення виконання зобов'язання шляхом укладення договору застави цінних паперів, порядок взаємодії із депозитарними установами, порядок реалізації прав покупця на акції та прав, що випливають з них.
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
На виконання Генерального договору Сторонами був також укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів, умовами якого безпосередньо врегульований порядок дій Позивача і Відповідача, спрямованих на перехід права власності на прості іменні акції ПАТ «НОРД» від Позивача до Відповідача та повну оплату їх вартості.
Відповідно до ч.5 ст.656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин від 25 лютого 2016 року N 4 до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін, зокрема, спори про визнання права власності на акції, спори щодо укладення, розірвання, зміни, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій.
Позивач, як на підставу своїх вимог звертає увагу суду на положення § 2 глави 16 розділу IV Цивільного кодексу України правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, а не на норми які регулюють корпоративні відносини.
При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, із системного аналізу умов оспорюваних договорів та всіх фактичних даних, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вбачається, що спір у справі відносить до предметної юрисдикції господарських судів, проте за своєю суттю не може вважатися корпоративним спором, оскільки виник на підставі недотримання сторонами істотних умов договорів.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Провадження у справі підлягає закриттю, зокрема, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.
З огляду на викладене, встановивши, що позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду як фізична особа та матеріали справи не містять доказів зворотного, а спір в даній справі не є за своїм правовим характером корпоративним, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п.1.ч.1.ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом також враховано, що у рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Разом з тим, положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Водночас, право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (статті 15 Цивільного кодексу України), способи якого визначенні статтею 16 Цивільного кодексу України та не є вичерпними. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, порушене право позивача, про відновлення якого звернувся останній з позовом до суду, полягає саме у невідповідності істотних умов договорів актам цивільного законодавства і як наслідок неможливість виконання сторонами своїх зобовязань за договорами, в той же час до предмету дослідження у даному спорі не входять порушені чи оспорювані корпоративні права ОСОБА_1
При цьому, положеннями частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання вказаних приписів, суд відзначає, що ОСОБА_1, внаслідок закриття провадження в даній справі, не позбавлений права звернутись до загального суду в порядку цивільного судочинства.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За таких обставин, суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1, що на підставі положень статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена ним сума судового збору може бути повернута позивачу з Державного бюджету України за умови звернення до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 130, 231, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Закрити провадження у справі №910/1997/18.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до приписів статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена відповідно до ст.255 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
дата складання повного тексту ухвали: 13.08.2018
Суддя О.Є. Блажівська