номер провадження справи 24/20/18
06.08.2018 Справа № 908/467/18
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4,
е-mail: inbox@zp.arbitr.gov.ua) у складі судді Азізбекян Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Вака В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код 19355964)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код 00130926)
про стягнення 20 655 грн. 54 коп.,
представники сторін:
від позивача - Нинюк Л.О., довіреність № 3197 від 08.12.2016;
від відповідача - Реміга О.В., довіреність № 286 від 13.02.2018;
20.03.2018 від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" пені в сумі 13 039,25 грн., інфляційних втрат в сумі 4 777,40 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 370,14 грн. за неналежне виконання договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7, укладеного між цими сторонами 01.01.2013, в частині здійснення оплати за надані послуги.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 20.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/467/18. Присвоєно справі номер провадження 24/20/18. За клопотанням позивача справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 11.04.2018.
11.04.2018 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 13 497,56 грн., інфляційні втрати в сумі 5 692,22 грн., 3% відсотків річних в сумі 1 465,76 грн. Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Ухвалою від 11.04.2018 розгляд справи відкладено на 21.05.2018.
17.05.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. та розстрочити виконання рішення в частині сплати сум пені, інфляційних втрат, 3% відсотків річних та судового збору на шість місяців.
21.05.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив з проханням не враховувати заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, відмовити в задоволенні клопотань відповідача про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення суду у зв'язку з їх необґрунтованістю.
В судовому засіданні 21.05.2018 суд оголосив перерву до 11.06.2018.
Ухвалою від 30.05.2018 наступне судове засідання призначене на 04.07.2018.
05.06.2018 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримав раніше заявлені клопотання про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення, надавши відповідні докази у їх обґрунтування.
14.06.2018 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення суду з проханням відмовити відповідачу у задоволенні відповідних клопотань.
Ухвалою від 04.07.2018 суд призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі з 04.07.2018, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.08.2018.
В судовому засіданні 06.08.2018 були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача просив суд зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення суду на шість місяців.
По закінченні судового засідання 06.08.2018 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.01.2013 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - власник мереж, позивач) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» та відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (далі - користувач, відповідач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №12-7.
За умовами п. 1.1 цього договору власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (далі - субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.
В додатку №2 до договору сторони узгодили перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж.
Згідно з п. 4.1 договору користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком №4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».
У п. 7.1 договору визначено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.
Відповідно до п 7.4 договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка, оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.
Пунктом 11.5 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з 01.01.2013 і укладається на термін до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
До договору вносилися зміни додатковими угодами №1 від 01.10.2013, №2 від 01.01.2014, №3 від 01.11.2014 в редакції протоколу розбіжностей від 20.01.2015, №4 від 01.01.2015 в редакції протоколу розбіжностей від 10.02.2015, №5 від 01.11.2015, №6 від 01.11.2016, №7 від 06.02.2017, №8 від 01.03.2017.
У зв'язку з перейменуванням ВАТ «Запоріжжяобленерго» на ПАТ «Запоріжжяобленерго» додатковою угодою №7 від 06.02.2017 змінено в преамбулі та додатках до договору найменування ВАТ «Запоріжжяобленерго» на ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Зміна найменування відповідача підтверджується статутом ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Згідно з п. 7.3 договору в редакції додаткової угоди №6 від 01.11.2016 власник мереж у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірники «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток №5). Сума платежу визначається, виходячи з додатку №4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».
Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже його умови є діючими на момент розгляду даної справи судом.
На виконання договору сторонами був підписаний акт прийому-здачі наданих послуг №8-17 за серпень 2017 на відшкодування витрат за спільне використання технологічних електричних мереж на суму 101 646,85 грн. На оплату цієї суми позивачем виписаний рахунок-фактура №563 від 31.08.2017.
У зв'язку з простроченням оплати відповідачем рахунку у встановлений строк позивач звертався до господарського суду Запорізької області за видачею судового наказу про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
12.02.2018 господарським судом Запорізької області видано судовий наказ (з урахуванням ухвали від 06.03.2018 про виправлення описки) у справі №908/186/18 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №12-7 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних електричних мереж в сумі 101 646,85 грн. У видачі судового наказу про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних відмовлено, про що винесено ухвалу від 12.02.2018 у справі №908/186/18.
Як вбачається з матеріалів справи, за рахунком №563 від 31.08.2017 було припинено зобов'язання зарахуванням на суму 23531,22 грн. відповідно до заяви відповідача №19 від 16.02.2018; на суму 24659,06 грн. згідно з заявою відповідача №20 від 19.03.2018; на суму 26280,26 грн. відповідно до заяви відповідача №22 від 23.05.2018. Згідно з останньою заявою відповідача залишається непогашеним залишок боргу за серпень 2017 року в розмірі 603,41 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, відповідно до якого (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) просить стягнути з відповідача пеню в сумі 13497,56 грн. за період прострочення з 30.09.2017 по 26.10.2017, інфляційні втрати в сумі 5692,22 грн. за період прострочення з жовтня 2017 по лютий 2018 та 3% річних в сумі 1465,76 грн. за період прострочення з 30.09.2017 по 11.04.2018.
Зобов'язання сторін є господарськими і виникли з договору №12-7 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних електричних мереж.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п 7.4 договору оплата послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання мала бути здійснена відповідачем до останнього числа місяця, наступного за звітним.
При цьому суд враховує роз'яснення, викладені в п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно яких, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).
Враховуючи зазначене, зобов'язання мало бути виконано відповідачем до 29.09.2017, а прострочення виникло з 30.09.2017.
Зобов'язання з оплати послуг за рахунком №563 від 31.08.2017 на суму 101 646,85 грн. виконано відповідачем частково: шляхом зарахуванням на суму 23531,22 грн. відповідно до заяви відповідача №19 від 16.02.2018, на суму 24659,06 грн. згідно з заявою відповідача №20 від 19.03.2018, на суму 26280,26 грн. відповідно до заяви відповідача №22 від 23.05.2018. Згідно з останньою заявою відповідача залишається непогашеним залишок боргу за серпень 2017 року в розмірі 603,41 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як визначено у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За приписами ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені).
Отже, договором передбачено нарахування пені протягом всього періоду прострочення.
Суд перевірив розрахунок пені позивача та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі в сумі 13497,56 грн. законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, виконаний позивачем, судом перевірено та визнано вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1465,76 грн. та інфляційних втрат у сумі 5692,22 грн. законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача.
Заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. суд залишив без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У якості підстави для зменшення розміру пені відповідач посилається на свій скрутний фінансовий стан, який виник внаслідок систематичного порушення умов розрахунку з відповідачем споживачами електричної енергії, а також внаслідок встановленого регулятором у сфері електроенергетики - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) - нульового алгоритму відрахувань коштів на поточні рахунки постачальника електричної енергії або встановлення щодобових мільйонних відрахувань з рахунків відповідача.
На підтвердження зазначених обставин відповідач надав баланс та звіт про фінансові результати за 2017 рік, згідно яких за результатами господарської діяльності відповідач має збиток в розмірі 14107 тис. грн.
Відповідно до довідки щодо дефіциту обігових коштів ПАТ «Запоріжжяобленерго» дебіторська заборгованість споживачів за відпущену електроенергію станом на 01.04.2018 складає 1679,7 млн. грн.
Також відповідач надав довідки, відповідно до яких станом на 01.05.2018 заборгованість із заробітної плати складає 270 059 тис. грн., податковий борг складає 62,0 млн. грн., кредиторська заборгованість за роботи, послуги складає 86,4 млн. грн.
Залишки коштів на рахунках відповідача згідно його довідок, складених станом на 01.05.2018, загалом складають 120017,24 грн.
Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.12.2016 у виконавчому провадженні ВП №50684873 накладено арешт на кошти відповідача, що містяться на усіх рахунках у банківських установах в межах суми 31914916,27 грн.
Крім того, на підтвердження свого скрутного фінансового стану відповідач надав висновок експерта №282 від 17.05.2018 за результатами проведення економічної експертизи господарської діяльності відповідача за 2015 - 2017 роки. Згідно висновків експерта основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та рентабельності) характеризують фінансовий стан підприємства ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства.
З приводу наведених відповідачем підстав для зменшення розміру пені суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Підписавши договір №12-7 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних електричних мереж, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.
Нормами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що розмір пред'явленої позивачем до стягнення пені не є надмірним, а складає всього 13497,56 грн. Відповідач здійснює господарську діяльність, отримує грошові надходження від цієї діяльності, що підтверджується балансом, звітом про фінансові результати за 2017 рік, а також довідками про залишки коштів на рахунках. За рахунок цих коштів можлива сплата пені в присудженому судом розмірі.
При цьому суд враховує інтереси позивача, який заперечує проти зменшення розміру пені. Вказує, що наведені відповідачем обставини відповідно до законодавства не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Крім того, вважає, що розраховані позивачем суми пені не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, які завдані у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором.
За таких обставин суд залишив клопотання відповідача про зменшення розміру пені без задоволення.
Втім, вищенаведені обставини можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення відповідно до клопотання відповідача.
Так, відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення строком на 6 місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може розстрочити його виконання, про що зазначає в рішенні.
Суд зазначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.
Дослідивши показники фінансово-господарської діяльності відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність обставин, які утруднюють виконання відповідачем рішення суду у повному обсязі на даний час.
З приводу заперечень позивача проти розстрочення виконання рішення суд зазначає, що за рішенням присуджені до стягнення тільки суми пені, 3% та інфляційних втрат, а не сума основного боргу. Більша частина суми боргу відповідачем сплачена, залишок боргу складає всього 603,41 грн. За період прострочення сплати основного боргу позивачем нараховані і судом задоволені компенсаційні нарахування у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Позивач не позбавлений права здійснювати їх нарахування до повної оплати боргу.
Надання розстрочки виконання рішення є правом суду з огляду на встановлені ним обставини, які об'єктивно утруднюють виконання рішення суду у повному обсязі на даний час.
Враховуючи накладений на рахунки відповідача арешт, а також встановлений НКРЕКП алгоритм відрахування коштів з рахунків відповідача, суд вважає, що надання розстрочки виконання рішення надасть відповідачу можливість виконати рішення суду у встановлені судом строки, а позивачу - отримати присуджені судом суми.
У зв'язку з цим суд задовольнив клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення строком на 6 місяців зі сплатою присуджених сум та витрат на сплату судового збору рівними частинами щомісячно, починаючи з дня проголошення рішення.
На підставі викладеного, керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964) пеню в сумі 13497,56 грн. (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто сім грн. 56 коп.), інфляційні втрати в сумі 5692,22 грн. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дві грн. 22 коп.), 3% річних в сумі 1465,76 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят п'ять грн. 76 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).
Клопотання Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про зменшення розміру пені залишити без задоволення.
Клопотання Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.
Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2018 у справі №908/467/18 щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору на загальну суму 22417,54 грн. на шість місяців рівними частинами, починаючи з дня проголошення рішення, зі сплатою щомісячно суми 3736,26 грн. (три тисячі сімсот тридцять шість грн. 26 коп.) - до 06.09.2018, до 06.10.2018, до 06.11.2018, до 06.12.2018, до 06.01.2019 та суми 3736,24 грн. (три тисячі сімсот тридцять шість грн. 24 коп.) - до 06.02.2019.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2018 року.
Суддя Т.А. Азізбекян