вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.08.2018м. ДніпроСправа № 904/1228/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "Спецагролізинг", м. Київ
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія", с. Промінь Солонянського району Дніпропетровської області
про розірвання договору фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ та вилучення предмету лізингу
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Омелян О.О, дог. №б/н від 12.01.2018, адвокат.
Державне підприємство "Спецагролізинг" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить:
- розірвати договір фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ, укладений із Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія";
- вилучити у Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" з передачею позивачу: комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський № 335; комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський № 240, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не сплачує лізингові платежі більше 9 місяці, існує прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів, що є істотним порушенням умов спірного договору з боку відповідача та підставою для його розірвання на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 28.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.04.2018.
Разом із позовною заявою ДП "Спецагролізинг" подало заяву про забезпечення позову від 14.03.2018 № 366, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони ПСП "Агро-Технічна Компанія" використання, експлуатацію комбайнів зернозбиральних КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводські № № 335, 240.
Ухвалою господарського суду від 28.03.2018 у задоволенні заяви Державного підприємства "Спецагролізинг" про забезпечення позову відмовлено.
18.04.2018 на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву від 18.04.2018, в якому відповідач зазначив, що заявлені позовні вимоги не визнає через їх безпідставність та необґрунтованість. В обґрунтування заперечень вказує, що спірний договір укладено між сторонами 25.06.2015, а не 25.05.2016, як стверджує позивач, оскільки на виконання умов п. 5.1 договору відповідачем авансовий платіж було внесено 03.07.2015, а тому, відповідно, договір укладався у червні 2015. Крім того, у середині вересня 2015 відповідачем отримано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 у справі № 757/31109/15-к про накладення арешту на майно позивача, в тому числі комбайни, що знаходяться у користуванні відповідача. Згідно із вказаною ухвалою та відповідними слідчими діями від правоохоронних органів та прокуратури відповідачем було отримано заборону на використання предмету лізингу та обов'язковість постійного знаходження комбайнів у місті зберігання, визначеному договором. Лише на початку 2017 відповідач отримав ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2017 про роз'яснення попередньої ухвали в частині відсутності заборони щодо володіння та користування арештованим майном. До того ж з серпня 2015 року, не зважаючи на численні звернення, відповідач не отримав від позивача податкові документи та підтвердження щодо зарахування відповідних лізингових платежів. Лише у 2017 відповідач дізнався про фактичну адресу місцезнаходження позивача, яку в порушення умов п. 18.3 договору позивач своєчасно не повідомив. 20.07.2017 відповідач направив на адресу позивача заяву та додаткову угоду від 20.07.2017 № 1, відповідно до якої погодився достроково оплатити за предмет лізингу, але станом на даний час позивачем другий примірник угоди не повернуто. Крім того, протягом 2017 року відповідачем було перераховано позивачу 430 000 грн. 00 коп. (платіжні доручення № 67 від 15.07.2017, № 78 від 19.08.2017, № 119 від 01.11.2017), але відповідачу невідомо як саме позивачем зараховувались сплачені кошти. Повідомив суд, що за заявою позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. вчинено виконавчий напис від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440 про:
- стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" грошових коштів в розмірі 842 973,07 грн. за період з 30.07.2015 по 30.06.2017, з яких: 411 571,56 грн. - заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу, 107 672,06 - заборгованість по сплаті комісії; штрафні санкції, нараховані на невідшкодовану частину вартості предмету лізингу: 15 538,00 грн. - 3% річних, 180 781,29 грн. - пеня, 78 503,57 грн. - інфляційне збільшення боргу; штрафні санкції, нараховані на комісійну винагороду лізингодавця: 2 989,00 грн. - 3% річних, 33 581,33 грн. - пеня, 12 336,26 грн. - інфляційне збільшення боргу;
- повернення предмету лізингу (комбайна зернозбирального КЗС-812СХ, зав. номер № 355, рік випуску 2010, комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. № 240, рік випуску 2010);
- вважати розірваним договір фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця.
28.12.2017 постановою Солонянського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження № 55451356 про примусове виконання виконавчого напису № 440 від 30.06.2017. Проте, в порушення умов п. 10.2 договору позивач не направляв на адресу відповідача повідомлення про термінове повернення майна чи вимогу про розірвання спірного договору, у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, а отже, позивач не вчинив відмови від договору, як це передбачено його умовами. У зв'язку із чим, відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання вказаного вище виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню. На даний час справа №904/738/18 не розглянута. Вважає твердження позивача про безспірність заборгованості в сумі 411 571,60 грн. та визнання її відповідачем, жодним чином не підтвердженими та необґрунтованими. Просив у позові відмовити.
Крім того, на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 18.04.2018, відповідно до якого просить суду зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі №904/738/18 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" до Державного підприємства "Спецагролізинг", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанна Анатоліївна; третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Солонянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
24.04.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів по справі, відповідно до якого просить суд витребувати у Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, для огляду доказів в судовому засіданні, матеріали виконавчого провадження ВП №55451356, зокрема, оригінал договору фінансового лізингу від 25.05.2015 №15/2015-ДФЛ з додатками.
Ухвалою господарського суду від 26.04.2018 клопотання сторін залишені на вирішенні у суду, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.06.2018.
В засіданнях 05.06.2018 та 21.06.2018 оголошувались перерви до 21.06.2018 та 02.07.2018 відповідно за клопотаннями сторін для врегулювання даного спору мирним шляхом.
21.06.2018 на адресу суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову в порядку ст. 46 ГПК України, відповідно до якої позивач в якості підстав позову додаткового зазначив порушення відповідачем наступних істотних умов спірного договору, а саме:
- щодо обов'язку відповідача щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення письмового звіту до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом (пп. 3.4.5);
- щодо обов'язку відповідача застрахувати майно та передати страховий поліс позивачу (п.п. 8.1, 8.4);
- щодо обов'язку відповідача надавати позивачу фінансові документи (п. 14.5).
02.07.2018 на адресу суду надійшла заява позивача про закінчення стадії підготовчого провадження, в якій позивач повідомив суд, що станом на 02.07.2017 у позивача відсутні достовірні відомості про зарахування грошових коштів в сумі 100 000 грн. 00 коп., сплачених відповідачем в рахунок погашення заборгованості згідно із квитанцією від 27.06.2018 з датою валютування 02.07.2018. Проте, зазначає, що не вбачає процесуальних перешкод для мирного врегулювання спору на стадії виконання рішення за наявності зацікавленості з боку відповідача та його дій по сплаті заборгованості. У зв'язку із чим просить суд перейти до розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду від 02.07.2018 за згодою представника відповідача закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 26.07.2018; клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та клопотання позивача про витребування доказів відхилені судом.
16.07.2018 на адресу суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
У зв'язку із перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному з 16.07.2018 судове засідання, призначене у даній справі на 26.07.2018 не відбулося, про що сторін повідомлено листом від 24.07.2018.
Ухвалою господарського суду від 31.07.2018 задоволено клопотання Державного підприємства "Спецагролізинг" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 02.08.2018 з проведенням його в режимі відеоконференції за участю позивача.
Ухвалою господарського суду від 02.08.2018 відхилені клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи та про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної справи № 904/738/18, оголошено перерву у судовому засіданні до 03.08.2018 о 10:00 год. з проведенням його в режимі відеоконференції за участю позивача.
У зв'язку із неможливістю проведення судового засідання по справі № 904/1228/18 у режимі відеоконференції, згідно раніше заброньованого Господарським судом Дніпропетровської області майданчика суміжного суду, у зв'язку з обставинами, які виключають можливість його проведення (станом на 10:00 год. 03.08.2018 зала № 5 зайнята суддею Подільського районного суду м. Києва Павленко О.О. для проведення судового засідання у кримінальній справі), про що Подільським районним судом м. Києва господарський суд повідомлено телефонограмою від 03.08.2018, судове засідання 03.08.2018 проведене у звичайному режимі без участі представника позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.08.2018 просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Як зазначає позивач у позовній заяві, 25.05.2015 між Державним підприємством "Спецагролізинг" (лізингодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія" (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ (надалі - Договір), у відповідності до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу (далі - Предмет лізингу або Майно), вказаний у додатку № 1 (специфікація Предмета лізингу), а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору (п.1.1 Договору).
Оплата лізингових платежів проводиться лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, який є невід'ємною частиною Договору (додаток № 2, далі - Графік) (п. 1.2 Договору).
За умовами п. 2.1 Договору строк користування дізингоодержувачем Предметом лізингу (строк лізингу) становить 60 (шістдесят) місяців з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Предмету лізингу (далі - Акт) при умові належної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за користування Предметом лізингу відповідно до умов цього Договору.
В разі дострокового розірвання цього Договору або в разі закінчення строку користування Предметом лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу лізингодавцю. При достроковому припиненні дії Договору Сторони укладають Акт повернення Предмету лізингу. Порядок повернення Предмета лізингу при достроковому припиненні дії Договору врегульований розділом 10 та іншими положеннями цього Договору (п. 2.2. Договору).
У розділі 3 Договору визначені права та обов'язки сторін. До прав лізингодавця, зокрема, віднесені (п.3.1 Договору): право вимагати повернення переданого в лізинг Майна, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з дати встановленої Графіком та інших витрат, сплата яких передбачена цим Договором (п.п. 3.1.2); право в односторонньому порядку відмовитися від Договору та вимагати повернення простроченої заборгованості та Предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або у інший спосіб на розсуд лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або у повному обсязі лізинговий платіж і прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) календарних днів після дати встановленої Графіком (пп. 3.1.4) тощо.
За умовами п. 3.2 Договору лізингодавець зобов'язаний передати Предмет лізингу у власність лізингоодержувачу після закінчення строку лізингу за умови належного виконання лізингоодержувачем всіх умов Договору (пп. 3.2.1); за умови повного виконання лізингоодержувачем п. 4.5. цього Договору передати Майно за Актом (пп. 3.2.2).
Відповідно до п. 3.4 Договору лізингоодержувач, зокрема, зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору та відшкодовувати інші витрати лізингодавця, передбачені цим Договором. Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин (пп. 3.4.3); щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження Предмета лізингу шляхом направлення письмового звіту до 20 числа місяця наступного за вітним кварталом (п.п. 3.4.5); у разі дострокового розірвання цього Договору та в інших випадках дострокового повернення Предмета лізингу, повернути Предмет лізингу у придатному для подальшого використання стані з урахуванням нормального фізичного зносу (п.п. 3.4.11); сплачувати лізингові платежі згідно Графіку з урахуванням п. 10.9. Договору до моменту укладання Акту повернення Майна (п.п. 3.4.13).
Згідно із п. 4.1 Договору з моменту підписання Акту лізингоодержувач за користування Майном сплачує лізингодавцю згідно Графіку та виставлених рахунків чергові лізингові платежі, що включають:
4.1.1. Винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно;
4.1.2. Платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна;
4.1.3. Інші витрати лізингодавця, що передбачені цим Договором. Інші платежі визначаються на підставі виставлених лізингодавцем рахунків та не включаються до Графіка.
У випадку, якщо лізингодавцем не було виставлено рахунки згідно п.п. 4.1.1., 4.1.2. даного Договору, лізингоодержувач не звільняється від оплати платежів у розмірах та у строки, визначені Графіком.
За умовами п. 4.5 Договору в строк до 03.07.2015 року лізингоодержувач зобов'язаний сплатити авансовий платіж, що складає 58233,10 грн. (п'ятдесят вісім тисяч двісті тридцять три гривні 10 копійок) з урахуванням ПДВ.
Платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривнях), шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця, визначений Договором та в нший спосіб не заборонений чинним законодавством та зазвичай прийнятий в діловому обороті (п. 4.6 Договору).
Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу, зазначений в Графіку припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день (п. 4.7 Договору).
Відповідно до умов п. 4.8 Договору лізингоодержувач зобов'язується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:
- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за даним Договором;
- сплата суми заборгованості лізингоодержувач перед лізингодавцем за простроченими лізинговими платежами;
- сплата поточних лізингових та інших платежів, передбачених цим Договором.
У п. 4.9 Договору сторони узгодили, що лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за Договором у випадку перерви в експлуатації Майна, незалежно від причин виникнення такої перерви.
Лізингоодержувач не має права затримувати платежі за Договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження Майна (п. 4.10 Договору).
За умовами п. 5.1 Договору передача лізингодавцем лізингоодержувачу Майна здійснюється у 7 (семи) денний строк з моменту виконання умови щодо оплати лізингоодержувачем авансового платежу. У разі неперерахування лізингодержувачем авансового платежу в визначені п. 4.5. Договору строки, лізингодавець звільняється від обов'язку передати Майно за цим Договором.
Приймання лізингоодержувачем Майна в лізинг оформляється шляхом складання Акту, який Сторони зобов'язуються підписати в день фактичної передачі Майна. Акт підписується повноважними представниками Сторін і скріплюється печатками Сторін у 2 (двох) автентичних примірниках (п. п. 5.3 Договору).
Підписання лізингоодержувачем Акту свідчить та підтверджує, що Майно передано йому у належному стані (п. 5.7 Договору ).
Пунктом 8.1 Договору передбачений обов'язок лізингоодержувача за власний рахунок здійснити обов'язкове страхування Предмету лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з експлуатацією Предмету лізингу, у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Майна. Проект договору страхування перед його укладенням та компанія-страховик підлягає юв'язковому письмовому погодженню з лізингодавцем.
Лізингоодержувач здійснює страхування Предмета лізингу від ризиків, пов'язаних з шодінням і користуванням Предметом лізингу. Договір страхування укладається на весь строк цього Договору. Страхування здійснюється на користь лізингодавця (вигодонабувача) (п. 8.2 Договору).
Згідно із п. 8.4 Договору страховий поліс (його копія) має бути переданий лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання лізингоодержувачем.
Умовами п. 10.1 Договору передбачене право лізингодавця вимагати термінового повернення Майна, а в разі неповернення його в добровільному порядку, повернути Предмет лізингу без згоди Лізингоодержувача, зокрема, у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцять) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку (п.п. 10.1.1).
У такому випадку лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про термінове повернення Майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання Договору, є лист - вимога лізингодавця. При цьому даний Договір вважається припиненим після підписання Акту. Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 7 робочих днів з моменту направлення листа - вимоги лізингодавцем цінним листом, засобами поштового зв'язку, усунути порушення, оплатити всі штрафні санкції, комісії, витрати, які виникли і стали підставою для направлення вищезазначеної вимоги, а також у вказаний лізингодавцем строк та за свій рахунок повернути лізингодавцю Предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною і реєстраційною документацією в технічно справному та комплектному стані (п.п. 10.2, 10.3, 10.4 Договору).
Відповідно до умов п. 10.7 Договору лізингоодержувач повертає лізингодавцю, а лізингодавець приймає Предмет лізингу на підставі Акту, в якому обов'язково зазначається експертна вартість Предмета лізингу на момент його повернення.
За змістом п. 10.8 Договору він вважається припиненим з моменту укладання Сторонами Акту. До укладання Сторонами Акту всі положення цього Договору зберігають свою силу для Сторін.
У разі дострокового припинення дії, відмови від Договору чи його розірванні, Сторони проводять взаєморозрахунки на підставі затвердженого ними Акту звірки взаєморозрахунків, складеного з урахуванням прострочень сплати лізингоодержувачем всіх передбачених Договором платежів та нарахованих штрафних санкцій згідно розділу 11 цього Договору (р. 10.9 Договору).
За умовами п. 18.8 Договору цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Сторонами підписана Специфікація № 1 (додаток № 1 до Договору), згідно із змістом якої сторони погодили, що Предметом лізингу є наступне Майно, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп.:
- комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 335; 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком;
- комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 240, 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком.
У додатку № 2 до Договору сторони погодили Графік сплати лізингових платежів, із зазначенням строків погашення, суми до сплати, відшкодування частини вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.
На виконання п.4.5 Договору позивач виставив до сплати відповідачу рахунок від 23.06.2015 № 58 для оплати авансового внеску в сумі 58 233 грн. 10 коп., який сплачений відповідачем 03.07.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 19 (т.1, а.с. 76, 71).
Відповідно до умов п. п. 5.1, 5.3 Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято Майно: комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 335; 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком; комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 240, 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп., про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі Майна (т. 1, а.с. 22).
Позивач стверджує, що відповідач не сплачує лізингові платежі більше 9 місяців, у зв'язку із чим у нього існує прострочена заборгованість за період з 2015 по 2016 роки у загальній сумі 411 571 грн. 60 коп., що є порушенням істотних умов договору.
Крім того, як зазначає позивач, відповідач безумовно визнає наявність простроченої заборгованості за договором, а тому позивач звільняється від обов'язку доказування як наявності заборгованості відповідача, так і факту її прострочення. Зокрема, відповідач надіслав позивачу підписану з власного боку додаткову угоду № 1 до договору, датовану 20.07.2017, зі змісту якої вбачається, що відповідач визнає наявність простроченої заборгованості за 2015-2016 в сумі 411 571 грн. 60 коп. станом на 20.07.2017. Станом на день звернення з цим позовом заборгованість відповідачем не сплачена, комбайни зернозбиральні відповідачем не повернуті.
Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи наявна додаткова угода № 1 від 20.07.2017 до договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015, яка підписана лише з боку відповідача (т. 1, а.с. 25-26).
Також позивач стверджує, що в порушення п.п. 3.4.5, 8.1, 8.4, 14.5 Договору відповідач не виконав своїх обов'язків щодо щоквартального письмового інформування позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення письмового звіту до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом; щодо страхування Предмету лізингу та передачі позивачу страхового полісу, а також щодо надання позивачу фінансових документів, визначених п. 14.5 Договору.
Наведені обставини позивач вважає істотним порушенням з боку відповідача умов спірного договору, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання за рішенням суду та, як наслідок, зобов'язання відповідача повернути позивачу Предмет лізингу, проти чого заперечує відповідач, що і є предметом спору.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Розглядом справи встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами у справі є правовідносинами фінансового лізингу, що врегульовані положенням параграфу 6 «Лізинг» глави 58 розділу ІІІ Цивільного кодексу України та положеннями спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг».
Так, у відповідності до ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.
Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 7 ст. 292 Господарського кодексу України передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
Пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначене право лізингодавця відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
Під час судового розгляду справи господарським судом встановлено, що у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення лізингових платежів згідно узгодженого сторонами Графіку, позивач скористався своїм правом на односторонню відмову від спірного договору, звернувшись до нотаріусу із відповідною заявою. За результатами звернення позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. посвідчено виконавчий напис від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, яким відповідачу пропонувалось:
- повернути Приватне сільськогосподарське підприємство "Агро-Технічна Компанія" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, зав. № 355, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком та комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, зав. № 240, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп. з ПДВ, що передані в користування на підставі договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015;
- задовольнити вимоги Державного підприємства "Спецагролізинг" шляхом стягнення грошових коштів з рахунків Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" у розмірі 842 973,07 грн. за період з 30.07.2015 по 30.06.2017, з яких: 411 571,56 грн. - заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу, 107 672,06 - заборгованість по сплаті комісії; штрафні санкції, нараховані на невідшкодовану частину вартості предмету лізингу: 15 538,00 грн. - 3% річних, 180 781,29 грн. - пеня, 78 503,57 грн. - інфляційне збільшення боргу; штрафні санкції, нараховані на комісійну винагороду лізингодавця: 2 989,00 грн. - 3% річних, 33 581,33 грн. - пеня, 12 336,26 грн. - інфляційне збільшення боргу;
- договір фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ вважати розірваним в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця - Державного підприємства "Спецагролізинг" (т. 1, а.с. 55).
28.12.2017 Солонянським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55451356 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріусу (т. 1, а.с. 56-57).
Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Проаналізованими положеннями договору фінансового лізингу та Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавцю надано право в односторонньому порядку за певної умови відмовитися від укладеного договору.
Таке право, зокрема, передбачено ч. 2 ст. 7 названого Закону, відповідно до якої лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Крім того, право на відмову від договору в односторонньому порядку встановлено умовами самого договору, а саме пп.3.1.4, за змістом якого лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору та вимагати повернення простроченої заборгованості та Предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або у інший спосіб на розсуд лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або у повному обсязі лізинговий платіж і прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) календарних днів після дати встановленої Графіком.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, про наявність виконавчого напису від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., відповідач обізнаний, тому в силу приписів ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова позивача від спірного договору є вчиненою.
Господарський суд констатує, що станом на час розгляду справи матеріали справи не містять доказів скасування або визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А.
За вказаних обставин, господарський суд доходить висновку, що позивач не має права вимагати розірвання договору фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ та повернення Предмету лізингу, оскільки спірний договір ним був розірваний в односторонньому порядку ще до звернення із даним позовом до суду на підставі виконавчого напису нотаріуса, яким, зокрема, зобов'язано лізингоодержувача повернути Предмет лізингу, у зв'язку із чим вимоги Державного підприємства «Спецагролізинг» про розірвання зазначеного договору та вилучення у Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" з передачею позивачу предмету лізингу не підлягають задоволенню.
Щодо розбіжностей у номері комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ, 2010 року випуску (у договорі зазначений № 335, а у виконавчому написі нотаріусу - № 355), господарський суд, зазначає, що з урахуванням пояснень позивача, який стверджував про помилку у поданій нотаріусу заяві, та відсутності належних доказів на підтвердження існування між сторонами будь-яких інших правовідносин фінансового лізингу, зокрема, передачі позивачем у користування відповідачу комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ, № 355, 2010 року випуску, суд доходить висновку про наявність технічної помилки у тексті виконавчого напису від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., яка не впливає та не спростовує вищевикладених правових висновків суду у даній справі.
При цьому, господарський суд критично оцінює посилання відповідача на той факт, що договір фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ укладений між сторонами 25.06.2015, а не 25.05.2015, як стверджує позивач, та відповідно чинною є редакція договору № 15/2015-ДФЛ від 25.06.2015, яка містить розбіжності із договором, поданим позивачем, у змісті п. 4.5 (строк сплати авансового платежу) та графіку сплати лізингових платежів (перші дві дати внесення), оскільки з матеріалів справи вбачається, що авансовий платіж у сумі 58 233 грн. 10 коп. був сплачений відповідачем 03.07.2015, що відповідає умовам договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015 та Графіку сплати лізингових платежів, що є додатком № 2 до нього. За змістом наданого відповідачем примірнику договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.06.2015 визначено дату сплати авансового внеску - до 25.06.2015, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, згідно наданих відповідачем платіжних доручень (т. 1, а.с. 71-75), що підтверджують сплату лізинговим платежів на виконання спірного договору, жодне з них у графі «Призначення платежу», що заповнюється саме платником, не містить посилання на договір від 25.06.2015.
Натомість, направлена відповідачем на адресу позивача додаткова угода № 1 від 20.07.2017 (т.1, а.с. 25-26) також містить посилання на договір фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015.
До того ж, як встановлено судом та підтверджується поясненнями представників сторін, жодних правовідносин фінансового лізингу, окрім визначених договором № 15/2015-ДФЛ, між сторонами не існує, будь-якої іншої сільськогосподарської техніки, що належить позивачу, у відповідача в користуванні не перебуває.
Аналізуючи твердження сторін про часткову оплату відповідачем заборгованості за лізинговими платежами під час судового розгляду даної справи, господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі №3-136гс11 про те, що за змістом частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України домовленість сторін про розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.
Щодо посилання відповідача на невиконання позивачем умов п. 10.2 Договору та не направлення на адресу лізингоодержувача повідомлення про термінове повернення майна із зазначенням строку його передачі та листа-вимоги лізингодавця про розірвання спірного договору, господарський суд звертає увагу відповідача, що умовами п. п. 10.1, 10.2 Договору визначене право, а не обов'язок лізингодавця на вказані дії, яким останній користується на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, позивачем не наведено, а судом не встановлено наявності підстав, передбачених чинним законодавством, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору за судовим рішенням у разі розірвання такого договору в односторонньому порядку до звернення до суду на підставі виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено 10.08.2018