Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1097/18
Провадження № 3/553/539/2018
Іменем України
08.08.2018м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Новак Ю.Д., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за ч.1 ст.130 КУпАП України ,-
До суду надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 134280 від 26.05.2018 року, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що 26.05.2018 року, о 22 год. 15 хв. на вул. Ползунова, 13 А керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в установленому законом порядку в присутності 2-х свідків за допомогою приладу ALCOTEST 6810 «Drager», прилад ARAM 3551, TEST 615 результат 1,52%, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про повернення протоколу про адміністративне правопорушення на доопрацювання у зв»язку з тим, що під час його складення було грубо порушено його права, а також протокол містить значні суперечності без усунення яких не можливо повно, всебічно та обгрунтовано розглянути дану справу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та клопотання притягуємого, суддя приходить до висновку, що матеріали справи підлягають направленню до Управління патрульної поліції у м. Полтаві для належного оформлення виходячи з наступного.
Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до ст.257 КУпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
З огляду на викладене, протокол про адміністративне правопорушення має важливе значення для процесу доказування за умови, якщо він правильно складений, а тому в протоколі повинні об'єктивно відбиватися відомості, що мають значення для розгляду справи по суті.
Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов»язаний з»ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з»ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За умовами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
При цьому, в силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов»язком держави (ст.3 Конституції України).
У відповідності зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року (далі - ЄСПЛ ), не тільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), але й, практика ЄСПЛ застосовується судами України як джерело права, та має більшу юридичну силу чим норми КПК України, оскільки згідно ст.19 Закону, законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ.
На підставі ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, яке є обов»язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Порушення справи про адміністративне правопорушення вчинюється за наслідками адміністративного проступку. Зазначені дії закріплюються складанням протоколу, що є єдиною підставою для розгляду адміністративної справи про будь-яке правопорушення. Інші документи не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, але на їх основі може бути складено протокол.
Порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення визначається Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.11.2015 року № 1376, положення якої розповсюджуються і на патрульну поліцію як структурний підрозділ Національної поліції.
Згідно частини 1 статті 254 КУпАП та пункту 1 Інструкції лише про вчинення адміністративного правопорушення уповноважені на те посадові особи органів поліції складають протокол про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом, на якому проставлено відповідні серія і номер (п. 5 Інструкції).
Протокол складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (п. 8 Інструкції).
Відповідно до пункту 9, при складанні Протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема:
-у графі «місце складання протоколу» - населений пункт або географічна точка;
-у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень);
-у графі «склав цей протокол про те, що громадянин(ка)» - прізвище, ім'я та по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (повністю, без скорочень);
-у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла));
-у графі «чи притягався(лася) до адміністративної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності впродовж року (за наявності);
-у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол);
-у графі «до протоколу додається» - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення).
Також при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (п. 11 Інструкції).
Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також цими особами (п. 12 Інструкції).
Особі, стосовно якої складається протокол, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення, яке підписується зазначеною особою. Пояснення може додаватися до протоколу окремо, про що робиться запис у протоколі (п. 13 Інструкції).
До протоколу долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи) (п. 15 Інструкції).
Як вбачається із матеріалів справи патрульними не в повній мірі дотримано вимоги Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 та не надано до адмінсправи в повній мірі доказів для повного, всебічного та об»єктивного розгляду справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.15р. № 1395 (далі - Інструкція).
Ця Інструкція розроблена відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законів України "Про центральні органи виконавчої влади", "Про дорожній рух", "Про Національну поліцію", постанов Кабінету Міністрів України від 20 травня 2015 року № 314 "Про утворення деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", від 17 грудня 2008 року № 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення", від 17 грудня 2008 року № 1102 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках", від 17 грудня 2008 року № 1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду"
Розділом ІІ Інструкції передбачено, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності;2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Розділом ІХ Інструкції передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Інструкція визначає порядок дій патрульних поліцейських - освідування на місці зупинки та подальше направлення до закладу охорони здоров'я, у випадку не згоди із результатами освідування. Проте, ці відомості до суду не надані. На відео яке долучено до матеріалів справи не видно та не чути чи погодився з результатами огляду притягуємий ОСОБА_1 чи ні. А в своєму клопотанні він зазначає, що не погоджувався із результатами огляду та наполягав на направленні до медичного закладу його для перевірки результатів.
До справи не додаються документи, які складалися у зв'язку із зупинкою автомобіля.
На відео доданому до справи вбачається, що ОСОБА_1 не були роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, про що також свідчить і відсутність підпису у протоколі, що зокрема, може свідчити і про порушення притягуємого права на захист, заявлення клопотань, заяв та заперечень.
Також на відеофайлі долученому до справи час вчинення правопорушення не співпадає з протоколом, оскільки в протоколі зазначено 22-15 год., а на боді-камері цей час 21-51 год.
Крім того, до суду не надані докази можливості використання алкотестера «Драгер 6810», та відомості державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення та чи внесений даний прилад до переліку медичних виробів, які дозволені для застосування на території України.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Вказані обставини мають суттєве значення для розгляду справи, оскільки саме протокол про адміністративне правопорушення є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за певною частиною статті КУпАП.
Наведені обставини унеможливлюють у відповідності до ст. 245 КпАП України розглянути даний адміністративний матеріал всебічно, повно та об'єктивно та з'ясувати усі обставини справи, у зв'язку з чим матеріали даної адміністративної справи належить повернути органу, який склав протокол, для належного дооформлення.
Керуючись ст. ст. 256, 280 КУпАП, суд, -
Адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України направити до Управління патрульної поліції у м.Полтаві для належного оформлення.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Ю. Д. Новак