Справа № 761/28363/18
Провадження № 1-кс/761/19324/2018
08 серпня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання у кримінальному провадженні № 120 181 000 000 006 83 за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України про накладення арешту,
До Шевченківського районного суду м.Києва звернулась прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 з клопотанням про накладення у кримінальному провадженні № 120 181 000 000 006 83 арешту на автомобіль «Suzuki», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що 21.07.2018 ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Suzuki», рухаючись по проїзній частині Гостомельського шосе, зі сторони міста Гостомель у напрямку м.Києва, не доїжджаючи до КП приблизно 1 кілометр, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 .
Під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 22.07.2018 вилучено автомобіль «Suzuki», який поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів по вул. Фанерній, 4, у м. Києві.
Рішенням слідчого від 22.07.2018 вказаний автомобіль на підставі ст. 98 КПК України визнаний речовим доказом.
У зв'язку з викладеним прокурор просила накласти арешт на вказаний автомобіль з метою забезпечення його схоронності.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК, тимчасово вилученим майном, серед іншого, можуть бути речі, якщо вони виготовлені, пристосовані як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, набуті кримінально протиправних шляхом.
Частиною 2 статті 168 КПК визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час огляду, що у силу ч. 5 ст. 171 КПК покладає на слідчого обов'язок звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення на таке майно арешту.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими слідчим матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, серед іншого, з метою збереження речових доказів.
Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження
Прокурором та матеріалами клопотання доведено, що автомобіль, на який ініційоване накладення арешту, є засобом вчинення кримінального правопорушення та містить на собі сліди його вчинення.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного у клопотанні майна, оскільки вказаний автомобіль є засобом вчиненнязлочину містить на собі сліди кримінального правопорушення.
Крім того, прокурором доведено існування реальних ризиків приховування та використання вказаного майна.
Керуючись вимогами ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти у кримінальному провадженні № 120 181 000 000 006 83 за ч. 2 ст. 286 КК України арешт на автомобіль «Suzuki», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.
Слідчий суддя ОСОБА_1