Справа № 761/22345/18
Провадження № 3/761/5183/2018
20 липня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч Віталій Михайлович, розглянувши справу щодо гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який мешкає за адресою - АДРЕСА_1, РНОКПП невідомий, про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09.06.2018 ОСОБА_1 09.06.2018 приблизно о 14 год. 20 хв. керував автомобілем «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_1, та після зупинки працівниками патрульної поліції за адресою - м. Київ, вул. Назарівська, поблизу буд. № 17, вжив алкогольний напій (пиво) до проведення медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
На думку особи, яка склала протокол, вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), що тягне відповідальність, передбачену ч. 4 ст.130 КУпАП.
Гр. ОСОБА_1, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином, до суду не з'явився, про поважність причини неявки не повідомив.
Суддя, дослідивши матеріали справи - протокол про адміністративне правопорушення від 09.06.2018 серії БР № 169710, який складений уповноваженою особою, письмові пояснення свідка ОСОБА_2, у яких останній підтвердив наведені вище обставини, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, серед іншого, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні встановлюється на підставі наявних у справі доказів, якими можуть бути будь-які фактичні дані.
Згідно з ст. 252 КУпАП суд оцінює докази на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись при цьому законом та правосвідомістю.
Зазначені положення закону передбачають, що особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, піддає відповідній правовій оцінці докази, які містяться у матеріалах справи. Дослідження та врахування саме цих доказів має привести до обґрунтованого висновку про винуватість особи у інкримінованому їй адміністративному правопорушенні.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 «є» ПДР.
Відповідно до наведеного вище пункту ПДР водій у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди зобов'язаний до проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння не вживати алкоголю.
Невиконання водієм зазначеного обов'язку утворює склад адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю.
Таким чином, склад вказаного адміністративного проступку утворюють дії водія транспортного засобу, який після участі у дорожньо-транспортній пригоді, до проведення його медичного огляду на стан сп'яніння вжив алкогольні напої.
Викладене свідчить, що матеріалами справи має бути доведено, що гр. ОСОБА_1 був учасником ДТП, після якої до прибуття працівників поліції та проведення медичного огляду на стан сп'яніння вжив спиртне.
Суддя звертає увагу, що протоколом про адміністративне правопорушення та поясненнями свідків підтверджується факт вживання водієм ОСОБА_1 алкогольного напою після зупинки поліцейськими транспортного засобу під його керуванням.
У той же час, матеріали справи не містять фактів, що дають підстави для обґрунтованого висновку про причетність водія ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди, після якої відбулись події, зафіксовані у протоколі.
З наведеного витікає, що викладені у протоколі обставини, долучені до нього документи, не відповідають зазначеному у п. 2.10 «є» ПДР змісту обов'язку, порушення якого інкриміноване водію та зазначеному інспектором УПП у м.Києві Бірюгіним Д.С. у протоколі.
Відповідно до правових позицій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які відображені у справах «Гурепка проти України» та «Корнєв і Карпенко проти України», адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, вважається по суті, кримінальним.
У зв'язку з цим, розгляд таких справ вимагає забезпечення всіх гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, права на справедливість судового розгляду; публічність розгляду справ.
У справі «Карелін проти Росії» ЄСПЛ зауважив, що з боку суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення недопустимо уточнення у судовому рішенні фабули правопорушення, усунення певних розбіжностей та неточностей, які мали місце у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки у такому випадку суд перебирає на себе функції обвинувачення, що свідчить про порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.
За таких умов особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, підтримується судом.
З наведеного витікає, що суд уповноважений досліджувати виключно матеріали, які надані йому відповідним органом, тобто протокол та долучені до нього документи, на підставі чого має дійти висновку про наявність або відсутність у діях особи зазначеного у протоколі правопорушення.
Вихід за межі складеного уповноваженим органом протоколу, тобто притягнення особи до адміністративною відповідальністю за іншою статтею, яка їй не інкримінована, свідчить про перебирання судом функцій обвинувачення, чим порушуються положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суддя звертає увагу, що ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після того, як останній був зупинений на вимогу працівників поліції, до проведення уповноваженою особою медичного огляду на стан сп'яніння алкогольних напоїв, що, як встановлено вище, не відповідає змісту зазначеному у протоколі пункту Правил дорожнього руху, та у силу викладеного вище не може у зв'язку з цим ставитись у провину гр. ОСОБА_1
Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку про відсутність у діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного проступку за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 9, 185, 247, 278, 280, 284 КУпАП, суддя
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП закрити через відсутність у його діях події та складу даного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва потерпілим, його представникомупродовж десяти днів з дня її винесення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя В.М.Циктіч