Номер провадження: 11-кп/785/322/18
Номер справи місцевого суду: 523/19293/16-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
31.07.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційні скарги захисника ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , та захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2017 року, за об'єднаними кримінальними провадженнями, внесеними в ЄРДР за №№12016160490007092 від 28.10.2016 року, 12016160490007138 від 31.10.2016 року, 12017160490000350 від 24.01.2017 року та 12017160490000370 від 25.01.2017 року, яким
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Щекино Тульської області Російської Федерації, громадянин України, з середньою освітою, учень 3 курсу ДНЗ «Одеський професійний ліцей морського транспорту», зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджений:
- за п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 98, п.5 ч. 3 ст. 102 КК України, до 12 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст.15 - ч. 2 ст. 194 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначене покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахований обвинуваченому ОСОБА_11 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 30.10.2016 року до ухвалення вироку 12.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Севастополь Автономної Республіки Крим, громадянин України, з середньою освітою, учень 2 курсу ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти», без реєстрації проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 25 липня 2016 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч.З ст.15 - ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
засуджений за:
- за п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 98, п.5 ч. 3 ст. 102 КК України до 11 років позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст.15 - ч. 2ст. 194 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначене покарання у вигляді 11 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання призначене вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2016 року, остаточно призначено покарання у вигляді 11 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.72 КК України, зарахований обвинуваченому ОСОБА_12 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 30.10.2016 року до ухвалення вироку 12.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі,-
Зазначеним вироком суду ОСОБА_14 та ОСОБА_12 засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, вчинених при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_14 28 жовтня 2016 року, приблизно 01:50 год., під час зупинки автомобіля таксі, біля будинку №35 по вул. Генерала Бочарова в м. Одесі, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_15 на загальну суму 1799 грн., пілся чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, 29 жовтня 2016 року, в вечірній час, ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_12 , якому запропонував здійснити сумісне пограбування його ( ОСОБА_16 ) рідної бабусі - ОСОБА_17 . Придбавши засоби маскування, а також оговоривши спільні дії з проникненням до квартири та подолання можливого опору потерпілої шляхом її зв'язування, без наміру заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень чи смерті, приблизно о 11:00 год., ОСОБА_14 та ОСОБА_12 піднялися на 3 поверх будинку АДРЕСА_3 , подзвонили в дзвінок квартири, потерпіла ОСОБА_17 прочинила двері, після чого ОСОБА_14 силоміць розкрив двері рукою, а ОСОБА_12 - схопив потерпілу рукою, заштовхнув в одну із кімнат, де знову штовхнув на диван та безрезультатно намагався її зв'язати, після чого наказав потерпілій мовчати. В той же час ОСОБА_14 зайшов до іншої кімнати - спальні його матері, де почав шукати гроші, розкидаючи речі, та відшукав 7700 грн.
Через незначний проміжок часу ОСОБА_12 побачив, як потерпіла стала намагатися комусь зателефонувати. Щоб перешкодити цьому він відібрав належний ОСОБА_17 телефон та поклав його до кишені власного одягу. Потерпіла в свою чергу почала голосно кричати, після чого до цієї ж кімнати зайшов ОСОБА_18 .
Гучні крики потерпілої, а також побоювання можливого впізнання та подальшого викриття обвинувачених обумовили раптову зміну у ОСОБА_16 та ОСОБА_12 спільного умислу на розбійний напад та вбивство з корисливих мотивів ОСОБА_17 .
Реалізуючи цей умисел ОСОБА_14 взяв в руку дерев'яну палицю, схожу на бейсбольну биту, що знаходилася в цій же кімнаті, та наніс нею множинні удари в область голови й обличчя потерпілої, що заподіяло їй тяжкі тілесні ушкодження.
В свою чергу ОСОБА_12 схопив зі столу кухонний ніж, яким також наніс п'ять ударів в область шиї та грудної клітини потерпілої, що заподіяло їй тяжкі тілесні ушкодження, що призвело до недокрів'я внутрішніх органів і настанню смерті потерпілої ОСОБА_17 .
Після вчинення розбійного нападу та умисного вбивства потерпілої, бажаючи приховати вчинені дії та знищити інформацію, шляхом підпалу вищезазначеної квартири, ОСОБА_14 за попередньою змовою з ОСОБА_12 реалізували наступним чином раптово виниклий відповідний умисел: ОСОБА_14 взяв із шафи дві пляшки алкогольних напоїв та розлив їх на розкидані в кімнаті його матері речі, після чого ОСОБА_12 передав йому свою запальничку, якою ОСОБА_14 їх підпалив.
Впевнившись у початку пожежі обвинувачені залишили квартиру.
Однак, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 не зуміли до кінця довести свої дії,зокрема знищити квартиру АДРЕСА_4 і, з причин які не залежали від їх волі.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , просить вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_16 в частині визнання його винуватим за п.п.6,12 ч. 2 ст.115, ч.4, ст.187 та ч.2.ст.194 КК України - скасувати, а кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_16 у цій частині закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з не доведенням, посилаючись а те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не застосував закон, який підлягав застосуванню.
В обґрунтування невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи захисник ОСОБА_13 зазначила, що суд безпідставно не прийняв до уваги послідовні показання обвинуваченого ОСОБА_16 в ході досудового розслідування та судового розгляду щодо відсутності в його діях інкримінованих правопорушень, а саме, що ОСОБА_14 домовився з ОСОБА_12 на заволодіння грошовими коштами в сумі 5000 доларів США, які зберігались в квартирі, останні придбали для цього скотч, а також одяг та рукавиці для уникнення від впізнання їх потерпілою. Однак, ОСОБА_14 , після проникнення в квартиру з ОСОБА_12 , не застосовував насильницьких дій до бабусі, з якою в нього були добрі стосунки. При нанесенні ОСОБА_12 . ОСОБА_17 тілесних ушкоджень він знаходився в іншій кімнаті, зайшов в цю кімнату вже після цього, його руки та одяг заплямилися кров'ю останньої, коли він намагався прощупати пульс. Також він був необізнаний про причини виникнення пожежі.
В апеляційній скарзі захисник зазначила, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги змінені показання обвинуваченого про нанесення обвинуваченим ОСОБА_19 потерпілій ударів битою, оскільки ОСОБА_12 надав їх з метою пом'якшення покарання. Змінені показання обвинуваченого ОСОБА_12 спростовуються висновками експерта №3199 від 31.10.2016 року та №3200 від 31.10.2016 року, а також не узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи №590 від 13.12.2016 року.
Суд першої інстанції не врахував, що обвинувачений ОСОБА_12 вийшов за межі домовленості з ОСОБА_19 , вчинив більш тяжкий злочин, в зв'язку з чим ОСОБА_12 має нести один відповідальність за вчинення більш тяжкого злочину, про вчинення якого з ОСОБА_19 він не домовлявся.
В обґрунтування незастосування закону, який підлягав застосуванню захисник посилається на те, що суд не взяв до уваги висновок Верховного суду України, про те, що злочин визнається вчиненим за попередньою змовою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які зазделегіть, до початку злочину, домовились про спільне його вчинення, однак жодних доказів про те, що ОСОБА_14 був обізнаний про нанесення потерпілій ушкоджень, або сам їх наносив, в матеріалах справи не міститься.
Також в апеляційні скарзі захисник просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_16 ч.5 ст. 72 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , просить змінити вирок суду відносно ОСОБА_12 , виключити з вироку суду обвинувачення за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч. 2 ст. 194 КК України, та пом'якшити покарання посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та призначене покарання не відповідає тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.
В обґрунтування невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження захисник ОСОБА_10 зазначила, що суд першої інстанції не врахував відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_12 кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 ст. 194 КК України, заподіяння шкоди у великих розмірах, оскільки під час досудового розслідування та судового розгляду розмір шкоди не був встановлений.
В обґрунтування невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого захисник ОСОБА_10 посилається на те, що суд не взяв до уваги, що на момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений був неповнолітнім, він не був ініціатором скоєння злочину, вину визнав, сприяв у розкритті злочину, а також просив вибачення у потерпілої, яка не наполягала на його суворому покаранню.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_16 та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_20 ; обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали свою апеляційну скаргу та частково підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_13 ; потерпілу, яка визнала апеляційну скаргузахисника ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 ; прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підста ви його ухвалення.
Згідно ст. 404 ч.1 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вина обвинуваченого ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, як відкрите викрадання чужого майна (грабіж), а також вина обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15 - ч.2 ст.194 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб; як напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; як закінчений замах на умисне знищення чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу,встановлена судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, на підставі об'єктивно та в повному обсязі з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та правильно оціненими судом, відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Висновки у вироку суду відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, яке розглянуто судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК України.
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , не оспорюється доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 ,в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , не оспорює доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України.
Апеляційний суд вважає, що у вироку суду першої інстанції фактичні обставини за епізодом розбійного нападу, умисного вбивства ОСОБА_17 та умисного підпалу її квартири обвинуваченими ОСОБА_19 та ОСОБА_12 встановлені на підставі наступних доказів, безпосередньо досліджених при судовому розгляді.
Так, факт вчинення за попередньою змовою ОСОБА_19 та ОСОБА_12 умисного вбивства, нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із проникненням у житло, з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та закінченого замаху на умисне знищення чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах вчинене шляхом підпалу, підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_12 , які є прямими доказами у кримінальному провадженні.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_12 пояснив, що у вечірній час 29 жовтня 2016 року він погодився на пропозицією ОСОБА_16 пограбувати його бабусю, забрати з квартири за місцем її проживання 5000 доларів. Наступного ранку вони зустрілися, знову обговорили план спільних дій, реалізуючи який купили шапки, маски, скотч, медичні рукавиці, бахіли та одяг. Двері парадної ОСОБА_14 відчинив власним ключем, після чого вони піднялися на третій поверх, він подзвонив в дзвінок, ОСОБА_14 щось сказав зміненим голосом, на що потерпіла прочинила двері. ОСОБА_14 силоміць розкрив двері, а він схопив потерпілу рукою, заштовхнув в одну із кімнат, де штовхнув на диван та безрезультатно намагався її зв'язати, після чого наказав потерпілій мовчати. В той же час ОСОБА_14 в іншій кімнаті відшукував гроші в сумі 7700 грн.
Потерпіла намагалась комусь зателефонувати, через що він негайно відібрав телефон, поклав його до кишені. Потерпіла несподівано почала голосно кричати, після чого до цієї ж кімнати зайшов ОСОБА_14 та наказав йому відійти в сторону. В подальшому він побачив в руках ОСОБА_16 биту, якою той наніс близько шести ударів в голову бабусі, однак потерпіла продовжувала голосно кричати, на що він, ОСОБА_12 , схопив зі столу кухонний ніж, яким також наніс близько двох ударів в область горла потерпілої, після чого потерпіла замовкла. Після цього вони продовжили деякий час разом шукати в кімнатах гроші, проте нічого не знайшли.
ОСОБА_14 взяв із шафи дві пляшки алкогольних напоїв, розлив їх на розкидані в іншій кімнаті речі, він передав ОСОБА_11 , запальничку, якою останній підпалив розкидані на підлозі речі, впевнившись, що виникла пожежа вони разом залишили квартиру, зняли заплямований одяг та перекинули ці речі через прибудований паркан гаражів.
Показання обвинуваченого ОСОБА_12 повністю підтверджуються та узгоджуються з протоколом огляду від 31.10.2017 року, висновками судово-медичних експертиз №№639,589, 590, 595 від 16.11.2016 року, 18.11.2016 року від 13.12.2016 року, висновком судово-медичних імунологічних експертиз, висновками судово-психіатричних експертиз №№3,4 від 05.12.2017 року та висновками судово-психологічної експертизи №№17-108,17-109 від 27.01.2017 року.
Так, під час слідчого експерименту із застосуванням відеозапису обвинувачений ОСОБА_11 привів учасників слідчої дії до місця, на якому вони позбулися заплямованого одягу, шапок, тощо, а також до місця схову мобільного телефону ОСОБА_17 .
На зазначених місцях були складені протоколи огляду місця події від 31 жовтня 2017 року. Зокрема, на ділянці місцевості, розташованій біля буд. №18 по вул. Махачкалінська в м. Одесі, у внутрішній частині закопаної автомобільної покришки було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Nomi», в копусі сріблясто-коричневого кольору, імеі 1: НОМЕР_1 ; імеі 2: НОМЕР_2 .
Таким чином, зазначені докази підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_11 вчиняв злочинні дії разом з обвинуваченим ОСОБА_12 , разом з останнім вчиняв дії, спрямовані на приховування заплямованого одягу, шапок, тощо, а також мобільного телефону своєї бабусі, так як на підставі вказівок ОСОБА_11 ці речові докази були знайдені.
Також показання обвинуваченого ОСОБА_12 в частині застосування обвинуваченими знарядь злочину, а саме бити та ножа, для заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_17 ,від яких настала смерть останньої, підтверджується висновками судово-медичних експертиз №№96(639), 639, №589 від 16 листопад, 2016 року, від 18 листопада 2016 року.
З висновків судово-медичних імунологічних експертиз вбачається, що знайдена на змивах, наволочці, дерев'яній биті, одежі ОСОБА_17 , вилучених з квартири, а також на шапці, рукавички, вилучених на місці їх схову, вказаному обвинуваченим ОСОБА_11 , а також на кофті обвинуваченого ОСОБА_11 та на одежі обвинуваченого ОСОБА_12 , кров людини, походження якої за груповою належністю не виключається, зокрема від ОСОБА_17 .
Висновком судово-медичної експертизи №590 від 13 грудня 2016 року встановлено утворення слідів крові на одежі обвинуваченого ОСОБА_12 , в тому числі при падінні часток крові з травмуючого знаряддя.
Аналогічний висновок про утворення слідів крові на кофті ОСОБА_11 , в тому числі при падінні часток крові з травмуючого знаряддя, зроблений в судово-медичній експертизі №595 від 18 листопада 2016 року.
Таким чином, зазначені експертні дослідження об'єктивно спростовують версію обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисників про те, що ОСОБА_11 не заподіював бабусі тілесних ушкоджень, не бачив як ці ушкодження заподіював обвинувачений ОСОБА_12 , а зайшов до кімнати після нанесення обвинуваченим ОСОБА_12 ударів битою та ножем ОСОБА_17 , так як, згідно висновків експертів, сліди крові на кофті ОСОБА_11 утворилися при падінні часток крові з травмуючого знаряддя.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_13 та посилання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що на кофті ОСОБА_11 кров ОСОБА_17 утворилася при намаганні останнього прощупати пульс бабусі є неспроможними з урахуванням локалізації плям крові не тільки на передній поверхні кофти та у нижньому відділі правого рукава, а й на верхньому відділі лівого рукава та на спинці, що узгоджується з зазначеними висновками експертиз про утворення слідив крові при падінні часток крові чи травмуючого знаряддя.
В свою чергу зазначені докази об'єктивно підтверджують показання обвинуваченого ОСОБА_12 щодо ролі та конкретних дій обвинуваченого ОСОБА_11 при вчиненні злочину.
Актом та звітом про пожежу від 30 жовтня 2016 року, 31 жовтня 2016 року підтверджується її виникнення в квартирі за місцем проживання потерпілої ОСОБА_8 приблизно з 12 година 40 хвилин до 14 години 07 хвилин 30 жовтня 2016 року, яка була локалізована та ліквідована особовим складом караулу служби цивільного захисту. Ймовірною причиною пожежі є занесення джерела запалювання вогневого типу полум'яної форми горіння невстановленими особами з використанням ініціаторів горіння в двох осередках пожежі. Термічні пошкодження були виражені локальним вигоранням предметів меблювання та верхнього одягу, який був розкиданий по всій площі кімнати
Апеляційний суд вважає, що у вироку суду зазначеним доказам дана правильна оцінка, як належним, допустимим, достовірним та достатнім, показання обвинуваченого ОСОБА_12 та досліджені судом докази повністю узгоджуються між собою та встановленими судом обставинами кримінального правопорушення.
Аналіз зазначених доказів підтверджує правильність встановлення у вироку суду фактичних обставин кримінального провадження, оскільки доказів, якими б висновки суду спростовувались або не були досліджені та безпідставно не прийняті до уваги не вбачається.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_14 у суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, не заперечував факт того, що він за попередньою змовою з ОСОБА_12 проникли до квартири та напали на потерпілу ОСОБА_17 з метою заволодіння грошовими коштами.
Посилання потерпілої ОСОБА_8 та захисників обвинуваченого ОСОБА_16 на те, що останній не міг заподіяти тілесних ушкоджень бабусі, з якою у нього були добрі стосунки, є припущеннями, які спростовуються наведеними доказами.
Також захисники спростовували пояснення обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що він не знав де була схована бита, взяв биту та наніс удари ОСОБА_17 саме обвинувачений ОСОБА_14 , та зазначали, що ОСОБА_12 приходив у гості в квартиру, міг бачити биту, яка знаходилася на видному місці між диваном та шафою, однак це є припущеннями, так як суд першої інстанції на підставі беззаперечних доказів встановив нанесення ОСОБА_19 ударів битою ОСОБА_17 .
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_13 про те, що стався ексцес виконавця, так як ОСОБА_12 вийшов за межі домовленості з ОСОБА_11 щодо обсягу злочинних дій, та один вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 187, п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України, неможуть бути взяті до уваги, оскільки не ґрунтуються на будь-яких доказах.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дослідив докази по справі в повному обсязі, оскільки при судовому розгляді від обвинуваченого та його захисника при вирішені питання щодо можливості завершити з'ясування обставин справи та перейти до дебатів, клопотань про дослідження будь-яких інших доказів не надходило. В апеляційній скарзі також не зазначено таких доказів, а оспорюється оцінка доказів у вироу суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неповноти та необ'єктивності судового розгляду є надуманими та голослівними.
При цьому, показання обвинуваченого ОСОБА_12 та висновки експертиз обґрунтовано визнані судом першої інстанції достовірними та не викликають сумніву у суду апеляційної інстанції, а також спростовують доводи захисника ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 про те, що насильницькі дії, які потягли за собою смерть потерпілої вчиняв самостійно ОСОБА_12 , оскільки як встановлено ОСОБА_11 заподіяв потерпілій 6 ударів битою, та при нанесенні ОСОБА_12 потерпілій ударів ножем ОСОБА_11 не здійснив жодних дій для запобігання цим діям, не викликав швидку допомогу, не звернувся в правоохоронні органи. Навпаки обвинувачені разом, після підпалу, покинули квартир.
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 не зазначено, а під час їх розгляду апеляційному суду не надано доказів, які б ставили під сумнів показання обвинуваченого ОСОБА_12 та висновки експертів.
Доводи захисника ОСОБА_13 про те, що суд безпідставно взяв до уваги змінені показання обвинуваченого ОСОБА_12 , та не взяв показання, надані під час досудового розслідування, в яких останній вину у вчиненні злочинів брав на себе, апеляційний суд перевірив під час розгляду апеляційної скарги.
Не тільки показання обвинуваченого ОСОБА_12 , а, як зазначалось, сукупність доказів підтверджувала доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_16 . Таким чином, змінені показання обвинуваченого ОСОБА_12 були визнані достовірними та покладенні в обґрунтування вироку саме в зв'язку з тим, що узгоджувалось з іншими доказами.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що висновки у вироку суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтвердження не знайшли, підстави, необхідні для ухвалення обвинувального вироку, були встановлені, при судовому розгляді кримінального провадження були у встановленому законом порядку дослідженні докази, перевірені та оцінені судом належним чином, як достовірні та достатні, на підставі яких була встановлена вина обвинуваченого в інкримінованих злочинах та правильно кваліфіковані його дії.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд першої інстанції при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував характер та ступень тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який виховувався в сім'ї з вітчимом, матір'ю та малолітньою сестрою,має здібності до навчання в навчальному закладі, але без прагнення оволодіння навчальним матеріалом, не може володіти емоціями, що спричиняє агресивну поведінку по відношенню до інших, злочин вчинив під час іспитового строку, а також врахував поведінку обвинуваченого, який визнав вину.
У відповідності до вимог ст.66 КК України, суд 1-ї інстанції визнав обставинами, що пом'якшують покарання, а саме вчинення злочинів у неповнолітньому віці.
У відповідності до вимог ст.67 КК України, суд 1-ї інстанції визнав обставини, що обтяжують покарання, а саме вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Таким чином, з урахуванням вимог ст.ст. 65- 67 КК України, суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обвинуваченому ОСОБА_12 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження ним нових злочинів.
Доводи в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що суд першої інстанції при визначенні покарання не врахував обставини, що пом'якшують відповідальність, а також те, що призначене покарання є занадто суровим, не можуть бути прийняті до уваги, так як спростовуються змістом вироку суду, в якому враховані дані про особу обвинуваченого ОСОБА_12 , в тому числі зазначені в апеляційній скарзі, а також визнанні обставини, що пом'якшують покарання, зазначені в апеляційній скарзі.
Також доводи апеляційній скарзі захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що суд першої інстанції не врахував, зо обвинувачений вчинив злочин у неповнолітньому віці апеляційний суд вважає необґрунтованими, Оскільки як зазначалось зазначена обставина визнана такою, що пом'якшує покарання, а також суд призначив обвинуваченому ОСОБА_12 покарання із застосуванням ст. 98, п.5 ч.3 ст. 102 КК України.
Апеляційний суд вважає, що передбачених законом підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_12 більш м'якого покарання, не вбачається, з урахуванням даних про особу обвинуваченогоОСОБА_12 , який вчинив злочині під час іспитового строку, що свідчить про те, що він на шлях виправлення та перевиховання не став.
Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційній скарзі захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , про відсутність складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, оскільки не встановлений розмір майнової шкоди знищеного майна, так як дії обвинувачених за зазначеною нормою закону були кваліфіковані за ознакою вчинення злочину шляхом підпалу.
На підставі наведеного, відповідно до вимог ст. 409 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, оскільки їх доводи підтвердження не знайшли, передбачених законом підстав для скасування або зміни вироку суду не вбачається.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання попереднє ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_11 з 12.06.2017 рокупо 20.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання попереднє ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_12 з 12.06.2017 рокупо 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 412, 415, 419, КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , та захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 - залишити без задоволення.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2017 року, яким ОСОБА_11 засуджений за п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 98, п.5 ч. 3 ст. 102,ч. 1 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст.15 - ч. 2ст. 194, ч. 1 ст. 70 КК України до 12 років позбавлення волі, ОСОБА_12 засуджений за п.п.6,12 ч.2 ст. 115, із застосуванням ст. 98, п.5 ч. 3 ст. 102 КК України, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст.15 - ч. 2ст. 194, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до 11 років 6 місяців позбавлення волі, - залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання попереднє ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_11 з 12.06.2017 рокупо 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання попереднє ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_12 з 12.06.2017 рокупо 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Верховного суду протягом 3 місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Повний текст ухвали буде оголошений 07.08.2018 року, о 14:00 год..
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
(підпис) (підпис) (підпис)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_2