Справа № 552/2250/18 Номер провадження 22-ц/786/1727/18Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
09 серпня 2018 року м. Полтава
Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
суддів: Лобова О.А. Триголова В.М..,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на рішення Київського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Яковенко Н.Л., із складанням повного тексту судового рішення - 04.06.2018року, у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -
23 квітня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом.
Позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» мотивувало тим, відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 15.07.2014 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 9579,94 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 14.04.2018 року має заборгованість у сумі 40703,12 грн., яка складається з: 9579,94 грн. - заборгованості за кредитом, 3,64 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 16093,98 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 15025,56 грн. - штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди.
З урахуванням наведеного просило стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та вирішити питання судових витрат.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 червня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 15 липня 2014 року № б/н в розмірі 40703 грн. 12 коп., 1762 грн. судових витрат, а всього - 42465 грн. 12 коп.
З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_5 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що банк звернувся до суду з даним позовом поза межами строків позовної давності визначених ст.ст. 256-258 ЦК України, а строк позовної давності 50 років, який встановлений Умовами та правилами надання банківських послуг не можливо застосувати, оскільки дані Умови не містять підпису відповідача, а тому неможливо вважати, що позичальник був ознайомлений саме з цими Умовами.
Процесуальним правом на подачу відзиву позивач не скористався.
На підставі ч. 13 ст. 7 та ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Дослідивши в порядку письмового провадження матеріали справи та давши аналіз наданим доказам, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанцій встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 15 липня 2014 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 9579,94 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6).
Проте, відповідач належним чином зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим станом на 14.04.2018 року утворилася заборгованість в сумі 40703,12 грн., яка складається з:
-9579,94 грн. - заборгованості за кредитом;
-3,64 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом;
-16093,98 грн. - заборгованості за пенею та комісією;
-15025,56 грн. - штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином. Оскільки позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, то остання повинна бути стягнута з нього. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки Умовами та правилами надання банківських послуг строк позовної давності визначено 50 років.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання генеральної угоди, у якій вказано, що вона разом з Умовами та правилами, а також Тарифами складають між ним та Банком кредитний договір про надання банківських послуг.
Пунктом 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності відносно вимог Банку по поверненню кредиту, оплати відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років (а.с.20).
Проте, зазначені Умови, надані Банком, як додаток до позову, не містять підпису відповідача. При цьому, матеріалами справи не встановлено на підставі належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач щодо встановлення подовженого строку позовної давності відносно вимог Банку по поверненню кредиту, оплати відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки пені, штрафів, витрат Банку, а саме на строк 50 років.
Матеріали справи містять Умов та правил надання банківських послуг від 06.03.2010р. № СП-2010-256. Ознак в генеральній угоді від 15.04.2014 року не зазначено до яких Умов та правил приєднався ОСОБА_5.
На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що Умови, надані Банком, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, та строк позовної давності за угодою сторін установлено 50 років.
У генеральній угоді від 15.07.2014 року сторони визначили, що погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється з «1» по «25» число кожного місяця, кредитор надає Банку платіж в сумі 1596,66 грн. для погашення заборгованості.
Тобто, строк погашення за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено не пізніше 31.01.2015 року. (а.с. 6).
Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.
Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
( правові позиції ВСУ у справі №6-2520цс15 від 06 квітня 2016 року, справі №6-14цс14 від 19 березня 2014 року).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 15.07.2014 року вбачається, що відповідач починаючи з 16.07.2014 р. та по 14.04.2018р. жодного разу не здійснював погашення за наданим кредитом, в зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 40703,12 грн.
Оскільки, умовами генеральної угоди сторонами було визначено обов'язковість внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості до 25 числа місяця, то з урахуванням того, що відповідач визначені договором платежі до 25 часла кожного місяця не вносив, право позивача на звернення з даним позовом мало місце після невнесення чергового платежу, а саме: 26 липня 2014 року.
Кінцевий термін повернення кредиту визначено сторонами - 31.01.2015 року.
З позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся лише 23 квітня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Як передбачено п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального чи процесуального права.
Оскільки, відповідач допустив заборгованість за кредитним договором, а позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якої позивач надав до суду першої інстанції письмове клопотання (а.с. 49), колегія суддів вважає, що рішення районного суду слід скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст. 367, п. 2. ч. 1 ст. 374, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено: 09.08.2018 року
Головуючий суддя: /підпис/ О.О. Панченко
Судді: /підпис/ О.А. Лобов
/підпис/ В.М. Триголов
копія вірно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області____________________________