Справа № 522/13124/18
Провадження 1-кс/522/13491/18
09 серпня 2018 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , вивчивши скаргу ОСОБА_4 в порядку ст. 303 КПК України,-
ОСОБА_4 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із скаргою в порядку ст. 303 КПК України щодо оскарження постанови прокурора від 22.06.2018р. в частині відмови визнання автомобіля «Mercedes Benz Sprinter CDI», 2006 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 речовим доказом та з інших питань.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, згідно якої вимоги, просить розглядати справу у її відсутність. Вимоги, викладені в скарзі підтримує в повному обсязі, наполягає на її задоволенні.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, надав документи на обґрунтування своєї заяви.
Відповідно до ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши заявника, а також дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи скарги, приходжу до висновку, що у задоволенні скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Так, згідно до статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.
Частина перша ст.303 КПК України передбачає вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК предметом оскарження є рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій. Існування такого предмета оскарження зумовлене задекларованою та імплементованою в КПК засадою змагальності сторін у кримінальному провадженні, оскільки одне із законодавчих положень, завдяки якому реалізується зазначена засада, передбачене у ч. 2 ст. 22 КПК, якою встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Також реалізація відповідної засади забезпечується положеннями ст. 220 КПК, якою встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а в разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Таким чином, наведені законодавчі положення передбачають, з одного боку, право учасників кримінального провадження ініціювати здійснення процесуальних, у тому числі слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, а з іншого - регламентують недопустимість необґрунтованої та невмотивованої відмови у проведенні відповідних дій органами досудового розслідування.
Необхідно зауважити, що п.7 ч.1 ст.303 КПК передбачене право на оскарження постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а не будь-яких процесуальних дій, для проведення яких учасник кримінального провадження вносив клопотання слідчому.
Наведеним ознакам не відповідають дії, зазначені у клопотанні ОСОБА_4 від 14.06.2018р. до прокуратури Одеської області, стосовно яких прийнято рішення про відмову у їх задоволенні.
Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.93 КПК України, сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів, перевірок; ініціювання проведення слідчий (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до ч.3 ст. 93 КПК України ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Дослідивши постанову про відмову у задоволенні клопотання від 22.06.2018 року на предмет обґрунтованості, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором обґрунтовано відмовлено щодо визнання речовим доказом автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter 311 CDI», д/н НОМЕР_2 , який скаржниця просить передати на її зберігання, оскільки вказаний автомобіль визнаний речовим доказом у іншому кримінальному провадженні № 12017160180000557.
Щодо вимог, викладених у скарзі, а саме допиту фігурантів у справі слідчого Подільського ВП ГУ НП в Одеській області і прокурора Котовської місцевої прокуратури, зверненням із подання про проведенням обшуку за ймовірним місцем знаходження автомобіля, то в їх задоволенні також необхідно відмовити, оскільки вказані вимоги не були вказані в клопотанні від 22.06.2018 року, тобто Будник необхідно звернутись до прокурора із клопотанням в порядку ст. 220 КПК України про вчинення процесуальної дії, щоб оскаржувати вказані вимоги, в порядку ст.303 КПК України.
Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму узагальненні від 12.01.2017р. «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» роз'яснив, що відповідно до ч. 1 ст. 40 КПК слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється. Процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 303-308 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_4 , наданої в порядку ст.303 КПК України, щодо оскарження постанови прокурора про часткову відмову в задоволенні клопотання від 22.06.2018року, - відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
09.08.2018