Справа № 522/11504/18
Провадження по справі № 1-кс/522/13565/18
01 серпня 2018 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , заявника представника ОСОБА_4 ,- адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 про часткове зняття арешту з майна,-
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2018р. задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 14.39 год., до 17.04 год. 09.07.2018, у тому числі на грошові кошти в сумі 31 400 гривень.
Представник ОСОБА_4 ,- адвокат ОСОБА_5 звернулась до слідчого судді із клопотанням в порядку ст.174 КПК України, в якому просить частково скасувати арешт накладений на майно вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , в частині зняття арешту з грошових коштів в сумі 31400 гривень, посилаючись на той факт, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_4 , на підставі договору позики від 01.06.2018р.на підставі розписки.
Крім того, як зазначила адвокат ОСОБА_5 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 є приватною власністю ОСОБА_7 , на земельній ділянці розташовані два окремих недобудованих жилих будинки площею 110 та 45 м2.
Власницею надано дозвіл на проживання в будинку площею 45 м2 родини ОСОБА_4 з дружиною - ОСОБА_8 та двома доньками.
У будинку площею 110 м2 проживають окремою родиною його батьки, брат та бабуся - ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Таким чином, обшук проведений 09.07.2018р. у будинку, де мешкають ОСОБА_4 з ОСОБА_8 та двома доньками проведено без належних підстав. Вилучені грошові кошти в сумі 31 400,00 грн., належать ОСОБА_4 та не мають жодного стосунку до ОСОБА_6 . Зазначене вилучене майно не являється речовими доказами в кримінальному провадженні №12018160000000247, бо не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не були об'єктом будь-яких кримінально протиправних дій, гроші не набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, як на погляд адвоката ОСОБА_5 , підстави для обумовлення доцільності накладання арешту на майно ОСОБА_4 , відсутнє, у зв'язку з чим просять суд скасувати арешт з вилученого майна.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 ,- адвокат ОСОБА_5 підтримала вимоги викладенні у клопотанні про зняття арешту з майна та просила їх задовольнити.
Слідчий заперечувала щодо задоволення вимог викладенні у клопотанні адвоката ОСОБА_5 про знаття арешту, пояснюючи тим, що вилучене майно має доказове значення у процесі доказування у вказаному кримінальному провадженні. Вилучене майно визнано речовим доказом у справі.
Таким чином з метою збереження речових доказів, слідчий просив суд відмовити у задоволенні вимог представника ОСОБА_4 ,- адвоката ОСОБА_5 викладених у клопотанні про зняття арешту у повному обсязі.
Заслухавши думку слідчого, заявників, дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно із ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.
Відповідно до приписів ч.3 ст.170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Частиною 4 ст.170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі - Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.
Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні.
Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
В судовому засіданні з пояснень представника власника майна та досліджених матеріалів встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 14.03.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160000000247 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2018р. задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 14.39 год., до 17.04 год. 09.07.2018, у тому числі на грошові кошти в сумі 31 400 гривень.
Арешт було накладено обгрунтовано, однак, на цей час правові підстави для арешту вказаного майна відпали.
Так, встановлено, що вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 31400 гривень належать ОСОБА_4 , на підставі договору позики від 01.06.2018р.на підставі розписки.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 не повідомлено про підозру, ОСОБА_4 не визнано цивільним відповідачем та не заявлено до неї цивільних позовів.
Тому суд вважає, що при зазначених обставинах, під час подачі до суду представником ОСОБА_4 ,- адвокатом ОСОБА_5 клопотання про зняття арешту відповідно до ст. 170,174 КПК України, майно зазначено у клопотанні, не є належним об'єктом заходів забезпечення кримінального провадження.
З огляду на приписи п.18 ч.1 ст.3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
З огляду на викладене суд приймає клопотання представника ОСОБА_4 ,- адвоката ОСОБА_5 до розгляду та приходить до висновку що воно підлягає задоволенню з наведених підстав.
Керуючись ст.ст. 167-174 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання представника ОСОБА_4 , - адвоката ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2018р., - задовольнити .
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2018р. на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 14.39 год., до 17.04 год. 09.07.2018, а саме в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 31 400 гривень, серії та номера: УЗ 5856745, СА 6364229, ПЖ 7459050, ТЕ 5777128, ФЗ 3607381, СК 6425085, ІН 2296507, СМ 4494764, СП 4887340, ФЕ 6355957, ТБ 8895823, СК 0007341, УК 2823249, УВ 8642488, УП 1658183, УА 9506037, УН 9247185, РГ 5395803, ТЗ 5426468, ТБ 6142698, СА 0291620, УЧ 8562272, УІ 0455248, УФ 0784701, СД 2866490, КІ 7631718, МГ 4894546, СА 2152068, КУ 7248624, СЕ 4665419, ВК 2544712, ЕЕ 2414517, СІ 6090374, ЗВ 8249951, ПВ 5156835, КЕ 4934406, ЗХ 8600738, ЕЄ 0231951, ЕЗ 8632215, ЗФ 6091502, ТА 1303754, КС 7365130, ЕЄ 8467172, КЕ 8507551, КС 3313319, ВА 8149081, УП 8038010, СЕ 4449732, МН 7312460, ЗА 0764637, КР 9160446, МЗ 7158624, ВЗ 5272294, ЗБ 8391414, КІ 7575519, ЗХ 5176754, ЕЗ 8388140, КЛ 6508529, МЄ 3296037, МК 5994553, ЗХ 4969958, МЛ 4882787, УШ 7898788, МБ 4572855, ЗФ 7392381, КЗ 9191352, КР 0851429, ТА 1990767, КЗ 2071137, ЕБ 3682379, КР 5748815, СЕ 4053268, УУ 4898689, ЗВ 9189076, МЕ 8215726, КУ 7035563, АС 3528704, МІ 7662429, МА 7800705, КС 3672607, СА 0691028, СД 2809036, ОТ 4794360, ЗВ 3966921, МЕ 6631096, КЕ 1104665, КІ 2668375, ЗХ 2301210, КЛ 6230597, КА 9613761, ВА 2957733, КМ 5684933, КП 4775082, ЕЧ 6217148, МЄ 0336771, СВ 0866134, ЕЮ 0957157, КІ 7288267, ЕБ 1676474, КТ 6190137, МВ 1371351, ЗГ 7700197, МА 4102349, УВ 5292831, БМ 2621110, МР 5187391, МЛ 6910532, СЕ 5959417, МЛ 1801841, ГА 0334036, КС 5445256, 33 5645362, ЗБ 0290109, ПІ 7695278, УЕ 6376014, ЕФ 2180577, СД 4083397, УД 9085731, ВЦ 3946791, КВ 1736838, 33 2399201, ТЖ 3313650, ЄС 6902385, ТБ 2143138, ЕВ 2655970, УЛ 0993065, СЖ 5703102, КІ 7526497, ЕЄ 9957741, МА 1900579, ПЄ 5739017, УС 6162189, ЗЄ 9114354, СЩ 1516797, НЗ 8262489, ЄШ 5953936, ЕД 5634974, КЗ 4266187, ПЕ 3646377, ЕД 7411745, ТГ 1871347, КЕ 1228591, УЕ 5816499, ЕІ 9586811, КЕ 9484295, ХЖ 2166238, ПЕ 0561699, ПЄ 38772021, ПЗ 2146076, ВІ 2228155, СБ 1221858, ЄЕ 4726280, КА 5025502, ТІ 1354297, КЕ 5388333, КЄ 2074437, УЗ 4281399, СН 4186547, ЄЕ 4756459, ЗА 3767041,УС 1774055 Е 2892232, КК 3288304, ПЕ 3406941, ПЗ 4224476, ЗД 5813131, ЕШ 0822966, УХ 5447630, ЕЩ 6668203, КЖ 8263271, ЕА 7694321, 33 4114731, АД 2487002, УЛ 8562561, ЕБ 1469203, МБ 9114748, УЕ 5984482, ЕІ 0126865, ЕБ 2128947, ЕЕ 8824731, ЕЖ 1030612, КБ 9430581, СЖ 7409975, ПА 4867874, ВЕ 8076471, УБ 2359953, ЄЕ 5402274, ЕЕ 9958961, ЗЕ 9792878, ЗЕ 2847114, УС 5943297, СЄ 6006320, ПЕ 6629357, УП 7685264, ЕШ 9862232, СД 7939641, КА 5100796, ЄБ 4044508, ВВ 3206197, ЕВ 5715529, ЕХ 4603324, УА 4994979, ТЖ 3238391, ЕВ 1241410, КК 7812983, ЕЗ 5969253, СД 3595674, КЛ 0660023, ЕШ 1131509, СА 9749028, УМ 1898639, МВ 37088861, ЕЕ 4713238, ТЕ 2365605, ХЖ 4628439, ТЕ 7490156
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1
01.08.2018