Справа № 545/1156/18
Номер провадження 2/541/801/2018
09 серпня 2018 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Куцин В.М.,
з участю секретаря судового засідання - Євдокимової Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, треті особи - служба у справах дітей Полтавської обласної державної адміністрації, Управління державної міграційної служби у Полтавській області, служба у справах дітей Полтавської районної держаної адміністрації,
Позивач звернулась до суду із позовною заявою в якій просить надати дозвіл на оформлення закордонного паспорту малолітньому сину та дозвіл на виїзд сина ОСОБА_3 за кордон на відпочинок до Польщі з 01.08.2018 по 30.08.2018, без письмової згоди батька ОСОБА_2
Мотивуючи вимоги тим, що з 23 липня 2010 року по 07 вересня 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3.
Після розірвання шлюбу син залишився проживати з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, розвитком сина не цікавиться, але надати дозвіл на виїзд сина до Польщі відмовився. Що стало підставою звернутись з даним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася направила заяву про розгляд справи у її відсутність просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.51).
Представник третьої особи Управління державної міграційної служби у Полтавській області, направив заяву про розгляд справи у його відсутність. При розгляді справи та ухваленні рішення прокладається на розсуд суду (а.с.58).
Представники служби у справах дітей Полтавської обласної державної адміністрації, служби у справах дітей Полтавської районної держаної адміністрації в судове засідання не з'явилися, заяв на адресу суду від них не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, чим позбавив суд можливості вислухати його пояснення та думку по суті спору. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. У встановлений судом строк відповідач відзив не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Поштова кореспонденція (ухвала суду про відкриття провадження у справі разом з позовної заявою) направлялась відповідачу за останньою відомою адресою проживання, проте була повернута до суду з відміткою пошти «адресат не проживає».
Згідно з частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Оголошення про виклик відповідача в підготовче засідання призначене на 02 серпня 2018 року та судове засідання призначене на 02,09 серпня 2018 року було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України, проте відповідач в судове засідання призначене на 09 серпня 2018 повторно не з'явився.
Крім того, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі, закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду у судовому засіданні розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, тобто ухвали суду є доступними для ознайомлення (а.с.20-21, 38-39).
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст.223 ч.4 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23 липня 2010 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб який рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2016 року розірвано. В період укладеного шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3. Ці факти підтверджуються свідоцтвом про народження дитини, рішенням про розірвання шлюбу (а.с.5,6).
Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідач не надає згоди на виїзд сина разом з позивачкою за кордон та на виготовлення закордонного паспорта дитини.
Відповідно до ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливість здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією прав дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Сімейне законодавство України також закріплює рівноправність обох батьків - батька і матері - у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а ст. 155 СК України визначає, що здійснення батьками своїх прав по виконанню обов'язків мають ґрунтуватися на повній повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до частини першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХХП від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї перед законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно частини 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, яка є частиною національного законодавства України, батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року), дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти.
Частиною третьою статті. 313 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (із змінами та доповненнями), та Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами).
В п.18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 №231, зазначено, що оформлення паспорта / проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду. Для дітей віком від 14 до 18 років у заяві зазначається відсутність обставин, що обмежують згідно із законодавством право їх виїзду за кордон.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила), виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску, а також без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, за умови пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг шістнадцятирічного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо виїзду малолітніх дітей за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за згодою батьків або ж за відсутності згоди одного із них.
Ненадання дозволу на виїзд малолітньому ОСОБА_3 за кордон в супроводі його матері ОСОБА_1 для відпочинку, оздоровлення та духовного розвитку, порушує законні права та інтереси цієї дитини.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтовані та законі, доведені матеріалами справі та такими, що підлягають задоволенню.
В зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі відповідно до пункту 1 частини 2 та частини 6 статті 141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 гривні 80 копійок судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду (а.с.1).
Керуючись ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 7, 141, 155 СК України, ст. 313 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, ч.1,3 ст. 223, ч.2 ст. 247, 229, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення закордонного паспорту ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 без дозволу (без згоди) батька дитини ОСОБА_2.
Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої по АДРЕСА_1 дозвіл на тимчасовий виїзд сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Бочанівка Полтавського району Полтавської області на відпочинок без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 уродженця с.Комишня Миргородського район Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючого АДРЕСА_2, до Польщі на строк 1 місяць з 01 серпня 2018 року по 30 серпня 2018 року.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Суддя: В. М. Куцин