Справа № 357/5704/18
2/357/2482/18
Категорія 47
27 липня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Кривенко О. С.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду № 6 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з 11.08.2007 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.10.2017 року розірвано. Перебуваючи у шлюбі, сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 в рівних частинах. Позивачка зазначає, що їхній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється дитиною-інвалідом 2 групи, потребує постійного лікування, повністю знаходиться у неї на утриманні, а відповідач ухиляється від участі в утриманні сина, аліменти не сплачує, комунальні платежі за всю квартиру сплачує вона. Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просить суд визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та визнати за відповідачем право власності на 1/3 частину зазначеної квартири.
В підготовче судове засідання сторони не з'явились, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Позивачка подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
У відповідності до ч.3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Так, судом встановлено, що сторони з 11.08.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1.
Згідно медичного висновку №30/903 малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, має захворювання - вроджена мікросфероцитарна гемолітична анемія, у зв'язку із чим йому було встановлено статус дитини-інваліда.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.10.2017 року шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірвано.
Як вбачається із матеріалів справи, перебуваючи у шлюбі, сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках кожному, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 16.01.2008 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.01.2008 року.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини \ навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо самостійного заробітку доходу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Крім того, у п. 30 роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно,витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу
від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.
Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.
Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60,70,71 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 200, 206, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1..
Рішення може бути оскаржене.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБ. І. Кошель