Справа №348/704/18
30 липня 2018 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області
в складі головуючого-судді - Грещука Р.П.,
секретаря - Шпитко М.І.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
її представника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, -
10.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вони з відповідачем по справі ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.07.2016 року.
У шлюбі у них народився син ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з відповідачем.
На підставі рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.12.2015 року він сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі по 1/3 частини зі всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Однак, від дня винесення рішення про стягнення аліментів по даний час істотно змінилися умови його проживання та його матеріальний стан.
Зазначає, що згідно довідки про його доходи за період з березня 2017 року по лютий 2018 року включно, з нього щомісячно стягуються аліменти в розмірі від 2730 грн. до 8703 грн.
Вважає, що такий розмір аліментів на утримання однієї дитини є явно завищеним, оскільки він у кілька разів перевищує встановлений законодавством мінімальний розмір аліментів. Крім того, він проживаючи в м.Івано-Франківськ у зв'язку з роботою у філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», змушений оплачувати щомісячно витрати за найм житла в розмірі 3000 грн. В зв'язку із значним зростанням цін йому необхідно витрачати кошти на одяг, взуття, придбання предметів першої необхідності, проїзди до місця проживання його батьків в Львівську область та інші необхідні і щоденні витрати.
Також зазначає, що має намір створити іншу сім'ю. Стягнення з нього аліментів в дуже завищеному розмірі на утримання однієї дитини порушує будь-які вимоги розумності та справедливості, вносить в його життя економічний дисбаланс та психологічний дискомфорт, створює йому моральні страждання, зумовлені нестачею грошових коштів навіть на необхідні потреби через надмірне стягнення аліментів.
Вважає, що відповідач отримані аліменти часто витрачає не на їхнього сина, а на свої особисті потреби, оскільки ніде не працює і не бажає працевлаштовуватись.
В зв'язку з вказаними обставинами він не має змоги сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 частини зі всіх видів його заробітку та просить визначити стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку щомісячно.
Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, просив зменшити розмір аліментів та стягувати з нього в користь відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечили обставини, на які посилається позивач, мотивуючи тим, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в позовній заяві. Зокрема, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження погіршення його матеріального стану.
На думку відповідача ОСОБА_2, посилання позивача на те, що розмір аліментів на утримання однієї дитини є явно завищеним, оскільки він у кілька разів перевищує встановлений законодавством мінімальний розмір аліментів, не може судом братись до уваги, оскільки, законодавець в ст.192 СК України визначив підстави для зміни розміру аліментів, і підстава на яку посилається позивач законом не передбачена.
Відповідач звертає увагу, що Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в справі за її позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини присуджуючи стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів, прийшов до об'єктивного переконання, що ОСОБА_1 спроможний сплачувати такий розмір аліментів, який є достатнім для нормального фізичного та духовного розвитку їхнього спільного сина ОСОБА_4, враховуючи те, що дитина є інвалідом з дитинства та потребує ще й значних затрат на лікування.
Окрім цього, позивач офіційно працює, має стабільний регулярний дохід, який з часу присудження аліментів суттєво не змінився та дозволяє йому сплачувати аліменти у вказаному розмірі, є молодою працездатною людиною, що не позбавляє його можливості отримувати більші доходи, тому він зобов'язаний в повній мірі утримувати їхню неповнолітню дитину. Тому просить суд постановити рішення, яким у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів відмовити та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати по справі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до положень ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Виходячи із системного аналізу положень ст.192 СК України, зробленого у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 143цс13, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони проживали в зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.07.2016 року (а.с.13-14).
У шлюбі у них народився син ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю та являється інвалідом дитинства з приводу тяжкого захворювання - цукрового діабету І-типу. Глікемічний контроль з високим ризиком для життя. Наведене підтверджується свідоцтвом про народження дитини та корінцем медичного висновку №119, який долучений до матеріалів справи (а.с. 10, 35).
З'ясовано також, що на підставі рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.12.2015 року позивач сплачує на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі по 1/3 частини зі всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с.11-12).
В судовому засіданні також доведено, що позивач офіційно працює в філії УМГ «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» БВУПЗГ на посаді інженера з пожежної безпеки, з чого отримує значний регулярний дохід, а тому має змогу сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у визначеному розмірі (а.с.16).
Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_2 та письмових матеріалів справи, неповнолітня дитина ОСОБА_4 потребує стороннього догляду в зв'язку з чим вона як його мати не може працювати, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї складеним депутатом Стримбівської с/ради (а.с.34) та відповіддю Надвірнянської ЦРЛ від 18.04.2018 року за №30, яка надана на запит адвоката ОСОБА_3 (а.с.36).
Крім того, з долучених до матеріалів справи виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_4, його медичної картки стаціонарного хворого, індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, довідки Надвірнянської ЦРЛ від 27.04.2018 року вбачається, що дитина ОСОБА_4 окрім постійного догляду потребує і постійного лікування, контролю рівня цукру, спеціальної дієти, вживання медичних препаратів, що не може забезпечити відповідач немаючи роботи та будь-яких інших доходів.
Посилання позивача на те, що він в зв'язку з роботою у філії УМГ «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» БВУПЗГ змушений витрачати кошти по 3000 гривень за найм житла, має намір створити сім'ю, а також несе витрати на придбання одягу, взуття, предметів першої необхідності та поїздок до своїх батьків, які проживають у Львівській області нічим, як того вимагає ЦПК України не підтверджені і є, на переконання суду, голослівними, тому не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, як перевірено судом, матеріальний стан платника аліментів від часу винесення рішення про стягнення аліментів суттєво не змінився, його матеріальне становище не погіршилось, що дозволяє йому сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Встановлені в судовому засіданні обставини не спростовані позивачем - ОСОБА_1
Крім того, з огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що зменшення розміру аліментів не відповідає інтересам дитини сторін у справі, ставить її у несприятливі умови в частині матеріального забезпечення, погіршуючи становище самої дитини в порівнянні з тим рівнем аліментних виплат, які визначені рішенням суду. За таких обставин, фактичне втручання держави у спосіб зменшення сплачуваних на дитину аліментів в судовому порядку не є необхідним в інтересах самої дитини, а також суперечить принципам, закладеним у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки обов'язком обох батьків є утримання дітей до досягнення ними повноліття, а також, з врахуванням матеріальної можливості позивача, суд не може погодитися із його твердженнями про зменшення розміру аліментів на дитину.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Згідно із ч.1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
З врахуванням всіх обставин справи, матеріального становища і стану здоров'я дитини та платника аліментів, а саме, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства, що підтверджується ксерокопією корінця медичного висновку № 119 від 03.10.2014 року; довідкою ЦРЛ Надвірнянського району за №30 від 18.04.2018 року; копією виписки з історії хвороби стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_4; довідкою лікаря від 27.04.2018 року; консультативним заключенням Державної установи «Інститут ендокринології та обміну речовин ім.В.П.Комісаренка Національної академії медичних наук України» від 19.06.2018 року (а.с.35, 36, 37, 41, 90), а тому потребує додаткових затрат на лікування, те, що відповідач працює на посаді інженера з пожежної безпеки філії УМГ "Прикарпаттрансгаз", БВУПЗГ, має стабільний та значний дохід і в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі, який достатній для її нормального фізичного та духовного розвитку, тому суд прийшов до переконання, що відповідач спроможний сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи наведені обставини суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності дост.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з позивача, зокрема: 800 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу згідно квитанції серії АЕ № 0755 від 08.05.2018 року (а.с.67).
На підставі ст.ст.180, 181, 183, 192 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.258, ч.6 ст.259, ст.263, ст.265, ч.1 ст.268, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 800 грн. 00 коп. за надання правової допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Грещук Р.П.
Повний текст рішення
виготовлено 09.08.2018 року.