1Справа № 335/9300/18 1-кс/335/6208/2018
11 серпня 2018 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області лейтинанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області, українця, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, працюючого водієм ТОВ «ЮМДЖН РЕСУРС», розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,
В провадженні СУ ГУНП України в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080000000229 від 10 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10 серпня 2018 року, приблизно о 14 годині 35 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Камаз 65117-010-65», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині автодороги Харків-Сімферополь, з боку м. Харкова, в напрямку м. Сімферополя, на території Василівського району, Запорізької області.
В цей же час, у зустрічному йому напрямку рухався автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який здійснював нерегулярні пасажирські перевезення за маршрутом смт. Кирилівка - м. Запоріжжя. В салоні його автомобілю перебувало двадцять пасажирів.
В районі № 329 км + 550 м вказаної автодороги, водій ОСОБА_5 , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху вліво, перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки, перетинання якої забороняється, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 .
Своїми діями водій ОСОБА_5 , порушив вимоги п.п. 10.1 та розділу 34 Правил дорожнього руху (дорожня розмітка 1.1), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:
- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- 34. Дорожня розмітка. «1.1 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг на дорогах… Лінії 1.1 … перетинати забороняється».
В результаті зіткнення пасажири автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», ОСОБА_8 та малолітні ОСОБА_9 2011 року народження, ОСОБА_10 , 2009 року народження, ОСОБА_11 , 2013 року народження, ОСОБА_12 , 2012 року народження від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події, а малолітній ОСОБА_13 , 2011 року народження з отриманими тілесними ушкодженнями був доставлений до медичного закладу, де того ж дня також помер.
11.08.2018 року ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_14 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_14 .
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечували посилаючись на недоведеність ризиків, просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП України в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080000000229 від 10 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
10.08.2018 року о 18 годині 45 хвилин ОСОБА_14 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, та 11.08.2018 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зоб в'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_14 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_14 кримінального правопорушення свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_14 та дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, який раніше не засуджений, розлучений має на утриманні малолітніх дітей, працевлаштований, має постійне місце проживання на території іншої області.
Виходячи з того, що ОСОБА_14 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_14 злочину, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.
Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_14 намірів перешкоджати проведенню досудового розслідування, однак з урахуванням обставин вчинення злочину та наданих матеріалів клопотання, приходить до висновку про недостатність таких характеристик для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_14 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу,
У зв'язку з цим, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, судом не визначається розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Виходячи з вимог ст. 115 КПК України строк дії запобіжного відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання з 10.08.2018 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 до 08.10.2018 року включно.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області, українця, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіта, працює водієм ТОВ «ЮМДЖН РЕСУРС», розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.10.2018 року включно, який обчислювати з 10.08.2018 року.
Встановити строк дії даної ухвали до 08.10.2018 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя: ОСОБА_1