1Справа № 335/12690/17 2-а/335/42/2018
3 серпня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Соболєвої І.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДБР Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Бочковського Ігоря Юрійовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови від 9 жовтня 2017 р. у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ВДБР Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Бочковського Ігоря Юрійовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови серії АР № 046972 від 9 жовтня 2017 р. у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2, 3 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв'язку із допущенням ним порушення ст. 12 Закону України «Про дорожній рух». Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а при розгляді справи інспектором були допущені порушення його прав, передбачених КУпАП. З наведених підстав просив задовольнити позов та скасувати вищезазначену постанову відповідача, закрити провадження у справі.
15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції.
Відповідно до пп. 10 п. 1 Перехідних положень КАС України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач та третя особа у судове засідання повторно не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином рекомендованим листом із повідомленням, причини неявки суду не повідомили.
З урахуванням вимог ч. 9 ст. 205 КАС України суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятої постанови, з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст. 140 КУпАП передбачено, що порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 140 КУпАП передбачено, що порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення АР № 046972 від 9 жовтня 2017 р., прийнятої відповідачем, ОСОБА_1, будучи відповідальною особою під час виконання робіт порушив нормативи щодо обладнання на автомобільній дорозі місце проведення ремонтних робіт, а саме не встановив будь-яких дорожніх знаків, чим порушив вимоги ст. 12 Закону України «Про дорожній рух».
Згідно із ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання розробляють і здійснюють заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху, проводять у трудових колективах профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух, за згодою з первинними профспілковими організаціями включають до колективних договорів вимоги щодо форм впливу на членів трудового колективу у разі порушення ними обов'язків учасників дорожнього руху, встановлених чинним законодавством про дорожній рух.
Посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов'язані:
забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, здійснювати контроль за станом їх здоров'я і дотриманням режиму праці та відпочинку;
забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримання екологічних вимог їх експлуатації;
не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правил дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли обов'язкового технічного контролю.
Посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані:
забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху;
впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів;
позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами;
по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження;
у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла;
обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху;
виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки;
своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;
щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.
Особи, які відповідають за експлуатацію під'їзних і ґрунтових доріг, а також власники транспортних засобів зобов'язані виключати можливість виносу транспортними засобами землі, каміння або інших матеріалів на автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди.
Разом із тим, у спірній постанові не зазначено, якою саме посадовою особою та від якого органу чи підприємства діє позивач, що унеможливлює перевірку правильності обчислення розміру адміністративного стягнення у вигляді штрафу, накладеного відповідачем.
Посилання на норму Закону України «Про дорожній рух» у постанові не конкретизоване, а саме не зазначено, в чому саме виявилось порушення цього Закону.
В своєму позові позивач наголошує, що ним не провожилось будь-яких ремонтних робіт, перешкод у здійсненні руху учасникам дорожнього руху не створювалось.
Разом із тим, відповідач у судове засідання не з'явився, і не надав жодних доказів правомірності прийнятої постанови, що позбавляє суд можливості з'ясувати, чи надавалася відповідачем оцінка вказаним доводам позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
В цей же час, відповідачем не надано копії спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки долучений позивачем примірник є неналежної якості.
Інші доводи позовної заяви при вищевикладених обставинах суттєвими не являються, та не враховуються судом при ухваленні рішення по справі.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого процесуального обов'язку з доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надав суду відзив на позов, і не зазначив будь-яких поважних причин неможливості його подання, що розцінюється судом як визнання позову відповідачем в порядку ч. 4 ст. 159 КАС України.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд, зважаючи на неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення та невірне встановлення фактичних обставин справи у постанові, дійшов висновку, що вищезазначена постанова відповідача підлягає скасуванню із надсиланням справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Запорізькій області відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність надсилання справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, тому підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на даний час відсутні.
Підсумовуючи викладене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 73-79, 159, 205, 211, 217, 227-228, 241-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ВДБР Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Бочковського Ігоря Юрійовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови від 9 жовтня 2017 р. у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення АР № 046972 від 9 жовтня 2017 р., прийняту інспектором ВДБР Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Бочковським Ігорем Юрійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2, 3 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.ч. 2, 3 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення надіслати на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.П. Соболєва