Справа № 345/3788/17
Провадження № 11-кп/779/298/2018
Категорія п.13 ч.2 ст. 115 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
09 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017090000000406, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 14 червня 2018 року, відносно ОСОБА_8 за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого: 29.07.1982 року Рожнятівським районним судом за ст. 81 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) на строк 3 роки позбавлення волі; 08.02.1985 року Долинським районним судом за ст. 206 ч.2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; 21.09.1989 року Долинським районним судом за ст. 101 ч.1 КК України на 7 років позбавлення волі; 17.02.197 року Долинським районним судом за ст. 141 ч.2, ст. 196-1 ч.6, ст. 42 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, 14.02.2007 року Фрунзівським районним судом в Одеській області за ст. 15 ст. 115 ч.1 КК України на строк 7 років позбавлення волі,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 вважає, що вирок Калуського міськрайонного суду від 14 червня 2018 року, слід змінити у зв'язку зі зміною правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування щодо його підзахисного ст. 121 ч.1 КК України про менш тяжке кримінальне правопорушення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що висновок суду першої інстанції в повній мірі не відповідає фактичним обставина справи та свідчить про те, що аналіз обвинувального акту не містить посилання на докази, якими керувався прокурор при заявлені такого обвинувачення, а вирок не містить належного обґрунтування у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України. Вказує, що із фактичних обставин справи вбачається, що обвинувачений не мав наміру позбавити життя потерпілого, а оскільки не було наміру, то відповідно ОСОБА_8 не міг вчинити замаху на досягнення смерті ОСОБА_10 .
Окрім цього, мотиви, характер і локалізація тілесних ушкоджень, причина припинення нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 та поведінка ОСОБА_8 після цього, у своїй сукупності з усією очевидністю вказує на те, що його дії не охоплювалися умислом на позбавлення ОСОБА_10 життя.
Також вказує, що вирок суду базується на неналежних та недопустимих доказах, а саме : протокол огляду місця події від 24.07.2017 року; висновки експерта № 602, № 604, № 606, № 605, висновки експерта № 1.3-490/17, № 1.3 - 489/17, № 1.2 -618/17.
Просить вирок Калуського міськрайонного суду від 14.06.2018 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України - змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_8 з ст. 15 ч.3, ст. 115 ч.2 п.13 КК України на ст. 121 ч.1 КК України, призначивши йому мінімальне покарання в межах санкції даної статті.
Вироком Калуського міськрайонного суду від 14 червня 2018 року, ОСОБА_8 визнано винуватим за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України та призначено покарання - дванадцять років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_8 - тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання вказано рахувати з 18 год. 25 хв. 24.07.2017 року.
Стягнуто з ОСОБА_8 в користь держави 2076,37 гривень судових витрат за проведення експертизи.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив замах на умисне вбивство ОСОБА_10 , вчинене особою, яка раніше вчинила замах на умисне вбивство, при наступних обставинах.
24 липня 2017 року ОСОБА_8 , перебував разом із своїм односельчанином ОСОБА_10 у приміщенні кімнати АДРЕСА_2 .
Цього ж дня, близько 17 год. 00 хв. у приміщенні кімнати гуртожитку, між ними на побутовому ґрунті, виникла сварка, під час якої ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вирішив позбавити ОСОБА_10 життя, тобто вбити.
ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, схопив з стола ніж та наніс йому два цілеспрямовані удари у життєво важливу ділянку тіла - грудну клітку зліва та шию, а також різані рани лівої руки.
Однак, ОСОБА_8 свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_10 , не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки останній зміг втекти з кімнати та покликати на допомогу, після чого був госпіталізований в Калуську центральну районну лікарню, де йому було надано своєчасну медичну допомогу - ушивання рани серця.
В результаті злочинних дій ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_10 , згідно висновку експерта № 222 від 18.09.2017 судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани грудної клітки зліва з пошкодженням серця, гемоперикардом та тампонадою його, лівобічним гемопневмотораксом, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення та різаних ран в ділянці шиї та лівої руки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 просили подану апеляційну скаргу задовольнити, вирок Калуського міськрайонного суду від 14.06.2018 року змінити та перекваліфікувати дії обвинуваченого з ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України на ст. 121 ч.1 КК України;
- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , вважає її необгрунтованою та безпідставною;
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Таких вимог закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався. У відповідності до положень ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України, підтверджується наведеними у вироку доказами, що ґрунтуються на їх всебічному, повному і безпосередньому дослідженні, яким дана належна правова оцінка. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України, а призначене покарання є достатнім та справедливим для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Не зважаючи на невизнання ОСОБА_8 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину, його вина доводиться доказами, зібраними під час досудового розслідування та ретельно дослідженими в суді першої інстанції, а саме:
- показами потерпілого ОСОБА_10 , який суду пояснив, що 24.07.2017 року він разом з ОСОБА_11 перебували в одній кімнаті гуртожитку АДРЕСА_3 , де вони разом вживали спиртні напої . Між ними виникла суперечка в ході якої ОСОБА_8 раптово схопив ніж і наніс ним йому удари в груди, руки та шию;
- показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;
- показаннями експерта ОСОБА_14 , яка пояснила, що на підставі медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_10 проводилась судово - медична експертиза. За результатами, якої у ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото - різаної рани грудної клітки зліва з пошкодженням серця, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, та різних ран в ділянці шиї та лівої руки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказала, що удари ножем в шию і в серце носили цілеспрямований характер і наносились в життєво важливі ділянки тіла;
- рапортом працівника поліції, про те, що 24.07.2017 року до чергової частини Калуського ВП ГУНП в області надійшло повідомлення вахтера, про те, що між жильцями гуртожитку сталася бійка в ході, якої один одному спричинив ножове поранення (Т.1 а.с.98);
- повідомленням про початок досудового розслідування кримінального провадження № 12017090000000406 від 24.07.2017 року (Т.1 а.с. 95);
- протоколом огляду місця події з фототаблицями від 24.07.2017 року в якому зазначено, що в приміщенні гуртожитку Калуського політехнічного коледжу, а саме в кімнаті №12, вказаного гуртожитку виявлено та вилучено ніж;
- довідкою № 283 від 25.07.2017 виданої лікарем Обласного наркологічного диспансеру, згідно якої вбачається, що ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння (Т.1 а.с. 116);
- висновком судово-медичної експертизи № 222, згідно якої у ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження: проникаюча колото різана рана грудної клітки зліва з пошкодженням серця, гемоперикардом та тампонадою його, лівобічним гемопневмотораксом, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та різаних ран в ділянці шиї та лівої руки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я. (Т.1 а.с. 149-150);
- висновком судово-медичної експертизи № 502, згідно якої у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження: синець в ділянці правого ока; садно в тім'яній ділянці справа; синець в ділянці нижньої лівої кінцівки, синець в ділянці правої нижньої кінцівки, які утворились від дії тупих твердих предметів, могли утворитись як при ударах тупими твердими предметами у вищевказані ділянки так і при ударах цими ділянками до твердих предметів, можуть відповідати терміну, вказаному у постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень (Т.1 а.с. 155);
- висновком медико - криміналістичної експертизи № 154 від 11.09.2017 року (Т.1 а.с. 160-163), висновком судово - імунологічної експертизи № 533 від 26.07.2017 року (Т.1 а.с. 167), висновком судово - імунологічної експертизи № 607 від 14.08.2017 року ( Т.1 а.с. 171), висновком експерта № 600 від 19.08.2017 року (Т.1 а.с. 175-176), висновком експерта № 602 від 19.08.2017 року ( Т.1 а.с. 180-181), висновком експерта № 604 від 21.08.2017 року ( Т.1 а.с. 185-186), висновком експерта № 606 від 28.08.2017 року (Т.2 а.с. 4-6); висновком експерта № 605 від21.08.2017 року (Т.2 а.с. 9-11), висновком експерта 601 від 28.08.2017 року (Т.2 а.с. 15-17), висновком експерта № 1.3-490/17 від 30.08.2017 року, висновком експерта № 1.3-489/17 від 28.08.2017 року, висновком експерта № 1.2-618/17, та висновком судово - психіатричної експертизи № 234/2017 від 18.09.2017 року (Т.2 а.с 45-47).
Перевіривши вказані вище докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх допустимість та достовірність.
Таким чином, аналізуючи всі зібрані у кримінальному провадженні докази, в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом в судовому засіданні, які були отримані у рамках чинного законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд їх визнав достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.
Окрім того, доводи наведені захисником ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі з приводу того, що судом першої інстанції неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_8 за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України, оскільки в його діях вбачаються ознаки іншого злочину, а саме передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, є необґрунтованими, оскільки обставин, які б спростовували участь обвинуваченого у вчиненні даного злочину або могли б свідчити про наявність в його діях іншого складу злочину, зокрема спричинення потерпілому ОСОБА_10 умисних тяжких тілесних ушкоджень, судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, а покликання захисника ОСОБА_9 на необхідність врахування того факту, що у його підзахисного ОСОБА_8 не було мотивів для вбивства потерпілого, оскільки вони раніше були знайомі, стосунки між ними були нормальні, а конфлікт, який виник між ними був обумовлений надмірним вживанням алкоголю, безпідставними.
Щодо посилання захисника ОСОБА_9 в поданій апеляційній скарзі, на те, що у обвинуваченого був відсутній умисел на позбавлення життя потерпілого, є необґрунтованим, оскільки вони повністю спростовуються доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 15 ч.2 КК України та положень пункту 4, 22 Пленуму Верховного суду України від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи » замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій і бажала їх настання) дії (бездіяльність), безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Колегія суддів проаналізувавши всі обставини справи вважає, що характер та послідовність дій, вчинених обвинуваченим, у своїй сукупності свідчать про те, що він мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілого, використав знаряддя злочину, застосування якого призводить до смерті, однак не завершив задумане, оскільки потерпілий зміг втекти з кімнати та покликати на допомогу.
Окрім цього, апеляційний суд враховує ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 15 ч.1 ст. 115 ч.1 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно розцінив фактичні підстави кваліфікації злочину і дійшов слушного висновку, що ці діяння підпадають під ознаки замаху на умисне вбивство, особою, яка раніше вчинила замах на умисне вбивство. А тому, проаналізувавши фактичні обставини справи виключають можливість кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 121 ч.1 КК України, оскільки механізм застосування ним насильства не дає підстав вважати, що він мав намір спричинити будь - які тілесні ушкодження, а не вбивство.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції від 14.06.2018 року без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити - без задоволення, вирок Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 14 червня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п. 13 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5