Справа № 352/1684/17
Провадження № 11-кп/779/270/2018
Категорія ст.185 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
09 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Тисменицького районного суду від 25 травня 2018 року щодо обвинуваченого: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, утриманця вагітної дружини та батька інваліда першої групи по зору, неофіційно працюючого по найму на приватних новобудовах, не військовозобов'язаного, депутатом не обирався, судимого 18.02.2010 р. Івано-Франківським міським судом за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 69, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 69, ст. 70 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі; 17.10.2011 р. Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 186 КК України до одного року позбавлення волі; 20.12.2013 р. Івано-Франківським міським судом за ч. 1 ст. 395, ч. 1 ст. 69 КК України до двохсот годин громадських робіт; 20.08.2014 р. Івано-Франківським міським судом за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 71 КК України до двох місяців двадцяти днів арешту; обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України
Зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту строком на шість місяців.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_8 залишено без змін - тримання під вартою, а строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 08 год. 40 хв. 31.01.2018 року, зарахувавши при цьому термін його попереднього ув'язнення в строк відбуття покарання, виходячи з розрахунку, у відповідності до вимог ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день арешту.
Зміст апеляційної скарги.
Прокурор подав апеляційну скаргу в якій не оспорюючи кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Зазначає, що суд при призначенні покарання врахував щире каяття ОСОБА_8 , його активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування заподіяні потерпілій збитки в добровільному порядку, думку потерпілої щодо несуворості призначення покарання та особу обвинуваченого. Однак, судом не в повній мірі враховано тяжкість вчиненого злочину обвинуваченим, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, санкція якої передбачає арешт на строк від 3 до 6 місяців або обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк, проте при призначенні покарання суд не врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину. Судом не було надано належної оцінки особі ОСОБА_8 , який маючи не зняту та не погашену у встановленому законом судимість за вчинення злочину проти власності, на шлях виправлення не став, а повторно вчинив корисливі злочини.
Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Обвинувачений та захисник в його інтересах подали заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначають про законність прийнятого судом рішення та обґрунтованість призначеного судом покарання обвинуваченому та просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Обставини у кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції.
Судом встановлено, що 02.02.2017 року приблизно о 15.00 год. ОСОБА_8 , маючи незняті та непогашені судимості за скоєння корисливих злчинів, перебуваючи в приміщенні АТ «Прикарпаття обленерго» «Лисецький РЕМ», що знаходиться в смт. Лисець по вул. С.Стрільців, 4, Тисменицького району Івано-Франківської області, зайшов у службовий кабінет № 11, де знаходилось робоче місце начальника групи ОСОБА_10 , двері якого не були зачинені замком. Побачивши, що всередині цього кабінету нікого немає, а особисті речі ОСОБА_10 знаходились в кабінеті, в ОСОБА_8 виник умисел на повторне вчинення крадіжки жіночої сумки з особистими речами останньої.
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів та маючи на меті незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись відсутністю власника та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрав жіночу сумку ОСОБА_10 , яка знаходилась на кріслі службового кабінету № 11 «Прикарпаття обленерго» «Лисецький РЕМ», вартістю 650 грн., всередині якого був: мобільний телефон марки «Lenovo-А1000» білого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартістю 1500 грн., що був у чохлі «RP FLIP case Lenovo A», вартістю 100, з сім-картою мобільного оператора ПАТ «Київстар» номер « НОМЕР_3 », вартістю 25 грн., на рахунку якої були грошові кошти в сумі 20 грн.; USB-флешка «Kingstom» ємкістю 16 Гб, вартістю 150 грн.; USB-флешка ємкістю 8 Гб, вартістю 100 грн.; паспорт громадянина України ОСОБА_10 ; робоча перепустка АТ «Прикарпаття обленерго» «Лисецький РЕМ» та зарплатна картка ПАТ «Кредобанку», після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину скрився та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_10 було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 2445 грн.
ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив про її задоволення.
Захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_8 виступили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Обставини у кримінальному провадженні, встановлені апеляційним судом та мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Цих вимог закону суд дотримався.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.185 КК України апелянтом не оспорюються і апеляційному перегляду згідно ч.1 ст.404 КПК України не підлягають.
Апеляційна скарга прокурора про м'якість призначеного покарання є не обґрунтованою. Суд першої інстанції врахував ряд обставин, які пом'якшують покарання та навів у вироку детальні обґрунтування щодо виду та розміру покарання.
При цьому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини судом не встановлені, а до пом'якшуючих обставин суд відніс те, що ОСОБА_8 в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, заподіяні потерпілій збитки відшкодував в повному обсязі в добровільному порядку.
Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд врахував і думку потерпілої, яка як в суді першої інстанції так і в апеляційному просила суворо не карати та готова укласти угоду про примирення.
З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, суд прийшов до переконання, що до ОСОБА_8 слід застосувати покарання у виді арешту, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових злочинів.
Суд бере до уваги і те, що за правилами ст.65 КК України покарання визначається з врахуванням всіх обставинв в сукупності. Тому одні тільки негативні дані про особу винного (наявність попередніх судимостей) за наявності інших обставин, які вказують на невелику суспільну небезпеку вчиненного, відсутність наслідків злочину та ряду обставин, які помякшують покарання винному, не повинні бути домінуючими для призначення суворого покарання.
Реальне відбуття ОСОБА_8 покарання у виді арешту строком на шість місяців на переконання апеляційного суду є достатнім та адекватним вчиненному конкретному злочині. При цьому, суд вважає таке покарання справедливим.
А тому вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни з мотивів викладених в апеляційній скарзі та клопотанні обвинуваченого та його захисника - відсутні.
Щодо результатів розгляду апеляційної скарги.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд дослідив у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи про незаконність вироку суду першої інстанції є необгрунтованими.
Тобто вирок суду слід залишити без змін.
Враховуючи те, що на день судового розгляду обвинувачений у виді запобіжного заходу відбув шість місяців тримання під вартою що за правилами ст. 72 КК України рівно шість місяців арешту, то його слід вважати таким, що відбув призначене покарання повністю та звільнити з під варти.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Вирок Тисменицького районного суду від 25 травня 2018 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, - залишити без зміни.
ОСОБА_8 вважати таким, що відбув покарання повністю.
Звільнити ОСОБА_8 з під варти негайно із зали суду.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5
Згідно з оригіналом
Суддя ОСОБА_3