1Справа № 335/14140/17 2-а/335/66/2018
06 лютого 2018 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Калюжної В.В., за участю секретаря Ведмедьової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора УПП м. Запоріжжя ДПП Чорноус Ганни Сергіївни, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора УПП м. Запоріжжя ДПП Чорноус Ганни Сергіївни, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначив наступне.
07.11.2017 відповідачем відносно позивача було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 203746 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідно до змісту якої позивач керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34, здійснивши зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 ПДР України, у зв'язку чим позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Вважає зазначену постанову незаконною та безпідставною, прийнятою без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без застосування принципу пропорційності, так як жодним доказом не підтверджено скоєння правопорушення.
У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі на підставах, викладених у позовній заяві і просить його задовольнити, зазначив, що просив винести від нього попередження, оскільки обставини вчинення правопорушення мали місце у зв'язку із незалежними від нього подіями, оскільки він мав необхідність допомогти батьку, який погано себе почував.
У судове засідання відповідач не з'явився, повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечував, суду надав відзив на позов, в обґрунтування своїх заперечень проти позову надав суду відеозапис, просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи сторін та відповідні положення Правил дорожнього руху України, дослідивши відеозапис, наданий представником третьої особи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" та п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Знання Правил дорожнього руху є обов'язковим для кожного учасника дорожнього руху. Будь-яке відхилення від положень Правил можуть призвести до дорожньо-транспортних подій нанесення збитків майну, нанесення шкоди здоров'ю. Усяка розбіжність із положеннями Правил, відхилення від їхніх вимог може порушити встановлений порядок дорожнього руху і створити загрозу для його безпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 9.2 Б Постанови КМ України № 1036 від 10 жовтня 2001 року ( зі змінами) "Про правила дорожнього руху" визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою , зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серія ЕАА № 203746 від 07.11.2017 року, ОСОБА_1 07.11.2017 року, об 11 годині 32 хвилини, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 „Зупинку заборонено", здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 ПДР України.
За вчинення даного правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
З наданого та оглянутого у судовому засіданні відеозапису встановлено та підтверджено, що ОСОБА_1 було допущено порушення вимог правил дорожнього руху, про які йдеться у оскаржуваній постанові.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, наданий відповідачем відеозапис є належним та допустимим доказом при розгляді питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Посилання позивача зазначені в позові, не можуть бути прийняті судом як докази відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки з письмових пояснень відповідача, матеріалів адміністративної справи та оглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце.
Відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Суд приходить до висновку, що при винесені постанови дії відповідача відповідали вимогам ст. 33 КУпАП, що встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення. Тобто при накладанні стягнення відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують, оскільки санкція ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає покарання у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 425 грн.
Інспектор Управління патрульної поліції м. Запоріжжя при винесені оскаржуваної постанови, керувалася Правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описано правопорушення, яке було скоєно, а тому діяла в межах правового кола і не порушувала норм процесуального права.
Відповідачем представлено як доказ правомірності рішення інспектора диск з відеофіксацією, яким повністю спростовано доводи позивача про неправомірність дій інспектора при складанні постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача, зокрема доведено, що ОСОБА_1 допустив порушення ПДР, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП.
Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивач не надав, та у судовому засіданні не навів.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на не представлення позивачем доказів, які спростовують обставини, викладені інспектором у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, судом розцінюються не обґрунтованими доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та порушення відповідачем вимог закону.
За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт вчинення адміністративного правопорушення та обставини, що виключають адміністративну відповідальність позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора УПП м. Запоріжжя ДПП Чорноус Ганни Сергіївни, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.В. Калюжна