Справа № 826/7342/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.
07 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Мельничука В.П., Бєлової Л.В.,
за участю:
секретаря Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправним та скасування наказу,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" звернулось до суду з позовоми про: визнання недійсним та скасування наказу Міністерства охорони здоров'я України № 227 від 09.02.2018; зобов'язання Міністерство охорони здоров'я України внести зміни до п.5 Додатка № 1 до наказу МОЗ України № 658 від 23.03.2012 шляхом заміни словосполучення "Еспузін-Здоров'я" на "КоліГаз-Здоров'я"; зобов'язання Міністерство охорони здоров'я України внести зміни до 6 Додатка №1 до наказу № 480 від 07.06.2013 шляхом заміни словосполучення "Еспузін-Здоров'я" на "КоліГаз-Здоров'я".
01.06.2018 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2018 заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.
Зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров'я України № 227 від 09.02.2018 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, та відмовити у задоволенні поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Представники відповідача та третьої особи - компанії Berlin-Chemie AG (Menarini Group наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просили скасувати, а в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що виконання оскаржуваного наказу № 227 від 09.02.2018 робить неможливим реалізацію ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" готової продукції, що призведе до істотних збитків товариства, які в свою чергу спричинить негативні наслідки у вигляді затримки виплат заробітних плат працівникам підприємства тощо.
Крім того, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" вказано про наявність підстав вважати, що в результаті виконання наказу МОЗ України № 227 від 09.02.2018 будуть виключені з Державного реєстру лікарських засобів лікарські засоби за реєстраційними посвідченнями № UA/12456/01/01 та № UA12946/01/01, чим будуть порушені права та законні інтереси ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я", як заявника за вказаними реєстраційними посвідченнями, зокрема товариство буде позбавлено можливості реалізувати лікарські засоби за вказаними реєстраційними посвідченнями.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову погодився з доводами ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я", та вказав про обґрунтованість посилань щодо понесення суттєвих матеріальних витрат у разі невжиття таких заходів.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
В той же час, мотиви, якими обґрунтовує заяву позивач стосовно матеріальних втрат жодним чином не свідчать про неможливість в подальшому виконання рішення у даній справі. Крім того, заявником не надано жодних доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та у встановленому порядку доводили можливість понесення значних матеріальних витрат, за умови відмови у вжитті заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про лікарські засоби" на території України можуть реалізовуватись лише зареєстровані лікарські засоби, крім випадків, передбачених цим Законом.
Виробником вказаних лікарських засобів вказаний позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я".
Колегія суддів звертає увагу на те, що спірний наказ МОЗ України від 09.02.2018 № 227, відповідно до якого визнано недійсними реєстраційні посвідченнями № UA/12456/01/01 та № UA12946/01/01, було видано відповідачем на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі №910/6197/13, яке набрало законної сили, та яке містить зобов'язання МОЗ України прийняти вказане рішення.
Імперативними приписами ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.ч. 1 , 2 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відтак, все вищевказане свідчить про те, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено можливість настання непоправних наслідків, які призведуть до суттєвих матеріальних втрат, а також суперечить судовим рішенням, які набрали законної сили, та є обов'язковими до виконання.
Отже, дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи заявника не підтверджуються існуванням обставин, передбачених статтею 150 КАС України, а подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, які не відповідають обставинам справи та викладені в ухвалі від 04.06.2018, а тому є підставою для її скасування.
Керуючись статтями 150, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2018 - скасувати, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" про вжиття заходів забезпечення позову.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
(Постанову у повному обсязі складено 10.08.2018)
Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко
Суддя Л.В. Бєлова
Суддя В.П. Мельничук