Справа № 826/9836/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Літвінова А.В.
09 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Кузьменка В.В., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Горяінової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 15 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2017 №0016621406, -
У серпня 2017 року, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 11.05.2017 №0016621406.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що ГУ ДФС у Київській області на підставі хибних висновків акта фактичної перевірки від 26.04.2017 №1045/1000/14/24376044445, прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.05.2017 №0016621406.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 11.05.2017 №0016621406.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що ГУ ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці ФОП ОСОБА_2 - аптеки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення пункту 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (зі змінами та доповненнями), а саме встановлено несвоєчасне оприбуткованих готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат на підставі фіскальних звітних чеків від 25.04.2017 №650, №652 на суму 4 028, 09 грн.
На підставі викладеного, ГУ ДФС у Київській області складено акт фактичної перевірки від 26.04.2017 №1045/1000/14/2437604445 (далі - Акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2017 №0016621406.
ФОП ОСОБА_2, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11.05.2017 №0016621406 звернулась до ДФС України з відповідною скаргою.
Рішенням ДФС України від 17.07.2017 №8913/є/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 11.05.2017 №0016621406 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо правового обґрунтування проведеної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції станом на момент проведення перевірки), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Вказане також підтверджується положеннями частини першої статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції на момент проведення перевірки), у силу яких контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем несвоєчасно оприбутковано грошові кошти у книзі обліку доходів та витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасне оприбуткування позивачем грошових коштів у книзі обліку доходів та витрат на підставі фіскальних чеків від 25.04.2017 №650 та №652 на суму 4 028, 09 грн..
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (в редакції від 01.09.2013), чинного на час виникнення спірних правовідносин, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки ).
При цьому, пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Таким чином, своєчасним та у повній мірі здійсненим оприбуткуванням готівки у касі (із застосуванням реєстратора розрахункових операцій) є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).
Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Позивач на підтвердження здійснення обліку готівки в сумі 4 028, 09 грн. згідно фіскальних чеків від 25.04.2017 №650 та №652 разом з позовною заявою надав суду копії витягів з книг обліку розрахункових операцій, що містять дані Z-звіту за 25.04.2017, з яких вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було проведено запис у вище зазначених книгах обліку розрахункових операцій за фіскальними чеками №650 та №652.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виконано вимоги законодавства, встановлені пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, шляхом здійснення необхідного запису у книгах обліку розрахункових операцій на підставі Z-звіту за 25.04.2017.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що представником позивача надавався в суді першо інстанції оригінал книги обліку доходів та витрат, в якій також було здійснено відповідні записи щодо обліку готівки в розмірі 4 028, 09 грн.
Зазначене вище сторонами у справ іне заперечується.
Відповідачем в свою чергу доводи позивача спростовано не було, відповідних копій книги обліку доходів та витрат, з яких би вбачалось порушення позивачем приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суду не надано.
Жодних доказів, які б вказували на порушення позивачем пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, відповідачем не надано, у відзиві на позовну заяву відповідач лише частково продублював норми пункту 2.6 вказаного вище Положення, також не зазначивши того факту, що оприбуткування готівки, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, здійснюється шляхом здійснення обліку готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що наведені обставини свідчать про те, що висновки акта перевірки від 26.04.2017 №1045/1000/14/2437604445 є необґрунтованими.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, а відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Позивачем в свою чергу, було надано докази на спростування позиції контролюючого органу та на підтвердження дотримання вимог чинного законодавства.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 10 серпня 2018 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: В.В. Кузьменко,
Н.М. Троян