Справа № 361/1581/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Дутчак І.М.
09 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Троян Н.М., Шелест С.Б.;
за участю секретаря: Горяінової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Бровари, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березня 2017 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Управління ПФУ) від 21 лютого 2017 року щодо відмови йому у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-79/зп від 06 лютого 2017 року, виданої у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівників прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»;
- зобов'язати відповідача Управління ПФУ провести йому з 13 лютого 2017 року перерахунок та виплату пенсії згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, чинній на час призначення пенсії у 2010 році, у розмірі 90 відсотків розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці № 18-79/зп від 06 лютого 2017 року, виданій Генеральною прокуратурою України, без обмежень пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначав, що з 29 грудня 2010 року він перебуває на обліку в Управління ПФУ та отримує пенсію за вислугу років, розмір якої обчислений відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ), у редакції, чинній на час призначення пенсії. Розмір пенсії становить 90 відсотків місячної заробітної плати, зазначеної у довідці № 18-238 від 29 грудня 2010 року, виданій йому Генеральною прокуратурою України.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» № 1013, якою з 01 грудня 2015 року збільшив на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців органів прокуратури, що є підставою для перерахунку призначеної йому пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим 06 лютого 2017 року Генеральною прокуратурою України йому для здійснення перерахунку розміру призначеної пенсії було видано довідку за № 18-79/зп.
13 лютого 2017 року він звернувся до Управління ПФУ із заявою про перерахунок розміру призначеної йому пенсії за вислугу років без обмежень її максимальним розміром згідно із вимогами Конституції України, ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати, розмір якої визначений у доданій ним до заяви довідці № 18-79/зп від 06 лютого 2017 року, виданій йому Генеральною прокуратурою України.
Рішенням Управління ПФУ від 21 лютого 2017 року у проведенні перерахунку розміру пенсії йому відмовлено.
Відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії, відповідач Управління ПФУ посилалося на те, що станом на дату його звернення із заявою про перерахунок пенсії діє Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), відповідно до ч. 20 ст. 86 цього Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України, однак останнім рішення щодо порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури не прийнято, тому не має підстав для проведення перерахунку пенсії за вислугу років згідно із довідкою № 18-79/зп від 06 лютого 2017 року.
Позивач вважає відмову відповідача у проведенні йому перерахунку пенсії за вислугу років протиправною, оскільки перерахунок розміру призначеної йому пенсії має проводитись згідно із ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, якою встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто за нормою закону, що діяла на момент призначення пенсії.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.
Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що з 29 грудня 2010 року позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управління ПФУ та отримує пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків заробітної плати прокурора відділу, розмір якої обчислено із заробітної плати в розмірі 10683,62 грн. згідно із довідкою № 18-238, виданою 29 грудня 2010 року Генеральною прокуратурою України.
06 лютого 2017 року Генеральною прокуратурою України позивачу ОСОБА_2 видано довідку № 18-79/зп про те, що станом на 01 грудня 2015 року заробітна плата прокурора відділу Генеральної прокуратури України становить 19972,80 грн.
13 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Управління ПФУ із заявою, у якій просив здійснити йому з 01 лютого 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до вимог ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків від суми чинної місячної заробітної плати прокурора відділу Генеральної прокуратури України без обмеження її граничного розміру за останні 12 місяців, у зв'язку із підвищенням розміру заробітної плати працівників органів прокуратури, на підставі виданої йому довідки № 18-79/зп від 06 лютого 2017 року, яку додав до заяви.
Рішенням від 21 лютого 2017 року Управлінням ПФУ у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 відмовлено, посилаючись на те, що згідно із вимогами Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. З 01 червня 2015 року скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій відповідно до спеціальних законів, тому підстави перерахунку відсутні.
13 березня 2017 року ОСОБА_2, не погоджуючись з відмовою Управління ПФУ щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі вказаної довідки, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду про призначення пенсії), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо правомірності вимоги позивача щодо перерахунку пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів зазначає наступне.
Так, на час призначення пенсії позивачу ОСОБА_2 пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося нормами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у редакцій, чинній на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно із ч. 12 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
У ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у зазначеній вище редакції було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Однак у подальшому законодавство, яке регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури та зазначені правовідносини, змінилося.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 цієї статті викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Вказаний Закон № 76-VIII є чинним та підлягає до виконання, оскільки Конституційним Судом України в установленому законом порядку неконституційним він не визнавався.
У пункті 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII визначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.
З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1 цього Закону.
З цього часу пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2015 року № 1697-VII.
Згідно із ч. 13 ст. 86 цього Закону № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
У ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача ОСОБА_2 за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.
Крім того, на час звернення позивача ОСОБА_2 до відповідача Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії (13 лютого 2017 року) частини 12, 17, 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які передбачали, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком - втратили чинність.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»" за № 1013, якою з 01 грудня 2015 року встановлено нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, зазначена вище постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 не містить.
На час прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013, із прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення ОСОБА_2 до Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії (13 лютого 2017 року) положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.
Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені у ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, згідно із ч. 20 якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача ОСОБА_2 до відповідача Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
Норми законодавства щодо умов і порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду даної адміністративної справи є чинними та неконституційними вони не визнані, тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.
За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач Управління ПФУ є територіальним органом виконавчої влади, який керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, відповідач не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою ст. 50-1 Закону № 1789-XII, що втратила чинність.
Положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, якими частину 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII та частину 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII викладено в новій редакції, Конституційним Судом України неконституційними визнані не були.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У своєму Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі № 1-42/2011 Конституційний Суд України вказав на те, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів враховуючи, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII скасовано норми Закону, відповідно до яких позивач просить здійснити перерахунок розміру призначеної йому пенсії, приходить до висновку, що у спірних правовідносинах Управління ПФУ здійснювало свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_2
Проаналізувавши наведені норми законодавства в їх сукупності з обставинами справи і наявними у ній доказами, колегія суддів приходить довисновку, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано особою на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного пенсійного органу, на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії за вислугу років такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, Кабінетом Міністрів України будь-яких умов для здійснення перерахунку пенсій не визначено, у зв'язку з чим правових підстав для здійснення перерахунку пенсії у відповідача не було, тому позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Верховний Суд у своїх постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а), від 20 березня 2018 року (№ 677/537/16-а), від 22 березня 2018 року (справа № 752/17977/16-а) висловив правову позицію стосовно перерахунку пенсій у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, яким по-іншому були врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, вказав на відсутність правових підстав для перерахунку пенсій працівникам прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, а також на те, що пенсії, призначені згідно із ст. 50-1 цього Закону, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
У ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилання позивача на те, що відповідно до ст. ст. 22 та 64 Конституції України відмова пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії приводить до звуження змісту та обсягу його конституційних прав на пенсійне забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зазначене вище суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відмова відповідача у перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії ОСОБА_2, яку він отримував до цього, тобто, не відбулося звуженням обсягу набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 10 серпня 20118 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.М. Троян,
С.Б. Шелест