Апеляційне провадження
№ 22-ц/796/6422/2018
09 серпня 2018 року місто Київ
справа № 753/12721/17
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Гаращенка Д.Р., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання - ВолошинаВ.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Шклянки М.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про відшкодування моральної шкоди,-
В липні 2017 року позивач звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з Державного бюджету на його користь 139392 грн. за завдану йому моральну шкоду головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Тущенком П.Л.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року було визнано неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Тущенка П.Л., щодо винесення постанови від 03 червня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №46234623.
Посилався на те, що вина головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Тущенка П.Л. встановлена судом, а тому відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не потребує повторного доказування.
Вказував, що неправомірні дії державного виконавця завдали йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись напорушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що відповідно до положень абзацу 3 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини, а відтак вважає, що обов'язок спростування вини покладається на заподіювача шкоди, а не на нього, як помилково вважав суд першої інстанції.
Вказував, що судом, при ухваленні рішення не було прийнято до уваги правовий висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові суду від 27 вересня 2017 року у справі № 369/5585/15-ц.
Зазначав, що належним доказом бездіяльності головного державного виконавця Тущенка П.Л. є ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року, яка набрала законної сили.
В поданому на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відзиві відповідачГоловне управління Державної казначейської служби України у місті Києві проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість. Вказував, що позивачем не було доведено факту завдання йому моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями державного виконавця Тущенко П.Л. та заподіянням йому шкоди, що є обов'язковим елементом правопорушення, а відсутність одного із елементів правопорушення виключає підставу цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди.
У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Згідно з п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав свою апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Представники відповідачів Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач Головне територіальне управління юстиції у місті Києві у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у його відсутності відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Колегія суддівне погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволеною.
Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Тущенко П.Л. щодо винесення постанови від 03 червня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №134623.
Визнано недійсною та зобов'язано головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Тущенко П.Л. скасувати постанову від 03 червня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №134623.
Підставою для скасування вказаної постанови судом визнання неправомірними дій головного державного виконавця було те, що головний державний виконавець виніс вказану постанову фактично після відкриття виконавчого провадження, після фактичного виконання рішення суду, відновлення виконавчого провадження та вчинення всіх необхідних дій, що передують закінченню виконавчого провадження.
У вказаній ухвалі судом було встановлено, що постановою старшого державного виконавця Шевченка М.Р. від 29 січня 2015 року було відкрито виконавче провадження ВП №46234623 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за житлово - комунальні послуги у розмірі 10312,48 грн.
Постановою старшого державного виконавця Шевченка М.Р. від 24 листопада 2015 року було закінчено виконавче провадження ВП № 46234623 про стягнення боргу з ОСОБА_1 в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2016 року було скасовано постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Шевченка М.Р. від 24 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46234623, в зв'язку з тим, що державним виконавцем не було вчинено дій, передбачених ч.1, 2 ст.50, ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.44,45 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме: не знято арешт з автомобіля ОСОБА_1, автомобіль не знято з розшуку та не повернуто боржнику.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що неправомірні дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ТущенкаП.Л. завдали йому моральної шкоди.
Так, згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
У пункті 10-1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 роз'яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції судам слід мати на увазі, то при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевою самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган мас бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд мас притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Зазначений правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.
Оскільки встановлено, щоухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Тущенко П.Л. щодо винесення постанови від 03 червня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №134623, колегія суддів вважає доведеними обставини наявності душевних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав у зв'язку з протиправними діями головного державного виконавця.
Враховуючи обставини заподіяння шкоди, характер і ступень страждань позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що у зв'язку неправомірними діями головного державного виконавця позивачу було заподіяно моральну шкоду.
Разом з тим, колегія суддів вважає недоведеними вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 139392 грн., оскільки вони є неспівмірними між неправомірними діями головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Тущенко П.Л. та заподіяною ОСОБА_1 моральною шкодою.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Як свідчить тлумачення статей 23, 1173 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
А відтак, визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, яка заподіяна позивачу ОСОБА_1, колегія суддів виходить з співмірності між неправомірними діями головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Тущенко П.Л. та заподіяною ОСОБА_1 моральною шкодою, а також, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково у розмірі 1000 грн.
Суд першої інстанції вищевказаних обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Щодо посилання відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві у відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 про те, що відповідно до п.35-40 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011року № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам здійснюється виключно Державною казначейською службою України, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною Казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року.
Пунктом 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно з п.п.41, 42 Порядку орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної:
фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування;
органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.
У разі здійснення безспірного списання коштів місцевих бюджетів згідно з пунктом 41 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Здійснюючи в межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, Казначейство України, відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів.
Функціями Казначейства, водночас, є забезпечення казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснення Казначейством безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (Положення, затверджене КМ України від 15 квітня 2015 року № 215; статей 25, 43 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади.
Такими органами у цій справі є Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві(дії головного державного виконавця якого призвели до завдання шкоди позивачу) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету) .
Таким чином, колегія суддів вважає, що кошти на відшкодування моральної шкоди позивачу потрібно стягнути з Державного бюджету України.
Залучення до участі у справі відповідачем Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на правильність судового рішенняне впливає.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 серпня 2018 року.
Головуючий:
Судді: