08 серпня 2018 року суддя Апеляційного суду м. Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року, -
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100% митної вартості товарів, що становить 35678 грн. з конфіскацією товару.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, вважаючи її незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції за результатами розгляду проколу про порушення митних правил за ст.472 МК України на нього незаконно накладено адміністративне стягнення, оскільки на час розгляду судом справи спливли строки, встановлені ст.38 КУпАП.
Також посилається на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону, оскільки він був складений особою, яка не має на те законних повноважень, у його відсутності та йому не був вручений. При цьому, у протоколі не вказано анкетних відомостей про ОСОБА_1, а також те, на підставі яких документів встановлено його особу.
Крім цього, протокол не містить посилання на конкретну статтю Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення якої він допустив, а також не зазначено нормативні документи, які передбачають обов'язковість декларування товарів, які він пересилав.
За доводами апелянта, в матеріалах справи відсутній акт огляду поштового відправлення та вилучення товарів, що свідчить про неправомірність дій митних органів.
Також зазначає, що диспозицією ст.472 МК України передбачена відповідальність за недекларування товарів саме комерційного призначення, а не тих товарів, які він пересилав для власного вжитку.
Вважає, що наведені ним обставини свідчить про відсутність в його діях складу правопорушення.
За результатами апеляційного розгляду просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення представника Київської міської митниці, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом судового розгляду став протокол про порушення митних правил №0004/12600/18 відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України, складеного уповноваженою особою Міжрегіональної митниці ДФС України Осипенком Є.О.
За результатами розгляду протоколу судом встановлено, що 31.01.2018 року у ММПО ТзОВ «Глобекс-пост» під час огляду міжнародного почтового відправлення - посилки № 110888 BR, яка надійшла в Україну з Іспанії по депеші № 284 (митна декларація форми CN 23 № 110888 BR від 28.01.2018, відправник: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, тел.: НОМЕР_1, одержувач: ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, тел.: НОМЕР_2), крім задекларованого товару, були виявлені не задекларовані у митній декларації відеокарти ZOTAC GEFORCE GTX 1060 AMP/Edition 6 GB 192 Bit 6DR5 - 2 упаковки, та відеокарта XLR 8 KF106GTXX66GE PB GEFORCE GTX 10600C DVI-D/HDMI/3-DP 6 GB GDDR5 - 1 упаковка, без ознак приховування.
Суддя прийшов до висновку, що таким чином ОСОБА_1, який проживає або перебуває в Іспанії, вчинив дії направлені на переміщення через митний кордон України відеокарти ZOTAC GEFORCE GTX 1060 AMP/Edition 6 GB 192 Bit 6DR5 - 2 упаковки, та відеокарти XLR 8 KF106GTXX66GE PB GEFORCE GTX 10600C DVI-D/HDMI/3-DP 6 GB GDDR5 - 1 упаковка, шляхом недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню в митній декларації CN 23.
Дослідивши надані митним органом матеріали, на підставі яких було складено протокол про порушення митних правил, суддя дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та наклав на нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією цієї статті.
Суд апеляційної інстанції погоджується з даним рішенням суду, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.ст.486, 489 МК України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів по справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, за встановлених судом обставин, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними у справі доказами, оціненими судом у відповідності до ст.252 КУпАП та ст.495 МК України.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, всупереч апеляційним доводам ОСОБА_1, складено уповноваженою на те посадового особою митного органу у відповідності до вимог ст.256 КУпАП, ст.ст.490, 494 МК України, що підтверджується планом-завданням на проведення контрольно-перевірочних заходів у зоні діяльності Львівської митниці ДФС та додатками до нього (а.с.13-19). Також у протоколі зазначено, порушення якої саме статті митного законодавства допустив ОСОБА_1.
Вказаний протокол було складно у його відсутності з огляду на місце проживання або тимчасового перебування в Іспанії, а його копію направлено та вручено за адресою, вказаною у митній декларації, про що свідчить відповідне зворотне повідомлення (а.с.11).
Оскільки ОСОБА_1 вчиняв дій щодо пересилання товарів через митний кордон та заповнював відповідну митну декларацію, вказавши, у тому числі відомості про товар, свої анкетні дані, адресу відправника і одержувача, та підписавши її, він є відповідальним за достовірність зазначених даних та вмісту відправлення. Таким чином, митним органом було достовірно встановлено особу правопорушника, з огляду і на те, що в матеріалах справи міститься ксерокопія паспорту ОСОБА_1, надана ним самим.
На спростування доводів апелянта, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять акт розкриття та перепакування поштового відправлення від 31.01.2018, згідно з яким, окрім зазначених в декларації CN 23 № 110888 BR від 28.01.2018 предметів, у відправлені містилися також відеокарти ZOTAC GEFORCE GTX 1060 AMP/Edition 6 GB 192 Bit 6DR5 - 2 упаковки, та відеокарта XLR 8 KF106GTXX66GE PB GEFORCE GTX 10600C DVI-D/HDMI/3-DP 6 GB GDDR5 - 1 упаковка, що не були вказані в декларації (а.с.8), а також протокол про тимчасове вилучення товарів у справі про порушення митних правил №0004/12600/18 (а.с.22-24), які були предметом судового дослідження.
Суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, з огляду на наступне.
Диспозицією ст.472 МК України передбачена відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Відповідно до ч.1 ст.374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
Оскільки вартість товарів (відеокарт), які ОСОБА_1 не вказав у митній декларації, становить 35678 грн. згідно з висновком експертизи №142005901-0364, що перевищує еквівалент 500 євро, їх переміщення дозволяється за умови обов'язкового письмового декларування.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.472 МК України. При цьому, як вбачається з формулювання диспозиції вказаної статті, відповідальність передбачається за ухилення від декларування товарів будь-якого призначення.
Що стосується доводів апелянта про те, що диспозицією ст.472 МК України передбачена відповідальність за недекларування товарів саме комерційного призначення, то вони є необґрунтованими, оскільки законодавець відносить до даної категорії (комерційного призначення) лише транспортні засоби.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суддя правильно дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 допустив нез'явлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягали обов'язковому декларуванню в митній декларації CN 23, а тому обґрунтовано встановив наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.
Відповідно до ч.2 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Оскільки ОСОБА_1 вчинив порушення митних правил 28.01.2018, суд першої інстанції в межах встановленого законом строку наклав на нього адміністративне стягнення.
За наведених обставин оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а подану ОСОБА_1 скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100% митної вартості товарів, що становить 35678 грн. з конфіскацією товару, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз