08 серпня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року,
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та неправильно встановив, що він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Зазначає, що висновок лікаря про те, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння, є недійсним, оскільки медичний огляд був проведений з порушенням чинного законодавства. В обґрунтування свої тверджень зазначає, що у нього не відбиралися біологічні зразки для проведення лабораторних досліджень, незважаючи на те, що відібрання таких зразків для визначення стану наркотичного сп'яніння є обов'язковим згідно з інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Всупереч вимогам Інструкції, лікар зробив висновок про перебування його в стані наркотичного сп'яніння шляхом візуального огляду, який проводився без свідків.
За наслідками апеляційного розгляду просить оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, допитавши свідка, проаналізувавши апеляційні доводи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 03.06.2018 року о 08 год. 32 хв. керував автомобілем «Daewoo Lanos», д.н.з.НОМЕР_1 по проспекту Шухевича, 11 в м. Києві, в стані наркотичного сп'яніння.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про доведеність його винуватості у порушенні п.2.9а ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддя розглянув справу у відповідності до положень ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано та на законних підставах дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення п.2.9а ПДР.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції та доставлений до КМНКЛ «Соціотерапія» для проведення медичного огляду у зв'язку з тим, що у нього були наявні ознаки наркотичного сп'яніння. В медичній установі ОСОБА_1, погодившись на проведення медичного огляду, в подальшому відмовився здавати аналіз біологічних зразків для проведення лабораторних досліджень. Незважаючи на це, лікарем-наркологом, у присутності двох свідків, було зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 знаходився в стані наркотичного сп'яніння, перебуваючи під дією стимуляторів.
Суд апеляційної інстанції вважає даний висновок належним та допустимим доказом на підтвердження перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння.
Допитана в суді апеляційної інстанції лікар-нарколог КМНКЛ «Соціотерапія» ОСОБА_3 пояснила, що дійсно 03.06.2018 працівниками поліції ОСОБА_1 був доставлений для огляду на стан наркотичного сп'яніння. Підписавши згоду на проведення медичного огляду, водій в подальшому відмовився надавати матеріали біологічні зразки для проведення лабораторних досліджень. З огляду на це вона як лікар, керуючись рекомендаціями Міжнародної статистичної класифікації хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10), які дозволені для використання наказом МОЗ №297 від 08.10.1998, провела візуальний огляд та за наявності характерних ознак (збудженість, роздратованість, ейфорія, агресивна поведінка та нестійкий настрій) встановила клінічний діагноз ОСОБА_1 про наявності у нього стану наркотичного сп'яніння внаслідок вживання стимуляторів.
При цьому, лікар пояснила, що згідно з п.7 інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Проте, оскільки ОСОБА_1 перебував під дією стимуляторів, встановлення такого стану сп'яніння допускається шляхом візуального огляду та виявлення відповідних ознак.
Цим самим спростовуються доводи ОСОБА_1 про недійсність висновку лікаря-нарколога КМНКЛ «Соціотерапія» №005860, оскільки в судовому засіданні встановлено, що його огляд на стан сп'яніння відбувся у встановленому законом порядку та підтверджує його перебування у стані наркотичного сп'яніння.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах визнав ОСОБА_1 винним у порушення п.2.9а ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону. Оскільки оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1- без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз