07 серпня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року, -
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Левчишина О.В. подала апеляційну скаргу з уточненнями, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не з'ясував дійсні обставини, за яких була вчинена дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим необґрунтовано дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, оскільки такий висновок не підтверджується належними та допустимими доказами.
Звертає увагу, що схема місця дорожньо-транспортної пригоди, на яку суд послався в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 не підлягає оцінці, оскільки не містить належних даних про розміщення транспортних засобів після їх зіткнення, даних про ширину проїзної частини загалом і по смугах.
З позиції апелянта, такі недоліки оформлення матеріалів пригоди позбавляли суд можливості належним чином встановити дійсні обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
За результатами апеляційного розгляду просить постанову суду скасувати, а матеріали справи направити до Управління патрульної поліції в місті Києві для належного оформлення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу із уточненнями та просили її задовольнити, представника ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення поданої апеляційної скарги та вважали оскаржувану постанову законною і обґрунтованою, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП за те, що він 08.05.2018 року о 09:30 год., керуючи автомобілем «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1, по вул. В. Чорновола, 41, в місті Києві, допустив порушення п.п.2.3б, 13.1 ПДР України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Pajero», д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5
В обґрунтування прийнятого рішення суддя послався на пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, дані протоколу та схеми місця ДТП, та дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що суддя при розгляді даної справи не дотримався вимог ст. 245, 280, 283 КУпАП щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода, а тому його висновок про наявність в діях водія ОСОБА_1 порушення п.п.2.3б, 13.1 ПДР України не відповідає фактичним обставинам провадження.
Як вірно зазначає апелянт, схема місця ДТП є документом, на підставі даних якого може бути встановлено обставини, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода.
За відсутності свідків дорожньо-транспортної пригоди дані схеми місця ДТП мають важливе значення для встановлення дійсних обставин, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода, встановлення винуватців та, відповідно, правильного вирішення справи.
Разом із цим, як вбачається із матеріалів справи, в ній наявна ксерокопію схеми місця ДТП, без засвідчення її справжності, яка є недоступною для оцінки, оскільки з її даних неможливо встановити місце зіткнення транспортних засобів, їх кінцеве та взаємне розташування після зіткнення, в тому числі з прив'язкою до сталих орієнтирів на проїзній частині, дані про ширину проїзної частини та її полос. При цьому, цифрові позначення відстаней, які вимірювались, мають виправлення і є незрозумілими.
Відсутність цих даний не дає можливості встановити механізм виникнення дорожньо-транспортної пригоди, оцінити правомірність дій водіїв в аспекті, що регулюються Правилами дорожнього руху України і невиконання яких передбачає адміністративну відповідальність за ст.124 КУпАП.
В свою чергу, суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини дорожньо-транспортної пригоди лише за даними протоколу про адміністративне правопорушення, в якому вказується лише про зіткнення двох транспортних засобів - «Ford Fiesta» та «Mitsubishi Pajero», та відсутня інформація про зіткнення автомобіля «Mitsubishi Pajero» з автомобілем «Suzuki», як про це вказують учасники ДТП у своїх поясненнях.
Проте, як вірно зазначає ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, ці обставини підлягають обов'язковій перевірці, оскільки їх результат має істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Допущені працівниками Управління патрульної служби в місті Києві порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо фіксації місця ДТП позбавляють як суд першої, так і апеляційної інстанції, можливості встановити фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні, оскільки без оцінки даних щодо розташування транспортних засобів після їх зіткнення суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити обґрунтованість доводів ОСОБА_1 про відсутність в його діях порушення п.п.2.3б, 13.1 ПДР України.
Відповідно до положень п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визнано правильною практикою тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст.256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
При цьому суд апеляційної інстанції відмічає, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи, на суд не може бути покладена функція збирання доказів, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності.
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу без дотримання вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, суд апеляційної інстанції скасовує оскаржувану постанову та повертає протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1, до Управління патрульної поліції в місті Києві для належного оформлення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, - скасувати.
Протокол про адміністративне правопорушення серії БД №231633, складений відносно ОСОБА_1 за порушення п.п.2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України, повернути до Управління патрульної поліції в місті Києві, для належного оформлення.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз