Справа № 266/4029/18
Провадження № 2-а/266/86/18
09 серпня 2018 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області
в складі головуючого судді Шишиліна О.Г.,
за участі секретаря Шишханової К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги мотивовані тим що, 06.07.2018 року працівником УПП в Донецькій області, ПІБ та посада не відомі, було винесено постанову ВР № 091043 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2, 3 ст. 140 КУпАП України, та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 грн. Позивач дану постанову вважає не законною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в порушення вимог ст. 283 КУпАП, оскаржувана постанова не містить: прізвища, ім'я та по батькові, і посади посадової особи, яка склала постанову; в постанові зазначена дата «06.06.2018 року», проте це не відповідає дійсності з огляду на те, що постанову працівником УПП в Донецькій області було складено 06.07.2018 року; його місце проживання; опис обставин, встановлених під час розгляду справи, зі змісту постанови взагалі не можливо встановити яке саме порушення начебто він скоїв. Крім того, він адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2, 3 статті 140 КУпАП не скоював. Також, відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок, встановлений ст. ст. 278, 279 КУпАП, будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, йому не роз'яснили права та не дали можливості скористатися правовою допомогою, не були досліджені докази більш того на його прохання пред'явити докази йому було відмовлено, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справі, свідки правопорушення, а тому позивач просить визнати протиправним дії посадової особи УПП в Донецькій області щодо складання постанови серії ВР № 091043 від 06.06.2018 року відносно нього, скасувати постанову серії ВР № 091043 від 06.06.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2, 3 статті 140 КУпАП.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив перенести розгляд справи, оскільки він не може бути присутнім під час розгляду справи.
Відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи на офіційну електронну адресу, відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України, до суду не з'явився, відзиву на позов не надав, надіслав клопотання, яким просив призначити новий термін для подання відзиву по справі, тому справа вирішена на підставі наявних у ній доказів відповідно до вимог ст. 286 КАС України.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України не прибуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи надіслане представником відповідача Голіковим Д.С. письмове клопотання про призначення нового терміну для подання відзиву по справі, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з наступних підстав.
Порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ встановлено § 2 глави 11 розділу ІІ КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом 10 днів з дня відкриття провадження у справі.
Особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ встановлено ст.268 КАС України, а саме у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ визначено ст. 269 КАС України, а саме у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.
Таким чином, призначення нового терміну для подання відзиву по справі не передбачене діючим КАС України, відповідача належним чином, в передбачений строк повідомлено про день, час та місце розгляду справи, направлено ухвалу про відкриття провадження по справі, оскаржувана постанова є в наявності у відповідача, а з копією позовної заяви та доданих до неї документів відповідач мав право ознайомитись в судовому засіданні.
Постановою ВР № 091043 від 06.06.2018 року ОСОБА_1 визнано винним за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 статті 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень (а.с. 15).
Згідно вищевказаної постанови 06.06.2018 року о 10 год. 55 хв. у м. Маріуполі, ОСОБА_1 порушив визначений порядок погодження з уповноваженим підрозділом щодо проведення робіт, проводив прокладання комунікацій без узгодження з НП, також проводив роботи на тротуарі, при цьому на місці виконання робіт технічні засоби ПДР відсутні, чим порушив п. 32.1 ПДР.
Зі змісту вищевказаної постанови не можливо встановити: посаду, прізвище, ім'я та по батькові, посадової особи, яка склала постанову; суть адміністративного правопорушення, обставини, встановлені при розгляді справи та які саме правила дорожнього руху, було порушено позивачем. Вказані неточності не спростовані відповідачем, в той час, коли позивач у позові зазначає про не вірно зазначену дату винесення постанови та дату скоєння правопорушення 06.06.2018 року, замість вірного 06.07.2018р.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій вказано про порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена не читабельна постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 32.1 ПДР України, з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються: а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій; б) умови та порядок руху колон у складі більш як п'яти механічних транспортних засобів; в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів. З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.
Частинами 2, 3 ст. 140 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобіворганізації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування. Та за порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За нормами КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не надано будь яких доказів та фактичних даних на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суду не надано читабельну постанову про накладення адміністративного стягнення, відомостей про залучення свідків при розгляді поліцейським адміністративного провадження, внаслідок якого прийнято постанову, що оскаржується не зазначено, відсутні пояснення особи яка притягнута до адміністративної відповідальності та відеоматеріали, тому суд аналізуючи фактичні обставини по справі приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин законності ухвалення рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ч.ч.2, 3 ст.140 Кодекс України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та ;експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, відповідачем не надано відзиву на позов та доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 2, 3 ст. 140 КУпАП, що суд кваліфікує як визнання позову відповідачем.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а тому провадження по даній справі підлягає закриттю.
Таким чином, з урахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, встановлених обставин по справі суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 158-162, 171-2, 286 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову посадової особи УПП в Донецькій області серії ВР № 091043 від 06.06.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2, 3 статті 140 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення (зважаючи на п. 15.5 перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Суддя: Шишилін О. Г.