08 серпня 2018 року
справа 760/6216/15-ц
провадження № 22-ц/796/339/2018
Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Судді-доповідача - Музичко С.Г.,
Суддів - Кулікової С.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі - Юрчуку С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року у складі судді Шереметьєвої Л.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов'язання скасувати запис про реєстрацію та внести запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
У березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов'язання скасувати запис про реєстрацію та внести запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно, уточнивши позовні вимоги, просив визнати договір купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2, укладений 24.09.2011 року між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, недійсним, зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в реєстраційної служби ГУЮ у м.Києві скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належності на праві власності ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2, зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ГУЮ у м.Києві внести запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належності в порядку спадкування ОСОБА_2 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2.
У червні 2015 року відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, в якій просив визнати договір купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 від 24.09.2011 року дійсним.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов'язання скасувати запис про реєстрацію та внести запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що спірний договір купівлі продажу він не підписував, грошові кошти за продаж 1/3 частини житлового будинку від відповідача не отримував. Зазначає, що розписка про отримання ним від відповідача грошових коштів не містить відомостей про укладення між сторонами договору купівлі-продажу, а тому не підтверджує те, що відповідачем було надано кошти в рахунок сплати за 1/3 частини житлового будинку.
В поданих запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2, від 24.09.2011 року, який є дійсним. Відповідачем на виконання умов даного договору було передано позивачу грошові кошти. Після отримання грошових коштів від відповідача, позивач 11.02.2014 року придбав квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній доводів та просив її задовольнити.
В судовому засіданні відповідач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &qusp;Про судоустрій і статус суддів&qu>І; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог позивачем не оскаржується, тому у відповідності до ст.367 ЦПК України рішення суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу від 24.09.2011 року повністю відповідає вимогам закону, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження існування обставин, які є підставою для визнання договору недійсним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положеннями ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.02.1981 року, виданого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, будинок АДРЕСА_2 був успадкований ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, в рівних частках (а.с.9 т.1).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 18 січня 2011 року, виданого Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою, та Мирової угоди, затвердженої ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2011 року, відповідач набув у власність 2/3 частини спірного будинку., що встановлено заочним рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 03 грудня 2012 року (а.с.11-14 т.1).
24 вересня 2011 року між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за яким позивач продав належну йому 1/3 частину будинку по АДРЕСА_2 відповідачу (а.с.15 т.1).
Договір був зареєстрований в реєстрі за №655 та у Державному реєстрі правочинів за №4653208 від 24 вересня 2011 року, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (а.с. 59, 60 т.1).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами ст. 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Умовами спірного договору, а саме п.4 передбачено, що продаж вчинено за 43 870, 00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору.
Відповідно до розписки від 17.01.2014 року, вчиненої позивачем на копії витягу про державну реєстрацію прав, позивачем було отримано від відповідача 65 000 доларів США в національній валюті 541 450,00 грн. в рахунок оплати вартості 1/3 частини будинку АДРЕСА_2 (а.с.88 т.1).
З копії квитанції №1846 від 17 січня 2014 року слідує, що в цей же день позивач вніс у відділення ПАТ КБ «Надра» на відкритий ним депозитний рахунок 60 000 доларів США (а.с.103 т.1).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 11.02.2014 року, позивач придбав двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 460 000,00 грн. (а.с.67 т.1).
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він давно підтримує дружні стосунки з позивачем, а також з його братом, батьком відповідача, який помер.
В 2011 році він надавав позивачу та відповідачу консультації при укладенні договору купівлі-продажу 1/3 частини будинку по АДРЕСА_2 .
17 січня 2014 року між ним та позивачем був укладений договір, предметом якого було юридичне супроводження проведення розрахунків між ним та відповідачем за продаж 1/ 3 частини будинку, що належала позивачу, юридичне супроводження відкриття позивачем рахунку в банку для зберігання коштів та придбання позивачем квартири.
Даний договір був виконаний як ним, так і позивачем, про що був складений відповідний Акт.
Підтвердив, що відповідач у його присутності передавав позивачу кошти за продану частину будинку і в його присутності позивач писав про це розписку.
Після отримання коштів вони були покладені позивачем на депозитний рахунок у банку.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_8 пояснив, що обставин укладення спірного договору він не пам'ятає. Договір підписували ОСОБА_2 та ОСОБА_3, особи яких ним було встановлено.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.07.2015 року по даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: ким, ОСОБА_2, чи іншою особою, виконано підпис та прізвище ОСОБА_2 у графі: Підписи: «Продавець», від імені ОСОБА_2 в договорі купівлі-продажу 1/3 частини будинку АДРЕСА_2? Проте, матеріали справи були повернуті на адресу суду в зв'язку з неможливістю надання висновку судово-почеркознавчої експертизи (а.с.167 т.1).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року по даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проте матеріали справи повернуті на адресу суду для надання оригіналу оспорюваного правочину.
Відповідно до висновку судового експерта №22762/22763/17-32 від 15.06.2018 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 31.10.2017 року підписи від імені ОСОБА_2, які містяться в графі «ПІДПИСИ: ПРОДАВЕЦЬ» у договорі купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2, укладеному 24.09.2011 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також у розписці від 17.01.2014 року нижче рукописного тексту, між записами «17 / І - 2014» і «/ОСОБА_2/», виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 17.01.2014 року нижче рукописного тексту, між записами «17 / І - 2014» і «/ОСОБА_2/», виконані самим ОСОБА_2 Питання ухвали щодо виконання підпису від імені ОСОБА_2 в графі «ПІДПИСИ: ПРОДАВЕЦЬ» у договорі купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2, укладеному 24.09.2011 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, не вирішувалося з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку судових експертів (221-227 т.2).
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що вищевказаний договір купівлі-продажу він не підписував, грошових коштів за даним договором не отримував, а тому, на його думку, договір купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку є недійсним.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, визначені у позові підстави для визнання недійсним оспорюваного у цій справі правочину не можуть вважатись такими, що обґрунтовують необхідність задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За умовами ч.1 ст.203 ЦК, ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є не додержання стороною вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншими актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 7 постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено сторонами у письмовій формі, договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем на виконання умов спірного договору було передано позивачу грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США. Позивачем складена відповідна розписка про отримання зазначених коштів.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що сторони при укладенні спірного договору купівлі-продажу погодили всі його умови та повністю їх виконали, а саме позивач передав відповідачу у власність 1/3 частину житлового будинку, а відповідач позивачу грошові кошти.
Посилання позивача, що договір купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку він не підписував, є необґрунтованими, оскільки як судом першої, так і судом апеляційної інстанції по даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої ставилося питання: Чи виконано підпис ОСОБА_2 у договорі купівлі-продажу 1/3 частини житлового будинку від 24.09.2011 року? Судовим експертом надсилалися клопотання про надання вільних зразків почерку і підпису ОСОБА_2, співставних з часом виконання з досліджуваним документом, що позивачем виконано не було.
Крім того, колегія суддів відхиляє твердження позивача, що він не мав змоги підписати спірний договір друкованими літерами, так як мав деформацію суглобів пальців, оскільки надане позивачем Консультативне заключення відділення ортопедії Київської міської клінічної лікарні №8 підтверджує діагноз позивача станом на 25.03.2015 року, а договір купівлі-продажу укладений у 2011 році.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що він не підписував оспорюваний договір з відповідачем. Висновок експерта також не містить стверджувального висновку про те, що позивач не підписував оспорюваний договір.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді