03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4165/2018
8 серпня 2018 року м. Київ
Справа № 760/22446/15-ц
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Горак Ю.М.
сторони:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
відповідач - ОСОБА_4
відповідач - ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 року, ухвалене у складі судді Лазаренко В.В. в приміщенні Солом'янського районного суду
м. Києва,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Солом'янський районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві, Житлово-експлуатаційна дільниця № 902 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права на проживання та користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення,-
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи: ЖЕД № 902 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права на проживання та користування жилим приміщенням.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалася на те, що вона 7 серпня 2009 року одружилась з ОСОБА_6 та відразу після укладення шлюбу переїхала жити до свого чоловіка в квартиру АДРЕСА_1, яка належить місцевій раді та перебуває на балансі ЖЕД № 902 КП«Керуюча компанія з обслуговування Солом'янського району м. Києва».
ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народилася донька ОСОБА_7, яка була зареєстрована в АДРЕСА_1.
Крім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в вищевказаній квартирі були зареєстровані родичі чоловіка позивача, а саме мати ОСОБА_3, сестра ОСОБА_4 та чоловік сестри ОСОБА_5, однак вони в вищевказаній квартирі фактично не проживали та не брали участі у її утриманні.
В свою чергу, позивач та її чоловік постійно проживали в даній квартирі, утримували її в належному стані, справно сплачували комунальні послуги. А відповідачі сприймали ОСОБА_2 як члена сім'ї та фактично визнавали її право на проживання в квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер чоловік позивача ОСОБА_6, після чого, відповідачі почали провокувати конфлікти з ОСОБА_2 та неодноразово повідомляли, що вона не має прав на проживання в квартирі і має її залишити. Також, позивач зазначила, що під час однієї з таких розмов відповідач ОСОБА_5 наніс їй тілесні ушкодження і вона змушена була викликати правоохоронні органи та швидку медичну допомогу.
Вважає, що такі дії відповідачів порушують її право та право неповнолітньої доньки на проживання в квартирі по АДРЕСА_1.
Посилаючись на зазначені обставини, просила позов задовольнити..
В свою чергу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з зустрічним позовом, у якому просили усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірну квартиру.
Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що вони - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та постійно проживали в спірній квартирі. Враховуючи, що площа даної квартири є занадто малою для проживання великої кількості людей, ними після одруження 7 серпня 2009 року позивача з ОСОБА_6, було прийнято спільне рішення про надання квартири в тимчасове користування позивачу ОСОБА_2, при цьому ніхто з позивачів ні усної ні письмової згоди на постійне користування квартирою ОСОБА_2 не надавав, її проживання було обумовлене як тимчасове, з умовою що вона не буде чинити відповідачам перешкод у користуванні спірною квартирою та при першій вимозі добровільно її звільнить.
Однак, після смерті ОСОБА_6 позивач не дозволяє користуватися відповідачам квартирою за місцем їх реєстрації і унеможливлює спроби вільного доступу до помешкання. Також, останнім часом в даній квартирі проживає не тільки позивач з донькою, а й інші, невідомі відповідачам особи. Таким чином, позивач ОСОБА_2 на даний час продовжує користуватись спірним житлом та незаконно унеможливлює користування ним позивачам, а тому просили зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні квартирою та вселити відповідачів до помешкання, в якому вони зареєстровані.
Ухвалою суду від 25 січня 2018 зустрічна позовна заява в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення - залишена без розгляду з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. В частині позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд продовжив розгляд справи по суті.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 рокувідмовлено у задоволенні позовних ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Солом'янський районний відділ ГУ ДМС України в м. Києві, ЖЕД № 902 КП«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права на проживання та користування жилим приміщенням.
Задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення.
Зобов'язаноОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користуванні жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. ВселеноОСОБА_3 та ОСОБА_4в квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору в сумі 551, 20 гри.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, ОСОБА_2 зазначала про те, що метою її звернення до суду є захист права на проживання та користування квартирою, оскільки відповідачі не визнають за нею цього права. Суд першої інстанції не врахував інтереси малолітньої дитини та позицію Служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації. Крім того, апелянт посилається на те, що вимоги позивачів за зустрічним позовом є недоведеними, саме по собі звернення останніх до органів поліції не підтверджує обставини, на які ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилаються в обґрунтування своїх вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представники третіх осіб не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 з 2009 року фактично проживає АДРЕСА_1, де до дня смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_5 проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_6. З 4 лютого 2010 в спірній квартирі також проживає та зареєстрована її малолітня донька ОСОБА_7
Квартира АДРЕСА_1 не відноситься до приватного житлового фонду.
Згідно довідки форми №3 від 25 вересня 2015 року №1668, виданої ЖЕД № 902 структурним підрозділом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», у квартирі АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими чотири особи: донька позивача ОСОБА_7 з 19 жовтня 2010 року, та відповідачі ОСОБА_3 з 20 березня 1969 року, ОСОБА_4 з 04 жовтня 1988 року та ОСОБА_5 з 04 лютого 1994 року (а.с. 18, 41)
Крім того, судом установлено, що ОСОБА_2 з метою реєстрації свого місця проживання зверталась до Солом'янського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України у м.Києві через Центр надання адміністративних послуг Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації, але в реєстрації у спірній квартирі їй було відмовлено та повідомлено, що для реєстрації їй також потрібна згода відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Також, судом установлено, що відповідачі в спірній квартирі не проживають, їх право на проживання заперечується позивачкою ОСОБА_2, у зв'язку з чим вони 1 грудня 2015 року та 14 березня 2015 року зверталися з заявами до Солом'янського РУ ГУ МВС України у м.Києві .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що позовних вимог, пов'язаних з порушенням права позивача на реєстрацію в спірній квартирі, позивачем не заявлялось, а порушення інших прав позивача з боку відповідачів, зокрема, її права та права її малолітньої дитини на користування спірною квартирою, не встановлено. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі за зустрічним позовом мають право на користування спірною квартирою, цього права не втратили, відповідач за зустрічним позовом перешкоджає у здійсненні ними права користування квартирою.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам і вимогам матеріального права.
Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована, наймачем квартири є ОСОБА_3 ( а.с.41).
В спірній квартирі зареєстровані, але не проживають відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, також в квартирі зареєстрована малолітня дочка позивачки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Крім того, в спірній квартирі проживає, але не зареєстрована, ОСОБА_2 Факт проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі підтверджується довідкою ЖЕД № 902 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва ( а.с.20).
Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як член сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди пр. порядок користування жилим приміщенням.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не була і не є членом сім'ї наймача ОСОБА_3, письмової згоди на вселення ОСОБА_2 ні наймач, ні інші відповідачі не надавали, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 набула у встановленому законом порядку самостійного права користування спірним житлом.
Сама по собі тривалість проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 не дає підстав уважати, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набула право користування жилим приміщенням в спірній квартирі.
Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_2 проживає в спірній квартирі з малолітньою дочкою, яка зареєстрована в цій квартирі.
Доказів на підтвердження того, що відповідачі за первісним позовом перешкоджають позивачці ОСОБА_2 проживати в спірній квартирі матеріали справи не містять, не надано таких доказів представником позивача і в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 є обґрунтованим.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 мають право користування спірною квартирою, де вони зареєстровані, але ОСОБА_2 їм чинить перешкоди у вселенні до спірної квартири, що підтверджується їх зверненнями до органів поліції.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що обставини, на які посилаються ОСОБА_3, ОСОБА_4 в обґрунтування своїх вимог, є недоведеними, а їх звернення до органів поліції є фактично штучним створенням доказів, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки з позиції самої позивачки ОСОБА_2 у цій справі слідує, що вона заперечує можливість вселення та проживання відповідачів за місцем реєстрації.
Посилання представника позивача на те, що відповідачі за первісним позовом тривалий час не проживали в спірній квартирі, проживали в інших місцях, де забезпечені житлом, не можуть бути підставою для відмови ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні їх вимог, оскільки останні в спірній квартирі зареєстровані, мають право користування цією квартирою і такого права у встановленому законом порядку не втратили.
Висловлена Службою у справах дітей думка про те, що задоволення позовних вимог ОСОБА_2 буде сприяти захисту прав та інтересів малолітньої дитини, не має у цій справі вирішального значення, оскільки відсутні законні підстави для визнання за ОСОБА_2 права користування спірною квартирою. Порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_7, яка проживає разом з мамою ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1, не встановлено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Солом'янського районного суду м.Києва ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
З урахуванням наведено, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 25 січня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 10 серпня 2018 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус