Справа № 265/4332/18
Провадження № 2/265/1199/18
07 серпня 2018 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Міхєєвої І. М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу № 265/4332/18 за заявою ОСОБА_1 про визначення розміру шкоди,
16 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визначення розміру шкоди. В обґрунтування поданої заяви стверджував, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 серпня 2016 року він був визнаний невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 258-3 КК України та виправданий у зв'язку з недоведеністю, що в його діях був склад злочину. Вказаний вирок ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2017 року було залишено без змін. Додавав, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 21 березня 2015 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який у подальшому продовжувався. Лише 10 серпня 2016 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно заявника було скасовано та ОСОБА_1 звільнено з під-варти вироком суду. Таким чином з моменту його затримання та по 10 серпня 2016 року заявнику за місцем роботи не нараховували і не виплачували грошове забезпечення. На підставі викладеного відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» заявник просив суд визначити розмір завданої йому шкоди.
В судове засідання ані заявник, ОСОБА_1 , ані його представник, ОСОБА_2 , яка діє на підставі договору, не з'явились, надавши суду заяви з проханням розгляд справи проводити за їх відсутності.
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про необхідність її задоволення, зважаючи на наступні обґрунтування.
Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Суд також зазначає, що ч. 5 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» декларує право незаконно затриманої особи на відшкодування.
Згідно із положенням п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі за текстом - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою та незаконного відсторонення від роботи. При цьому така шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
За п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно із положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 4 Закону в наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. При цьому відшкодування втраченого внаслідок незаконних дій заробітку провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а його розмір, що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи.
Аналогічні положення містить п. 8 «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення), де також зазначено, що розмір втраченого внаслідок незаконних дій заробітку обчислюється, виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку, одержаного за час відсторонення від роботи.
При цьому за змістом пп. 1 п. 9 Положення середньомісячний заробіток для визначення розміру такого відшкодування обчислюється для робітників і службовців у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
На підставі пп. «л» п. 1 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до змісту абц. 3 п. 2 Порядку у всіх випадках (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно із п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 квітня 2017 року по справі № 6-2885цс16.
Судом було встановлено, що 10 серпня 2016 року вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя, який набув чинності на підставі ухвали Апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2017 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 258-1 КК України та виправдано через недоведеність в його діях складу вказаного злочину. Також цим вироком суду ОСОБА_1 було звільнено з-під варти зі скасуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначеного йому ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 21 березня 2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 було затримано та поміщено під варту 19 березня 2015 року (а. с. 4-12, 13-24).
Таким чином суд встановив, що ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди, завдана йому внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відносно нього було постановлено виправдувальний вирок суду. При цьому така шкода повинна відшкодовуватись в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб.
Так ОСОБА_1 має право на відшкодування доходів, втрачених ним внаслідок незаконних дій щодо нього, розмір яких визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи.
Судом було встановлено, що ОСОБА_1 фактично незаконно утримувався під вартою з 19 березня 2015 року по 10 серпня 2016 року включно.
Також за інформацією військової частини № 3057 міста Маріуполя Східного територіального управління Національної гвардії України вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у вказаній військові частині № НОМЕР_1 з 15 грудня 2014 року по теперішній час (а. с. 51).
В той же час на підставі довідки від 2 лютого 2018 року військової частини № 3057 міста Маріуполя Східного територіального управління Національної гвардії України вбачається, що за період з 24 березня 2015 року по 10 серпня 2016 року грошове забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалось (а. с. 27).
Таким чином розрахунку підлягає період з 24 березня 2015 року по 10 серпня 2016 року включно (період неотримання заявником належного йому грошового забезпечення) для визначення кількості днів відсторонення від служби ОСОБА_1 , за які йому не було виплачено грошове забезпечення.
При цьому розмір втраченого внаслідок незаконних дій щодо заявника грошового утримання підлягає обчисленню, виходячи з такого середньомісячного утримання ОСОБА_1 , яке той мав до його затримання 19 березня 2015 року, розмір якого обчислюється у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», тобто виходячи з виплат за останні два календарні місяці служби, що передували поміщенню під варту заявника, виходячи з розміру його середньоденного грошового утримання.
Суд зауважує, що він у вказаній справі застосовує аналогію закону, що передбачено ч. 1. ст. 8 Цивільного кодексу України, при визначенні розміру відшкодування ОСОБА_1 , обраховуючи його розмір з середньомісячного грошового утримання заявника, оскільки він є військовослужбовцем та замість заробітної плати отримує за несення ним військової служби саме грошове утримання.
Так для визначення середньоденного грошового утримання за останні два місяці служби ОСОБА_1 необхідно поділити грошове утримання за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (календарних днів) за цей період.
За інформацією ВЧ № НОМЕР_1 м. Маріуполя Східного територіального управління НГУ (довідки від 5 липня 2018 року та від 6 серпня 2018 року) вбачається, що військовослужбовцю ОСОБА_1 було обраховано та виплачено грошове забезпечення: у лютому 2015 року в сумі 6087,13 грн. (за винятком податків - 5837,55 грн.), в березні 2015 року в сумі 5788,94 грн. (за винятком податків - 5551,60 грн.), а загалом 11876,07 грн. (за винятком податків - 11389,15 грн.), через що середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 за цей період складає 5938,04 грн., а середньоденне грошове забезпечення відповідно складає відповідно 201,29 грн. (а. с. 52).
Виходячи з наведеної інформації ВЧ № НОМЕР_1 та п. 8 Порядку виходить, що середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 для визначення його середньомісячного грошового забезпечення становить 201,29 грн. ((6087,13 + 5788,94 ) / 59 = 201,29), що підтверджується розрахунком ВЧ № НОМЕР_1 , а також свідчить про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 саме за календарні дні його служби, через що обрахуванню підлягають відповідні календарні дні військової служби заявника.
На підставі цього для визначення розміру відшкодування ОСОБА_1 необхідно відповідно до п. 8 Порядку помножити визначене судом середньоденне грошове забезпечення заявника на число календарних днів, за які ОСОБА_1 не було виплачено грошове забезпечення через його незаконне тримання під вартою.
Визначаючи розмір втраченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24 березня 2015 року (моменту припинення йому виплати такого забезпечення) по 10 серпня 2016 року (моменту звільнення з-під варти на підставі виправдувального вироку суду від 10 серпня 2016 року), суд користується Листом від 9 вересня 2014 року Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та Листом від 20 липня 2015 року Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», внаслідок чого суд обрахував загальну кількість календарних днів за такий період, що складає відповідно 506 календарних днів.
Таким чином отримуємо, що ОСОБА_1 недоотримав грошове забезпечення за час його тримання під вартою в сумі 101852,74 грн. (506 х 201,29 = 101852,74).
Для визначення у судовому рішенні суми податків на виконання норм п. 12 Положення, що підлягають утриманню з розміру визначеної судом суми недоотриманого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24 березня 2015 року по 10 серпня 2016 року, а також суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 в рахунок втраченого ним грошового забезпечення, суд користується інформацією ВЧ № НОМЕР_1 щодо розмірів грошового забезпечення заявника за лютий-березень 2015 року (з урахуванням податків такого забезпечення - 11876,07 грн., а також без врахування податків - 11389,15 грн.), з яких судом й було проведено визначення сум недоотриманого грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Таким чином сума, що підлягає виплаті ОСОБА_1 в рахунок втраченого ним грошового забезпечення, становить 97676,77 грн. (11389,15 / 11876,07 х 101852,74 = 97676,77), внаслідок чого розмір податків, що підлягають утриманню з визначеної судом суми відшкодування в розмірі 101852,74 грн., становитиме відповідно 4175,97 грн. (101852,74 - 97676,77 = 4175,97).
Суд при цьому зазначає, що за змістом ст. 12 Закону ухвалу суду про відшкодування шкоди внаслідок незаконних дій в разі незгоди з нею заявник відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Суд також роз'яснює заявнику, що порядок виплати встановленого судом розміру втраченого ним внаслідок незаконних дій грошового утримання детально визначено в п. 13 «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»» від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41.
На підставі викладеного та керуючись ст. 258-263, 268, 272-273 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про визначення розміру шкоди - задовольнити.
Розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою, дорівнює втраченому доходу (грошовому забезпеченню) за період з 24 березня 2015 року по 10 серпня 2016 року та становить 101852 (сто одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) грн. 74 коп.
Сума податків, що підлягає утриманню з втраченого ОСОБА_1 доходу (грошового забезпечення) за період з 24 березня 2015 року по 10 серпня 2016 року, становить 4175 (чотири тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 97 коп.
Сума, що підлягає виплаті ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою, становить 97676 (дев'яносто сім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 77 коп.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених ст. 354 ЦПК.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , мешкає по АДРЕСА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 .
Повний текст ухвали складено 7 серпня 2018 року.
Суддя: І.М.Міхєєва