07 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,
при секретарі Заліській Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва у складі судді Ладиченко С.В. від 27 лютого 2018 року (повне судове рішення складено 27.02.2018),-
У травні 2017 року Заступник прокурора міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради, звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки.
Просив зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від розміщених на ній будівель та споруд, у тому числі житлового будинку площею 39,9 кв.м.
26.02.2018 представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду касаційної скарги на рішення Апеляційного суду міста Києва від 19.01.2017 та додаткового рішення Апеляційного суду міста Києва від 02.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору інвестування будівництва житлових будинків розірваними, визнання права власності на житлові будинки.
Справа № 752/9804/17-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3864/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року зупинено провадження у справі за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки до набрання законної сили судовим рішенням у справі за касаційною скаргою, поданою на рішення Апеляційного суду міста Києва від 19.01.2017 та додаткове рішення Апеляційного суду міста Києва від 02.03.2017, у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору інвестування будівництва житлових будинків розірваними, визнання права власності на житлові будинки.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій вказував, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, не відповідає вимогам ст.ст. 260, 263 ЦПК України, що свідчить про порушення порядку при її вирішенні, а тому відповідно до положень ст. ст. 374, 379 ЦПК України підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції у порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, зазначивши іншу цивільну справу, до вирішення якої зупиняється провадження, не проаналізував предмет та підстави справ і не вказав обставини, які б свідчили, що наявність спору у іншій справі виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити правомірність зайняття відповідачем земельної ділянки. Судом не обґрунтовано, що між справами існує матеріально-правовий зв'язок.
Також, поза увагою суду залишилось те, що в силу положень ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Київська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у земельних правовідносинах, у тому числі є розпорядником земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Водночас Київською міською радою рішення про надання спірної земельної ділянки не приймалось.
Таким чином, у справі наявні докази, які надають можливість самостійно вирішити спір незалежно від результату розгляду іншої справи у суді касаційної інстанції.
Крім того, суд, приймаючи оскаржувану ухвалу не вказав, у чому полягає пов'язаність цих справ та яким чином судове рішення у іншій цивільній справі може вплинути на розгляд цієї, а також не врахував, що зупинення розгляду справи призведе до затягування її розгляду.
Зазначав, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 319 ЦПК України (в редакції від 19.10.2016) не врахував, що рішення Апеляційного суду міста Києва від 19.01.2017 у справі № 760/22876/15-ц набрало законної сили, є обов'язковим та підлягає виконанню на всій території України, а тому підстави для зупинення провадження у справі № 752/9804/17 відсутні.
Просив, скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з підстав наведених в ній.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення питання про скасування чи залишення в законній силі рішення Апеляційного суду міста Києва від 19.01.2017 та додаткового рішення Апеляційного суду міста Києва від 02.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору інвестування будівництва житлових будинків розірваними, визнання права власності на житлові будинки об'єктивно впливає на те чи правомірні були дії відповідача по придбанню нерухомого майна у власність, що кореспондується і у правовідносини щодо користування земельною ділянкою.
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, враховуючи наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та просив зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку по АДРЕСА_1, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від розміщених на ній будівель та споруд, у тому числі житлового будинку площею 39,9 кв.м.
У лютому 2018 року представник позивача звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі до розгляду касаційної скарги на рішення Апеляційного суду м. Києва від 19.01.2017 та від 26.02.2018 (а.с. 44).
У мотивування заявленого клопотання представник посилається на те, що відповідач є добросовісним набувачем оскільки житловий будинок придбала у ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.12.2016.
Продавцю цей будинок належав на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01.02.2016, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19.01.2017, та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Вказане судове рішення оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Оскільки позов заявлений з підстав скасування Апеляційним судом рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01.02.2016, то у разі скасування рішення Апеляційного суду міста Києва від 19.01.2017 та додаткового рішення Апеляційного суду міста Києва від 02.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору інвестування будівництва житлових будинків розірваними, визнання права власності на житлові будинки, відпадуть підстави поданого прокурором позову.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства,- до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Визначаючи наявність підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Проте, суд першої інстанції не вказав, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої цивільної справи.
Також суд першої інстанції не надав оцінку тому, що рішення Апеляційного суду міста Києва від 19.01.2017 та додаткове рішення Апеляційного суду міста Києва від 02.03.2017 набрали законної сили.
Судом в оскаржуваній ухвалі не зазначено об'єктивної неможливості розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У даній справі предметом спору є повернення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від розміщених на ній будівель та споруд, у тому числі житлового будинку площею 39,9 кв.м. А у справі № 760/22876/15-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 вирішується питання визнання договору інвестування будівництва житлових будинків розірваними, визнання права власності на житлові будинки.
Крім того, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зупинив провадження у справі з порушенням п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та всупереч принципу ефективності судового процесу.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що вищезгадана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 379, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді