Справа № 0522/5571/12
Провадження № 2-в/185/71/18
10 серпня 2018 року м. Павлоград Дніпропетровської області
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Гаврилова В.А.,
за участю секретаря Чичман І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 0522/5571/2012 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження № 0522/5571/2012по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , в частині рішення.
Мотивував заяву тим, що 08 листопада 2013 року Калінінським районним судом м. Донецька ухвалене рішення по цивільній справі №0522/5571/2012за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким було задоволено позовні вимоги позивача, стягнуто заборгованість з ОСОБА_1, на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість 200 039 гривень 12 копійок.
На теперішній час у заявника виникла необхідність отримати рішення для вирішення питань пов'язаних із зверненням його до виконання. У зв'язку з тим, що судове провадження знаходиться на території проведення АТО, АТ «Ощадбанк» не має можливості отримати зазначені вище документи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про слухання справив за його відсутності .
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
08 листопада 2013 року Калінінським районним судом м. Донецька ухвалене заочне рішення по цивільній справі №0522/5571/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого без балансового відділення № 10004/043 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким було задоволено позовні вимоги позивача, стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" у особі ТВБВ № 10004/043 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитом в сумі 200 039 гривень 12 копійок, витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса в сумі 1 913 гривень, судовий збір у сумі 2000 гривень 39 копійок.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження ВССУ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 "Про визначення підсудності справ" визначено, що Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області підсудні справи, які були підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_3, Куйбишевському районним судам м.Донецька. Зазначена цивільна справа з Калінінського районного суду м. Донецька до Павлоградського міськрайонного суду не передавалась.
На даний час цивільна справа № 0522/5571/2012 залишилась у ОСОБА_3 районному суді м. Донецька, в м. Донецьку, який є тимчасово окупованою територією, тобто вважається втраченою.
Заявнику необхідно отримати дублікат виконавчого листа по справі.
Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду.
Зі статті 493 ЦПК України вбачається, що при розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у справі, а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення.
Судом встановлено, що в зібраних матеріалах містяться копії документів цивільної справи № 0522/5571/2012.
Відповідно до статті 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У рішенні суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження. Строк зберігання судового провадження не має значення для вирішення заяви про його відновлення, крім випадку звернення з такою заявою для виконання рішення, якщо строк на пред'явлення виконавчого листа для виконання закінчився і судом не поновлено.
Викладене приводить суд до висновку про те, що зважаючи на наявні у справі про відновлення втраченого провадження копії документів, на думку суду, є належними та достатніми для часткового відновлення втраченого провадження, суд перевіривши зібрані матеріали, вважає, можливим відновити втрачене судового провадження по цивільній справі №0522/5571/2012 в частині рішення від 08 листопада 2013р.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 83, 84, 89, 488, 493, 494, 408 ЦПК України, суд -
Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі №0522/5571/2012 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , в частині:
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 08 листопада 2013 року у справі № 0522/5571/2012, згідно тексту якого:
« РІШЕННЯ
Заочне
8 листопада 2013 року
Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
головуючої судді - Токаревої Н.М.,
при секретарі - Даткової К.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого без балансового відділення № 10004/043 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ОСОБА_5 акціонерне товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого без балансового відділення № 10004/043 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернувся до Калінінського районного суду м. Донецька із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи це тим, що 22 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" у особі філії - Пролетарське відділення № 5404 м. Донецька, яку згідно з Постановою Правління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 425 від 22 вересня 2010 року реорганізовано шляхом перетворення у територіально відокремлене без балансове відділення №10004/043 та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № К-А-220316417, відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 109 000 грн. строком на 84 місяці з терміном кінцевого погашення не пізніше 21 травня 2013 року, за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 19,50 % річних. Способом забезпечення зобов'язання по кредитному договору слугувала застава згідно договору застави транспортного засобу № К-А-220316417/1 від 22.05.2008 року. Банком на виконання п. 1.3. кредитного договору, були перераховані кошти на рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (продавець товару), що підтверджується платіжним дорученням № 60390 від 22.05.2008 року з цілю оплати вартості автомобілю марки SAMAND EL згідно з рахунком-фактурою № 07 від 15.05.2008 року. Позичальник з 22.05.2008 року не виконував в повному обсязі свої зобов'язання перед банком, а саме: не сплачував суми основного боргу та проценти по договору відповідно графіку погашення. На виконання п. 3.4.1 та 6.1. кредитного договору, п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банк направив позичальнику претензію № 60 від 12.01.2010 року, щодо сплати заборгованості по кредитному договору. Відповідач для погашення боргу в добровільному порядку не з'являвся, про причини неявки банку не повідомляв. Таким чином, банком всі зобов'язання за кредитним договором були виконані належним чином. Але з боку позичальника наявні численні порушення кредитного договору, зокрема п.1.5., п.3.3.4., п.3.3.5., якими передбачено наступне: за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти); позичальник зюбов'язаний здійснювати погашення кредиту та нарахованих процентів щомісячно; позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені договором, погашати кредит та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, на першу вимогу банку - сплати штрафні санкції, передбачені договором. Але в порушення цих обов'язків позичальником сплачуються несвоєчасно, не в повному обсязі або не сплачуються взагалі чергові платежі та відсотки. Відповідно п.3.3.6. кредитного договору встановлено, що за порушення взятих на себе зобов'язань кредитному договору та договору застави, позичальник повинен на вимогу банку достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та/або штрафних санкцій в рядку, передбаченому п. п. 2.3., 2.4. кредитного договору відповідно до чинного законодавства України. Відповідно п.3.2.3. кредитного договору встановлено, що при виникненні простроченої заборгованості за кредитом, процентами чи комісійними винагородами Банк вправі здійснити погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави згідно: договором застави транспортного засобу або скористатись своїм правом договірного списання, визначеного договором, тому предмет застави 26.12.2012 року був реалізований з публічних торгів ВДВС Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку. Кошти, отримані з реалізації заставного майна, у розмірі 3 837 грн. 80 коп. були направлені банку. Відповідно п .3.3.7. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний відповідати всіма власними коштами та майном по своїм зобов'язанням, що випливають з кредитного договору. Станом на 30.06.2013 року заборгованість позичальника за кредитом складає 198 126 грн. 12 коп., у тому числі: - 107 491 грн. 09 коп. - непогашений залишок за кредитом; - 19 133 грн. 75 коп. - непогашені відсотки за кредитом; - 47 461 грн. 51 коп. - пеня з 01.07.2012.р. по 30.06.2013р.; - 11 130 грн. 41 коп. - 3 відсотка річних на прострочену заборгованість; - 12 909) грн. 36 коп. - збільшення суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції. Також, банком були понесені витрати на вчинення виконавчого напису нотаріусу № 550 від 22.02.2010 року у сумі 1 913 грн.. Таким чином, загальна заборгованість позичальника перед банком складає 200 039 грн. 12 коп. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 200 039 грн. 12 кой., 1 913 грн. - витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса та судовий збір у сумі 2000 гривень 39 копійок, на користь АТ "Ощадбанк" у особі ТВБВ № 10004/043 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк».
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги банку підтримав у повному обсязі і надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові і просив суд позовні вимоги задовольнити повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про причини не явки суд не повідомив, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать документи, які знаходяться в матеріалах справи, на адресу суду від нього не надходило повідомлень про причини неявки. У справі мається достатньо матеріалів про права і взаємини сторін, суд приходить до висновку про можливість розглянути дану справу заочно під час відсутності відповідача на підставі наявних досліджених у судовому засіданні доказів відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України. Представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право.
Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Згідно до вимог ст. 60 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено у судовому засіданні, 22 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" у особі філії - Пролетарське відділення № 5404 м. Донецька, яку згідно з Постановою Правління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 425 від 22 вересня 2010 року реорганізовано шляхом перетворення у територіально відокремлене без балансове відділення №10004/043 та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № К-А-220316417, відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 109 000 грн. строком на 84 місяці з терміном кінцевого погашення не пізніше 21 травня 2013 року, за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 19,50 % річних. Способом забезпечення зобов'язання по кредитному договору слугувала застава згідно договору застави транспортного засобу № К-А-220316417/1 від 22.05.2008 року.
Банком на виконання п. 1.3. кредитного договору, були перераховані кошти на рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (продавець товару), що підтверджується платіжним дорученням № 60390 від 22.05.2008 року з цілю оплати вартості автомобілю марки SAMAND EL згідно з рахунком-фактурою № 07 від 15.05.2008 року.
Позичальник з 22.05.2008 року не виконував в повному обсязі свої зобов'язання перед банком, а саме: не сплачував суми основного боргу та проценти по договору відповідно графіку погашення.
На виконання п. 3.4.1 та 6.1. кредитного договору, п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банк направив позичальнику претензію № 60 від 12.01.2010 року, щодо сплати заборгованості по кредитному договору. Відповідач для погашення боргу в добровільному порядку не з'являвся, про причини неявки банку не повідомляв.
Таким чином, банком всі зобов'язання за кредитним договором були виконані належним чином. Але з боку позичальника наявні численні порушення кредитного договору, зокрема п.1.5., п.3.3.4., п.3.3.5., якими передбачено наступне: за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти); позичальник зюбов'язаний здійснювати погашення кредиту та нарахованих процентів щомісячно; позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені договором, погашати кредит та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, на першу вимогу банку - сплати штрафні санкції, передбачені договором. Але в порушення цих обов'язків позичальником сплачуються несвоєчасно, не в повному обсязі або не сплачуються взагалі чергові платежі та відсотки.
Відповідно п.3.3.6. кредитного договору встановлено, що за порушення взятих на себе зобов'язань кредитному договору та договору застави, позичальник повинен на вимогу банку достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та/або штрафних санкцій в рядку, передбаченому п. п. 2.3., 2.4. кредитного договору відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно п.3.2.3. кредитного договору встановлено, що при виникненні простроченої заборгованості за кредитом, процентами чи комісійними винагородами Банк вправі здійснити погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави згідно: договором застави транспортного засобу або скористатись своїм правом договірного списання, визначеного договором, тому предмет застави 26.12.2012 року був реалізований з публічних торгів ВДВС Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку. Кошти, отримані з реалізації заставного майна, у розмірі 3 837 грн. 80 коп. були направлені банку.
Відповідно п .3.3.7. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний відповідати всіма власними коштами та майном по своїм зобов'язанням, що випливають з кредитного договору.
Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не зільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Станом на 30.06.2013 року заборгованість позичальника за кредитом складає 198 126 грн. 12 коп., у тому числі: - 107 491 грн. 09 коп. - непогашений залишок за кредитом; - 19 133 грн. 75 коп. - непогашені відсотки за кредитом; - 47 461 грн. 51 коп. - пеня з 01.07.2012.р. по 30.06.2013р.; - 11 130 грн. 41 коп. - 3 відсотка річних на прострочену заборгованість; - 12 909) грн. 36 коп. - збільшення суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції.
Також, банком були понесені витрати на вчинення виконавчого напису нотаріусу № 550 від 22.02.2010 року у сумі 1 913 грн.
Своїми діями позичальник порушує вимоги ст. 526 ЦК України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, в силу ст.ст. 543, 554 ЦК України суд приходить до висновку, що відповідач відповідно до умов кредитного договору, зобов'язаний виплачувати платежі в строки, вказані в кредитному договорі, проте він свої обов'язки не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором на момент звернення у суд. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 200 039 грн. 12 гривні.
Також, суд приходить до висновку, що діями відповідача були порушені вищезгадані договірні зобов'язання, виконання яких було прострочене, у зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 526, 546, 549 ЦК України, вказана сума заборгованості по кредиту, по відсотках, по пені повинна бути стягнута з відповідачів на користь позивача, при цьому обставин, що звільняють відповідачів від відповідальності за прострочення виконання даного зобов'язання судом не встановлено.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України всі судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача, тому сплачена позивачем сума судового збору в доход держави у розмірі 2000 гривень 39 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 543, 546, 549, 554, 610-612, 617, 625, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого без балансового відділення № 10004/043 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: м. Донецьку, пр.. Ілліча, б. 36, кв. 96 на користь АТ "Ощадбанк" у особі ТВБВ № 10004/043 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09334702, МФО 535106, р/р 3739000501043) заборгованість за кредитом в сумі 200 039 гривень 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: м. Донецьку, пр.. Ілліча, б. 36, кв. 96 на користь АТ "Ощадбанк" у особі ТВБВ № 10004/043 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09334702, МФО 535106, р/р 3739000501043) витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса в сумі 1 913 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: м. Донецьку, пр.. Ілліча, б. 36, кв. 96 на користь АТ "Ощадбанк" у особі ТВБВ № 10004/043 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09334702, МФО 535106, р/р 3739000501043) судовий збір у сумі 2000 гривень 39 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Калінінським районним судом м. Донецька за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Токарєва Н.М.»
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Cуддя: В. А. Гаврилов