ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
08 серпня 2018 року м. Київ№ 810/293/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної іпотечної установи
до Державного реєстратора Київської обласної філії Державного
підприємства "Центр оцінки та інформації" Бродюк Ірини Юріївни,
Державного підприємства "Центр оцінки та інформації"
третя особа, яка ОСОБА_3
не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору
про визнання протиправним та скасування рішення,
Державна іпотечна установа (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, код ЄДРПОУ: 33304730) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Київської обласної філії державного підприємства "Державний інститут економіко-правових та технічних експертних досліджень" Бродюк Ірини Юріївни (08600, м. Васильків, вул. Соборна, 93), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.11.2016 № 32277731, яким зареєстровано право власності на квартиру № АДРЕСА_1 (запис про право власності № НОМЕР_1) за ОСОБА_3
В якості підстави позову позивач посилається на протиправність рішення відповідача щодо реєстрації за ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, з огляду на те, що вказане рішення прийнято всупереч вимогам ст.ст. 14, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п.п. 20, 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Разом з цим, позивач наголошує, що Державна іпотечна установа, як іпотекодержатель за договором іпотеки майнових прав на нерухоме майно № 26/3.1-3 від 24.05.2013, не надавала згоди ПП «Фірма «Базальт», як іпотекодавцю за вказаним правочином, як на відчуження майнових прав третім особам, так і реєстрацію права власності на квартири. Відтак, оскільки відповідач при державній реєстрації права власності на нерухоме майно не переніс записи про іпотеку майнових прав до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав, останнім порушені вимоги чинного законодавства. Додатково позивач зауважує, що ним вчиняються дії по зверненню стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку (справа № 911/5228/14, провадження за якою порушено 08.12.2014).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 відкрито провадження у даній справі та передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями вказану справу передано судді Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2018 (суддя Пащенко К.С.) прийнято адміністративну справу № 810/293/18 до провадження; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 12.04.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2018 судом залучено Державне підприємство "Центр оцінки та інформації" до участі у справі в якості співвідповідача.
У судових засіданнях 12.04.2018 та 16.05.2018 судом оголошувалась перерва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2018 витребувано у Державного підприємства "Національні інформаційні системи" належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи, розміщеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в електронному вигляді, на підставі яких проведено реєстраційні дії щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.11.2016 № 32277731, яким зареєстровано право власності на квартиру № АДРЕСА_1 (запис про право власності № НОМЕР_1) за ОСОБА_3
Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд відмічає, що у судове засіданні 14.06.2018 представники учасників справи не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
За викладеного, суд зауважує про здійснення розгляду справи у письмовому провадженні у порядку ч. 9 ст. 205 КАС України.
16.05.2018 через канцелярію до суду від позивача надійшла заява № 2295/15 від 16.05.2018 «Про зміну предмету позову», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Бродюк Ірини Юріївни Київської обласної філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Київська обл., яким змінено назву на Державне підприємство «Центр оцінки та інформації» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00209131, 02002, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32277731 від 08.11.2016, відповідно якого за громадянкою ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1. /запис про право власності № НОМЕР_1/.
Вказана заява, з огляду на дотримання позивачем ст. 47 КАС України, прийнята судом до розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &l0;…&?д; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?о;…&? ;». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд відмічає, що оскарження рішення відповідача відбувається в контексті матеріально-правового питання реалізації прав позивача на предмет іпотеки згідно іпотеки майнових прав на нерухоме майно № 26/3.1-3 від 24.05.2013 (ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2014 порушено провадження у справі № 911/5228/14 за позовом Державної іпотечної установи до Приватного підприємства фірми «Базальт», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк Комбіо», про звернення стягнення на заставлене майно), тобто спір обумовлений порушенням приватного майнового права та інтересу відповідного суб'єкта в розрізі, як наслідок, прийнятого відповідачем рішення, а відтак спір підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах: від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15, та Великою Палатою Верховного Суду в постановах від: 28.03.2018 у справі № 826/14433/16 та від 18.04.2018 у справі № 910/8132/17.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір непідвідомчій адміністративному суду, а є таким, що підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Керуючись статтями 238, 240, 241, 243, 283 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі № 810/293/18 за позовною заявою № 292/15 від 18.01.2018, з урахуванням заяви № 2295/15 від 16.05.2018 «Про зміну предмету позову», Державної іпотечної установи до Державного реєстратора Київської обласної філії державного підприємства "Державний інститут економіко-правових та технічних експертних досліджень" Бродюк Ірини Юріївни та Державного підприємства "Центр оцінки та інформації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України, ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Згідно з частиною восьмою статті 283 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення у порядку, встановленому ст. ст. 295 - 297 КАС України.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя К.С. Пащенко