Справа № 236/2436/18
10 серпня 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Бікезіної О.В.,
за участю: секретаря - Снігирьової О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лиман в порядкуспрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
26 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі. Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 20350,89 гривень за період з лютого 2017 року по липень 2017 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1перебувала в трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнена у зв'язку зі скороченням штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні відповідач не виплатив їй зазначені виплати.
Позивача ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи, позивач в судове засідання не прибула, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила справу розглянути без її участі (а.с. 32).
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, надала заяву, в якій не заперечувала проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просила справу розглянути без участі представника (а.с. 33). Крім того, надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 року № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" Донецьку та Луганську області з 07 квітня 2014 року визначено районами проведення антитерористичної операції. Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275 - р ., Так, практично вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнило сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця". Безпосередньо регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ Українська залізниця" знаходиться за адресою: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22. Тоді як фактичне місце роботи позивача - виробничий підрозділ "Ясинуватське локомотивне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - знаходилось в м. Ясинувата Донецької області. Саме ця обставина ускладнила проведення розрахунку з позивачем. Крім того, надана позивачем довідка про доходи не підписана посадовими особами "Донецької дирекції залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що не є належним доказом. Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем його трудових прав та не надано доказів на обгрунтування суми позову (а.с. 34-36).
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно запісів в трудовій книжці ОСОБА_1 з 1969 року працювала на різних посадах ДП "Донецька залізниця", 17.05.2015 року була переведена регенераторником відпрацьованого масла 3 розряду Локомотивного депо "Ясинувата-Західне" Донецької залізниці (а.с.8-17).
18.07.2016 року ДП "Донецька залізниця" на підставі Закону України від 23.02.2012 року № 4442-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200, реорганізована шляхом злиття у виробничий підрозділ «Донецька дистанція колії структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". "Локомотивне депо Ясинувата -Західне" ДП "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ "Ясинуватське локомотивне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця", про що зроблені відповідні записи в трудовій книжці позивачки (а.с.15-16). Таким чином, після реорганізації з позивачкою продовжені трудові відносини на посаді регенераторника відпрацьованого масла 3 розряду.
Згідно наказу від 10.07.2017 року №8765/ДН-ОС ОСОБА_1 звільнено з 17 липня 2017 року у зв'язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.7). Наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". В наказі зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 14 днів відпустки та на виплату одноразової допомогу у розмірі одного середнього місячного заробітку (а.с. 7). Наказ підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3.
Згідно наданої позивачем довідки про доходи, виданої ВП ТЧ Ясинувата СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця", завіреною начальником ВП "Ясинуватське локомотивне депо" ОСОБА_4 та в.о. головного бухгалтера ОСОБА_5, ОСОБА_1 за період з лютого по липень 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 20350,89 гривень (а.с.18).
Згідно відповіді від 12 лютого 2018 року на звернення ОСОБА_1 до регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ "Українська залізниця" щодо заборгованості по заробітній платі з лютого 2017 року відповідачем повідомлено, що Регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ "Українська залізниця"затверджений порядок проведення остаточного розрахунку з працівниками стуктурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень". Сформовано робочу комісію для опрацювання первинних документів, а також повідомив, що структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ "Укрзалізниця" був прийнятий пакет документів ОСОБА_1, питання щодо опрацювання якого розглядається (а.с.20).
Згідно відповіді від 02 березня 2018 року на звернення ОСОБА_1 до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» щодо заборгованості по заробітній платі з лютого 2017 року відповідачем повідомлено, що затвердженим Порядком проведення остаточного розрахунку на керівництво дирекції покладається прийом відповідних документів, перевірка повноти, візування, підписання (в окремих випадках) та передача на перевірку комісій, створених у апараті філії. Повноважень щодо нарахування з остаточного розрахунку невиплаченої заробітної плати та вихідної допомоги, формування платіжних відомостей, складання заяв на отримання централізованого фінансування на керівництво дирекції не покладено (а.с.22).
На даний час ОСОБА_1 заробітної плати за період з лютого по липень 2017 року не отримала, що не спростовано представником відповідача у відзиві на позовну заяву.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «ОСОБА_6 Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отрималавсі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
У зв'язку з цим суд відхиляє посилання відповідача на складність проведення розрахунку через те, що фактичне місце роботи позивача знаходилося в зоні проведення антитерористичної операції (в м. Ясинувата Донецької області) та складність сполучення в межах регіональної філії, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові.
Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» здійснює господарську діяльність на підконтрольній Україні території, бо позивача звільнено 17.07.2017 року.
Згідно наданої позивачем довідки про доходи, виданої ВП ТЧ Ясинувата СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за період з лютого по липень 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 20350,89 гривень (а.с.18).
Відповідачем вищезазначені дані не спростовані наданням суду належних доказів, тому заперечення представника відповідача щодо недостовірності наданих позивачем документів судом не приймаються. Крім того, суд зауважує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Відповідач належними та допустимими доказами не спростував відомості, наведені у вказаному документі, наданому позивачем та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними.
Оспорюючи свою вину у несвоєчасному розрахунку з позивачем, представником відповідача суду наданий Науково-правовий висновок ОСОБА_7 України від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2. Згідно з даним висновком втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться в м. Донецьку, Луганську, в тому числі до трудових книжок працівників, табелів обліку робочого часу, звітів, починаючи з 20 березня 2017 року, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов'язання перед вивільними працівниками, а саме видати трудову книжку та провести розрахунок, що свідчить про відсутність вини підприємства. Такі форс-мажорні обставини є підставами для звільнення підприємства від відповідальності (а.с.37-45).
Відповідно до ст. 10 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат ОСОБА_7 палати України. Проте такий сертифікат відповідачем суду не наданий.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо вказаного Висновку суд вважає, що він має консультативний характер і не є обов'язковим для суду. Крім того, суд не може погодитися з посиланнями експертів на те, що форс-мажорні обставини настали для відповідача з лютого 2017 року, оскільки антитерористична операція триває на території Донецької області з 2014 року. Заробітна плата позивачці за цей час виплачувалася. Крім того, відповідачем не доведено, чого при наявності як він вважає форс-мажорних обставин, ним не прийняті заходи щодо звільнення працівників у встановленому порядку, з метою запобігання виникнення на нарощування заборгованості з виплати заробітної плати. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності його вини у невиплаті позивачу сум при звільненні.
Враховуючи обставини, викладені вище, суд вважає, що позивачем підтверджено наявність заборгованості з виплати заробітної плати за період з лютого по липень 2017 року у розмірі: лютий - 3260,32 грн. березень - 3148,77 грн., квітень - 2063,50 грн., травень - 2158,54 грн., червень - 2158,54 грн., липень - 7561,22 грн., а всього - 20350,89 грн. (а.с.18).
Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно п. п.1 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі20350,89 гривень. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12,13, 141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, місце реєстрації: 83120, АДРЕСА_1) заборгованість по заробітній платі за лютий 2017 року в сумі 3260,32 гривень, за березень 2017 року в розмірі 3148,77 гривень, за квітень 2017 року в розмірі 2063,50 гривень, за травень 2017 року в розмірі 2158,54 грн., за червень 2017 року в розмірі 2158,24 грн., за липень 2017 року в розмірі 7561,22 грн., а всього в розмірі 20350,89 грн. (двадцять тисяч триста п"ятдесят грн. 89 коп.).
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утримати з цієї суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави (Отримувач коштів:Краснолим.УК/отг м.Красний Лиман/ 22030101, Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37894853, Банк отримувача: ГУДКУСУ у Донецькій області, Код банку отримувача: (МФО) 834016, Рахунок отримувача: 31215206700564, Код класифікації доходів бюджету: 22030101 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050)) судовий збір у розмірі 704,80 (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Апеляційний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлений 10 серпня 2018 року.
Суддя -