ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 серпня 2018 року № 826/3619/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017254202 від 19.02.2018,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0017254202 від 19.02.2018 ГУ ДФС у м. Києві.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків Акту № 474/26-15-42-02-30/НОМЕР_2 від 31 січня 2018 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості подарованого майна платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Акт) прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017254202 від 19 лютого 2018 року, яке підлягає скасуванню.
За твердженнями позивача 05 квітня 2016 року ним укладено Договір дарування коштів депозитного рахунку з ОСОБА_2, відповідно до умов якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 частину банківського депозиту, що складає 6 820, 83 доларів США, у гривневому еквіваленті 177 273, 37 грн., що знаходилися на валютному депозитному рахунку дарувальника, відкритому у ПАТ КБ «Хрещатик».
У цей же день - 05 квітня 2016 року постановою Правління Національного банку України № 234 ПАТ КБ «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено тимчасову адміністрацію та згодом розпочато процедуру ліквідації. Всі договори, укладені 05 квітня 2016 року, визнано нікчемними, у зв'язку з чим позивач фактично не отримував у 2016 році будь-яких коштів, тому й обов'язку щодо сплати податку у нього не виникло.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що проведеною щодо позивача перевіркою встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку № 476 від 05.04.2016 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 прийняв в дар гроші у розмірі 6 820, 83 доларів, що становить 177 273, 37 грн.
Вказані кошти, розміщені на депозитному рахунку ОСОБА_2, відкритому в ПАТ «КБ «Хрещатик».
На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві позивачеві винесено податкове повідомлення рішення № 0017254202 від 19.02.2018 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 8 863, 67 грн., а також застосованих штрафних санкцій у розмірі 2 215, 92 грн.
У зв'язку з неподанням ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан за 2016 у встановлені строки, на платника податків накладається штраф у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання.
У відповіді на відзив позивач наголосив на тому, що він не отримував дохід у 2016 у вигляді дарунку депозитного вкладу у ПАТ «КБ «Хрещатик» за Договором № 476 від 05.04.2016, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не виникло обов'язку подавати до 1 травня 2017 року податкову декларацію про майновий стан і доходи, вести облік доходів і витрат та сплачувати податок на доходи.
Оцінивши подані сторонами документи і матеріали, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості об'єкта дарування від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, за період з 01 січня по 31 грудня 2016 року.
За результатами перевірки складено Акт № 474/26-15-42-02-30/НОМЕР_2 від 31 січня 2018 року, у якому сформульовано висновок про те, що позивачем порушено вимоги п. 179.1 ст. 79 Розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодексу) з урахуванням вимог п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, а саме: не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Кодексу, а саме: не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п.п. 174.2.2 п. 174.6ст. 174 Кодексу занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в загальній сумі 8 863,67 грн., а також п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, а саме: занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік у розмірі 2 659,10 грн.
Копію зазначеного Акту було отримано позивачем та подано на нього заперечення, в яких зазначено, що кошти за Договором він не отримував, тому підстави для декларування доходів з відповідним оподаткуванням у нього не виникли. За результатами розгляду заперечень позивач отримав лист від 15 лютого 2018 року № 500918/26-15-42-02-27 про залишення їх без задоволення, а Акт від 31.01.2018 - без змін.
Як вбачається із змісту Договору дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05 квітня 2016 року, ОСОБА_2 - дарувальник подарувала ОСОБА_1 - обдаровуваному грошові кошти в сумі 6 820, 83 доларів США (виходячи з офіційного обмінного курсу НБУ на день укладення договору є еквівалентним 177 273, 37 грн.), які знаходяться на депозитному рахунку Дарувальника № 26304001225/2630.8.003182.007 в ПАТ КБ «Хрещатик» і є 1/12 частиною депозитного вкладу Дарувальника та розміщені в зазначеній банківській установі на підставі Договору № 225D-650854 банківського вкладу «Різдвяний сніг» в доларах США від 05 січня 2016 року.
Згідно частини першої ст. 722 Цивільного кодексу України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Відповідно до частини четвертої ст. 722 Цивільного кодексу України прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів, тощо) є прийняттям дарунка.
Як зазначено у п. 3 Договору від 05 квітня 2016 року прийняттям подарунка вважатиметься одержання обдаровуваним оригінального примірника цього Договору після його нотаріального посвідчення.
Отже, судом встановлено, що позивач відповідно до підписаного Договору від 05 квітня 2016 року, одержавши примірник нотаріально посвідченого Договору, прийняв подарунок у вигляді грошових коштів на депозитному рахунку ОСОБА_2
Пунктом 12 Договору визначено, що обдаровуваний з моменту отримання дарунку замінює Дарувальника у правовідносинах, які склалися між Дарувальником і Банком згідно з Договором № 225D-650854 банківського вкладу «Різдвяний сніг» в доларах США від 05 січня 2016 року, в тому числі в частині отримання після закінчення строку дії вказаного вище депозитного договору, набутих у власність за даним Договором дарування грошових коштів в сумі 6 820, 83 доларів США.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 463 від 05 квітня 2017 року у ПАТ КБ «Хрещатик» запроваджено тимчасову адміністрацію, а згодом розпочато процедуру ліквідації.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).
Заяви до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» про включення вимог до реєстру кредиторів банку приймалися до 11 липня 2016 року включно.
Як зазначає позивач, після укладення Договору дарування від 05 квітня 2016 року він не відкрив на своє ім'я депозитний рахунок у ПАТ КБ «Хрещатик» із вищевикладених причин, а крім того, грошові кошти, що знаходилися на депозитному рахунку ОСОБА_2, які вона подарувала позивачу, не були включені до реєстру кредиторів банку ПАТ КБ «Хрещатик» у зв'язку з неподанням нею відповідної заяви, що підтверджується також і листом ПАТ КБ «Хрещатик» № 2-2/4032 від 01 вересня 2017 року.
Позивач також вважає, що оскільки ПАТ КБ «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних та видано відповідну постанову від 05 квітня 2016 року, укладені у цей день договори, у тому числі й Договір дарування банківського вкладу, є нікчемними.
У зв'язку з викладеним суд зазначає, що положення про нікчемність правочинів, укладених у день віднесення ПАТ КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних, розповсюджується на правочини, укладені за участю саме ПАТ КБ «Хрещатик», а Договір дарування банківського вкладу, як вбачається з його змісту, укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, між двома фізичними особами без участі Банку.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За таких обставин, при виданні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2018 року відповідач правомірно виходив з обставин наявності у позивача у 2016 році укладеного з особою, яка не є членом її сім'ї першого ступеня споріднення, договору дарування частки банківського вкладу, та отримання у цей період доходу у сумі 177 273, 37 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Так, п. 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, вартість будь-якого об'єкта спадщини (дарування), що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 зазначеного Кодексу.
Згідно п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу.
Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Отже, відповідач правомірно дійшов висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України щодо обов'язку фізичної особи - платника податків задекларувати дохід за 2016 рік, що підлягає оподаткуванню.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач правомірність своїх дій та прийнятого рішення довів, натомість доводи позивача не знайшли свого підтвердження та обґрунтування.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.02.2018 № 0017254202.
Підстави для стягнення судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур